Постанова № 41753184, 13.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 р. Справа № 804/15297/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріТалаш Д.В. за участю: представника відповідача Страшко О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, третя особа Державна казначейська служба України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення сум та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області, Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області, третя особа Державна казначейська служба України в Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області щодо порушення строків виплати належних грошових сум під час звільнення, стягнути з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області індексацію одноразової грошової допомоги у сумі 130,33 грн., стягнути з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області середній заробіток за весь період затримки у сумі 20 218,27 грн., визнати дії Дніпропетровського міського управління та Головного управління МВС України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати встановлених законодавством виплат з бюджетних асигнувань, зобов'язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області вчинити дії по нарахуванню та виплаті надбавки до посадового окладу залежно від ступеня секретності інформації у сумі 2 135,90 грн., зобов'язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області вчинити дії по нарахуванню та виплаті недоотриманої матеріальної допомоги у сумі 67 571,02 грн., зобов'язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області вчинити дії по нарахуванню та виплаті компенсації за недотримане речове майно та продовольчі пайки, стягнути з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області моральну шкоду у сумі 188 000,00 грн., стягнути з Державного бюджету витрати пов'язані з наданням правової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області її звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням, однак протягом усього строку служби і під час проведення остаточного розрахунку при звільнені ГУМВС України в Дніпропетровській області порушено конституційні та трудові права позивача щодо нарахування та виплати грошових сум, призначених законодавством України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року позовні вимоги до Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області залишено без розгляду.

29 жовтня 2014 року через канцелярію суду позивачем надано заяву про подальший розгляд справи за відсутністю позивача в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи, при цьому в судовому засіданні зазначив, що позивачу при звільненні були нараховані та виплачені всі належні суми, які передбаченні спеціальним законодавством. Остаточний розрахунок був здійснений 20.08.2014 року. Станом на сьогоднішній день заборгованість перед позивачем відсутня.

Представник третьої особи судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Позивач проходила службу у Самарському РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з 26.12.1997 року (наказ УВС м.Дніпропетровська від 26.12.1997 року №75 о/с) по 02.02.2009 року та переведена згідно з наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 03.02.2009 року №12 з 03.02.2009 року до СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, що підтверджується довідкою наявною в матеріалах справи.

Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 29 квітня 2014 року №96о/с згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України підполковника міліції ОСОБА_4 старшого слідчого в особливо важливих справах організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУМВС звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «ж» (за власним бажанням).

20 серпня 2014 року позивачу на підставі довідки УКЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області про календарну вислугу років для нарахування одноразової грошової допомоги було виплачено суму 21 106,80 гривень, що підтверджується видатковим касовим ордером №1002 від 20.08.2014 року та не заперечується позивачем.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Регулювання правового становища осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ здійснюється відповідно до спеціального законодавства, зокрема Законів України "Про міліцію", "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" тощо.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь період затримки та індексації одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про міліцію" передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Правовий та соціальний статус, умови проходження служби працівників міліції, розміри і порядок виплати їм грошового та пенсійного забезпечення регулюється Законом України "Про міліцію", Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою КМ України № 114 від 29.07.1991 року та іншими прийнятими на їх виконання підзаконним нормативними актами.

Преамбулою до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII визначено, що дія цього закону поширюється, зокрема, і на працівників органів внутрішніх справ України.

Згідно статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний

календарний рік служби.

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного

захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).

Строків виплати такої одноразової грошової допомоги при звільненні постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 не встановлено.

Даними нормативно-правовими актами не передбачено можливості стягнення компенсації за затримку виплати розрахунку при звільнення працівників ОВС.

Щодо посилання позивача на норми Кодексу законів про працю України, слід зазначити що відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Таким чином, оскільки співробітники органів внутрішніх справ України правового статус "працівник" не мають (якщо вони не є вільнонайманими і такими, що уклали трудові договори з установами ОВС), проходження їх служби врегульовано спеціальним законодавством, тому чинність Кодексу законів про працю України на них не поширюється, а саме норми статей 116 та 117 КЗпП.

Тобто, Спеціальним законодавством врегульовані спірні правовідносини таким чином, що виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу ОВС не передбачена, а дія норм КЗпП України на них не поширюється.

Згідно ч.1 та ч. 2 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Ч. 3 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII передбачено, що соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.

При цьому частину третю статті 2 в редакції в редакції Закону №107 -VI від

28.12.2007р. - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Однак частина перша статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» діє в вищезазначеній редакції, при цьому позивачу здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, що має разовий характер. Таким чином, індексація такої виплати не передбачена.

Щодо виплат компенсації за недотримане речове майно та продовольчі пайки.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них (частина друга).

Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року №1459-III призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців). Вказаний Закон набрав чинності з 11 березня 2000 року.

Отже, з часу набрання чинності Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" виплата грошової компенсації замість продовольчих пайків, недоотриманого речового майна була призупинена.

Таким чином, після зазначеної дати отримання військовослужбовцями грошової компенсації замість за недотримане речове майно законодавством не передбачено.

Також представником відповідача в судовому засіданні зазначено, що кошторисом витрат на утримання підрозділу і органів внутрішніх справ ГУМВС України в Дніпропетровській області компенсація за продовольчий пайок не передбачена. Фінансування на утримання підрозділів органів внутрішніх справ області надходить через органи Держказначейства за кодами економічної класифікації витрат бюджету з наступним контролем за його цільовим використанням. На код економічної класифікації 2230 «продукти харчування» грошові кошти на придбання продовольчих пайків для осіб рядового чи начальницького складу ОВС не виділяються.

Згідно статті 16 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно, і відзнаки.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 року №114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Згідно постанови КМУ №594 від 14.08.2013 року «Про формений одяг працівників міліції», яка регулює відповідні питання виплата грошової компенсації замість форменого одягу не передбачена.

Відповідно до пояснень представника відповідача ОСОБА_4 звільнена з органів внутрішніх справ без права носіння форменого обмундирування. Починаючи з квітня 2000 року відповідно до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року нарахування компенсації за речове обмундирування в підрозділах МВС України припинено. Грошові кошти на такі цілі з Державного бюджету не виділяються. Кошторисом витрат виплата грошової компенсації за речове майно не передбачена.

Наказ МВС України від 05.12.2003 року №1489 «Про затвердження Положення про забезпечення речовим майном осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України», на який посилається позивач, скасований, наказом МВС України від 22.07.2010 року №325 «Про скасування наказу МВС України від 05.03.2003 року №1489».

При цьому, слід зазначити, що рішеннями Конституційного Суду України, а саме від 06 липня 1999 року №8-рп/99 щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини сьомої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку», від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 204 року №7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 (справа по зупинення дії або обмежень пільг, компенсацій і гарантій) питання щодо виплат грошової компенсації за продовольчий пайок та формений одяг особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не вирішувалось.

Щодо нарахування та виплати надбавки до посадового окладу залежно від ступеня секретної інформації.

Згідно статті 27 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання.

Рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв приймають керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, у яких виконуються роботи, пов'язані з державною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації.

Відповідно до вимог статті 30 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», затвердженого постановою КМУ від 15 червня 1994 року №414, визначено, що особам які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків та відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків (абз.3 п.2 постанови № 414).

Відповідно до п.5 постанови №414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю (п.6 постанови №414).

Судом встановлено, що на підставі розпорядження управління СБУ у Дніпропетровській області від 06.11.2012 року №259д надано допуск до державної таємниці за формою 2. На підставі вказаного розпорядження наказом ГУМВС в області від 26.11.2012 року №246о/с дск, ОСОБА_4 було надано доступ до інформації, що мають ступені секретності «Цілком таємно» та «Таємно». Наказом ГУМВС від 05.05.2014 року №107 о/с дск допуск до зазначенної інформації позивачу припинено.

Суд, зазначає, що згідно законодавства, що регулює дані правовідносини наявність лише допуску до державної таємниці не дає права на отримання компенсації, обов'язковою підставою виплати якою є, також постійна робота з інформацією, що має обмежений доступ.

До суду відповідачем надано довідку від 06.10.2014 року №5075/УРСДЗ з якої вбачається, що позивач не працювала з відомостями, що становлять державну таємницю або матеріальними носіями, які містять такі відомості.

Також, з довідки відповідача вбачається, що за період допуску до державної таємниці ОСОБА_4 згідно з обліками РСС СУ ГУМВС (журнали обліку підготовлених документів інв. №№3дск, 48 дск, журнали обліку доручень на проведення негласних слідчих (розшукових дій) інв.№№ 10 дск, 49 дск) не працювала з матеріальними носіями секретної інформації, які мають гриф секретності «цілком таємно» та «таємно», з секретними розпорядчими документами не ознайомлювалась. Не брала участь у комплексних інспекторських та контрольних перевірках ведення досудового розслідування в підпорядкованих підрозділах міськрайлінорганів ГУМВС, під час яких ознайомлювалась з відомостями щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Зазначена довідка міститься в матеріалах адміністративної справи.

Представником відповідача також наданні пояснення, що відповідно до п.3.5 методичних рекомендацій МВС України від 04.02.2008 року №1758/лц «Про порядок і умови встановлення, виплати, зміни розміру, скасування надбавки за роботу в умовах режимних обмежень працівниками у системі МВС України» не вважаються підставою для складання подання про встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень: факти ознайомлення працівника з нормативно-правовими актами, що регламентують його професійну діяльність, спеціальними виданнями з цих питань; зберігання секретних матеріалів в опечатаних пакетах, зі змістом, яких працівник фактично не ознайомлений; незначний обсяг роботи, пов'язаних з державною таємницею (опрацювання впродовж кварталу 2-3 матеріалів, що містять державну таємницю).

Щодо нарахування та виплати недоотриманої матеріальної допомоги.

Згідно з вимогами Інструкції про Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом МВС 31.12.2007 р. №499, яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, матеріальна допомога особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати. Особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - до шести років, матеріальна допомога не надається. Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати. Підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку. Особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на отримання щорічної основної відпустки тривалістю 30 діб і більше і використовують її частинами, допомога для оздоровлення надається при вибутті в першу частину відпустки. Фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення (п. 2.17 Інструкції №499).

Позивачу починаючи з 2009 по 2014 роки було нараховано та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення, на підставі рапортів та наказів ГУМВС України в Дніпропетровській області: в серпні 2010 року у сумі 800 грн., в жовтні 2010 року у сумі 1000 грн., в березні 2011 року у сумі 1000 грн.,в квітні 2011 року у сумі 700 грн., в серпні 2011 року у сумі 900 грн., в грудні 2011 року у сумі 900 грн., в березні 2012 року у сумі 1000 грн., в вересні 2012 року у сумі 1000 грн., в грудні 2012 року у сумі 1500 грн., в серпні 2013 року у сумі 1100 грн., в вересні 2013 року у сумі 4272,64 грн., в квітні 2014 року у сумі 5276,70 грн. на загальну суму 17149,34 гривні та виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань: в грудні 2011 року 900 грн., в грудні 2012 року 1500 грн., що підтверджується довідкою від 30.10.2014 року № 3/1113.

Таким чином, позивачу матеріальна допомога на оздоровлення надавалась щорічно, виплата якої здійснена разом з виплатою грошового забезпечення, що підтверджується довідкою від 07.10.2014 року №3/999.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати, однак доказів написання та подачі рапортів за якими не було виплачено допомогу до суду не надано, а тому відсутні підстави для її нарахування.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з п.3 ч.2 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, оскільки вимога про стягнення моральної шкоди у даному випадку є похідною від решти позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, таким чином необхідно відмовити в позові в цій частині також.

Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат пов'язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на правову допомогу. Оскільки в задоволені позову відмовлено, розподіл судових витрат судом здійснено згідно вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області, третя особа Державна казначейська служба України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення сум та моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко