Рішення № 41748897, 02.12.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.2014 Справа № 920/1676/14за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Глухівський тепловий район",

м. Глухів Сумської області

про стягнення 10 728 грн. 27 коп.,

Суддя ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Станішевський І.С. (довіреність № 14-125 від 13.05.2014 р.)

від відповідача: не прибув

При секретарі судового засідання Куриленко О.В.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу газу № 13/2708-БО-29 від 28.12.2012 р. в сумі 6 413 грн 43 коп. - пені, 2 931 грн. 84 коп. - втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення відповідачем зобов'язань, 1 383 грн. 48 коп. - 3% річних від простроченої суми боргу, а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в засідання суду не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу (а.с. 60, 69). Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами. Тому, згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 28.12.2012 року був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/2708БО-29, за умовами п. 1.1 якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2013 році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями й іншими споживачами, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити цей природний газ на умовах, визначених договором.

На виконання договору, протягом січня-квітня; жовтня-грудня 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 1 138,635 тис. м2 на загальну суму 5 277 863,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 22.01.14 (а.с. 22-25), від 31.10.13 (а.с. 26), від 30.11.13 (а.с. 27), 31.12.13 (а.с. 28), довідкою щодо кінцевого сальдо відповідача (а.с. 29) та довідкою щодо операцій із відповідачем (а.с. 31-32).

Відповідно до п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу № 13/2708БО-29 від 28.12.2012 року оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу. Однак, відповідач свої зобов'язання за вищезазначеним договором належним чином не виконав, а за отриманий газ розрахувався невчасно.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До позовної заяви позивач додав розрахунок заборгованості за договором № 13/2708-БО-29 від 28.12.2012 року, а саме: пеня - 6 413 грн.43 коп.; втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення відповідачем зобов'язань - 2 931 грн.84 коп.; 3% річних від простроченої суми боргу - 1 383 грн.48 коп.

Відповідачем не подано аргументованих заперечень проти вимог позивача, не надано відзив на позовну заяву чи контррозрахунок заборгованості, тому позовні вимоги щодо стягнення пені - 6 413 грн. 43 коп., втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення відповідачем зобов'язань - 2 931 грн.84 коп., 3% річних від простроченої суми боргу - 1 383 грн. 48 коп. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 268 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5.1 Договору, в силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу № 13/2708БО-29 від 28.12.2012 року у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов щодо оплати за газ виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки, відповідач (покупець) у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу (продавцю), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно розрахунку відповідачеві нарахована пеня в сумі 6 413 грн. 43 коп.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 6 413 грн. 43 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору купівлі-продажу природного газу № 13/2708БО-29 від 28.12.2012 року позивач просить стягнути з відповідача 1 383 грн. 48 коп. 3% річних та 2 931 грн.84 коп. інфляційних збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних збитків та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1 827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526-527, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, 268 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Глухівський тепловий район» (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Києво-Московська, б. 14, код 31264398) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 6, код 20077720) 6 413 грн.43 коп. пені; 2 931 грн.84 коп. інфляційних втрат, 1 383 грн. 48 коп. 3% річних, 1 827 грн. 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.12.2014 р.

СУДДЯ (підпис) Ю.А. ДЖЕПА