Постанова № 4174673, 04.06.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16:20 год.

04.06.2008 р.                                                                                                     № 7/140

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Ісікова О.Г. вирішив адміністративну справу

Закритого акціонерного товариства "Автомобільна група "Віпос"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

Представники:

від позивачаДрьоміна Л.В., за довіреністю

Зацерковна Т.М., за довіреністю

Чудо І.В., за довіреністю

від відповідачаХібен Ю.Г., за довіреністю

Ярмак М.М., за довіреністю

від прокуратури

Атаманюк І.О., посвідчення Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2007р., №0005212303/0 та №0005222303/0, від 11.09.2007р. №0005212303/1 та №0005222303/1, від 05.12.2007р. №0005212303/2 та №0005222303/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на його думку, відповідач виніс спірні податкові-повідомлення рішення на підставі акту перевірки № 1524/23-03/24581332 в супереч вимогам чинного законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що факти порушень податкового законодавства зафіксовані актом перевірки.

Представник відповідача (прокуратура м. Києва) доводи відповідача підтримував, просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Як свідчать фактичні обставини справи за результатами проведення виїзної планової перевірки ЗАТ „Автомобільна група „Віпос” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.12.2006 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва складено акт від 19.06.2007 року №1524/23-03/24581332.

Відповідно висновків акту перевірки позивачем порушено пп.5.4.3. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ЗАТ «Автомобільна група «ВІПОС», а саме до валових витрат безпідставно віднесено суми витрат, пов’язаних з гарантійним обслуговуванням товарів, п.п.5.2.1.п.5.2.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством безпідставно до складу амортизаційних відрахувань включено суму амортизації витрат на придбання вищезазначених катеру та причепу, що привело до заниження податкового зобові»якання з податку на прибуток на суму 1269709,00 грн., п.п.7.4.1.,7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме до складу податкового кредиту з податку на додану вартість безпідставно включено суму ПДВ, сплачену при придбанні вищевказаних катеру та причепу, п.п.7.4.1.п.7.4.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме до складу податкового кредиту з податку на додану вартість безпідставно включено суму ПДВ, сплачену при придбанні акваріуму, фонтану та послуг по їх обслуговуванню, в результаті чого занижено чисту суму зобов’язань з ПДВ на суму 131407,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, документальною перевіркою на думку відповідача встановлено порушення порядку ведення податкового обліку, а саме підпункту 5.4.3. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97 № 168/97-ВР.

Підставою для вищевказаного висновку відповідача стало посилання на безпідставне віднесення до складу валових витрат позивача сум, пов’язаних із гарантійним обслуговуванням товарів (гарантійні роботи) у розмірі 5940 399,28 грн. (у т. ч. ПДВ) за перевіряємий період та донараховано податку на прибуток згідно п. 3.1.2 акту перевірки в розмірі 1237 583,18 грн. за період: 3кв. 2005 р. –263504,50 грн., 4кв. 2005 р. –228 058,75 грн., 1 кв. 2006 р. –162 882,50 грн., 2кв. 2006 р. – 250957,00 грн., 3кв. 2006 р.–176 751,00 грн., 4 кв.2006 р. –155 429,25 грн.,

Разом з тим, судом встановлено, що позивач виступає лише організатором гарантійного обслуговування проданих автомобілів „Ауді” за рахунок виробника цих товарів „Ауді АГ” (концерн Volkswagen) у відповідності до умов укладеного договору про поставку продукції марки „Ауді” на Україну та умов гарантії, в яких чітко обумовлено фінансове забезпечення витрат покупця –ЗАТ «Автомобільна група «ВІПОС»по гарантії на товар. Гарантійне обслуговування проданих автомобілів марки „Ауді” здійснюється через сервісні станції дилерської мережі.

Відповідно до п. 5.4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97 № 168/97-ВР до витрат підприємства відносять будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов’язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом. Облік замінених товарів передбачений Порядком обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту обслуговування, затвердженого наказом ДПА України від 27.06.1997р. №203.

Тобто, облік гарантійних замін товарів здійснюється підприємством відповідно до Порядку тільки у разі заміни проданих товарів платником податків. Так, п.3.1.ст.3 Порядку передбачено, що у разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку (виробник товару) зобов’язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих через підприємства торгівлі, а також облік покупців, що отримали заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування).

Таким чином, облік запасних частин до проданих товарі, в т.ч. в рамках гарантійного ремонту не передбачений.

Крім того, позивач керувався листом ДПА України від 03.08.2007р. №739916/31 0015. Відповідно до якого, підприємство повинно вести тільки облік автомобілів, які воно продає, у разі їх заміни в рамках наданих гарантій покупцям. Запасні частині, які купує ЗАТ «Автомобільна група «ВІПОС»та продає своїм дилерам для виконання ними гарантійного обслуговування автомобілів обліковуються в податковому обліку на загальних підставах за правилом першої події. Валові витрати виникають з нормою п.п.5.2.1. п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як витрати, які пов’язані з продажем продукції. Валові доходи виникають на підставі п.п.4.1.1. п.4.1.ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аналогічним порядком оподатковуються доходи, отримані як компенсація витрат сервісних станцій заводом-виробником за першою подією відповідно до п.п.4.1.1. п.4.1.ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та витрати сервісу відповідно за нормою п.п.5.2.1.п.5.1.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивачем було надано до суду докази, згідно яких всі витрати на проведення гарантійної заміни запчастин автомобіля та пов’язаних з цим послуг компенсуються виробником, що вже ніяким чином не пов’язує діяльність підприємства з нормами п. 5.4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з матеріалів справи, документальною перевіркою відповідачем встановлені порушення :

- підпункту 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97 № 168/97-ВР: безпідставно до складу валових витрат включено суму витрат по відстою катеру у розмірі 10270, 00 грн. (III та IV квартал 2006р.) ,

- підпункту 8.1.2., 8.1.4 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97 № 168/97-ВР: безпідставно до складу амортизаційних відрахувань включено суму амортизації витрат на придбання катеру та причепу у розмірі 118235, 42 грн., що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток (період II квартал 2006р.-59225,00 грн., III квартал 2006р.-56306,67 грн., IV квартал 2006р. -2703,75 грн.),

- підпункту 7.4.1, 7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. : до складу податкового кредиту з податку на додану вартість безпідставно включено суму ПДВ, сплачену при придбанні вищевказаних катеру та причепу на загальну суму 131407,00 грн. (за період березень 2006р.- 120227, 00 грн., квітень 2006р.-2000,00 грн., травень 2006р-4232,00 грн., червень 2006-1478,00 грн., серпень 2006р. -2700,00 грн., жовтень 2006р.- 600,00 грн., листопад 2006р.-85,00 грн., грудень 2006р.-85,00 грн.)

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: «Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 8.1.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «невиробничі фонди»слід розуміти капітальні активи, що не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Відповідно до п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента чи будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

На підтвердження своїх вимог, позивач надав документальне підтвердження віднесення до господарської діяльності підприємства операцій з придбання та експлуатації катера Chaparral 276 Signature 2005р. випуску та причепа до нього Trailer TALS 2682 для перевозки човнів», послуг із відстою катера: Угоду про дистриб`ютерство № 1 від 28.02.2006 р. між позивачем та ТОВ «НПО «Морські технології», Договору поставки між тими сторонами № 6 від 31.03.2006 р., накладні.

З вищенаданих документів вбачається, що саме позивачем було прийнято на себе обов’язки дилера щодо продажу катерів Chapartal та Hustler і останнім було придбано один катер із катерів Chapartal для проведення тестової перевірки зазначеного товару та визначення рівня споживання вказаної продукції на ринку.

Тобто, придбання зазначеного катеру, та проведення пов’язаних із цим витрат (купівля причепа, послуги відстою) було здійснено з метою саме розвитку господарської діяльності підприємства спрямованої на реалізацію зазначеної продукції у відповідності до умов Угоди про дистриб`ютерство № 1 від 28.02. 2006 р.

З метою здійснення продажу катеру позивачем укладалися протоколи про наміри 08.06.2006 р. та 08.09.2006 р.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача про те, що зазначений об’єкт має відношення до господарської діяльності позивача та про правомірне включення суми ПДВ по придбанню та обслуговуванню катера та причепа до складу податкового кредиту, а також включення до складу валових витрат суми по відстою катеру, правомірність нарахування амортизації та відсутності порушень п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р., п.5.2.1 п. 5.2, п. 8.1.2, 8.1.4 п. 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, така ж позиція була висловлена в листі ДПА України від 03.08.2007р. №739916/31-0015, а саме - «підприємство має право на податковий кредит з операцій придбання катеру з причепом та витрат на його відстій.

Відповідно до Положення бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», основні засоби-матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва чи поставки товарів, чи здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, передбачений термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (чи операційного циклу, якщо він більше року). Тобто витрати на придбання катеру з причепом повинні бути відображені у складі основних фондів підприємства, який після вводу його в експлуатацію підлягає амортизації у відповідності до п.п.8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Як вбачається з матеріалів справи, документальною перевіркою відповідачем встановлені порушення :

-п.п.7.4.1.п.7.4.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту з податку на додану вартість безпідставно включено суму ПДВ, сплачену при придбанні акваріуму, фонтану та послуг по їх обслуговуванню, в результаті чого занижено чисту суму зобов’язань з ПДВ на суму 131407,00 грн.

Однак, відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»№ 168/97- ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В обґрунтування своїх тверджень позивач надав наказ № 146 від 03.04.2006 р., наказ № 232/1 від 04.07.2006р., кошториси та акти списання представницьких витрат (по відповідним господарським операціям. Із зазначених документів вбачається, що позивачем було проведено заходи щодо підготовки нового офісного приміщення ЗАТ «Автомобільна група «ВІПОС»до прийому офіційних делегацій, VIP - клієнтів та проведення святкових заходів, презентацій та тому було встановлено у офісних приміщеннях позивача настінне фонтанне оздоблення зареєстрованого торгового знаку «ВІПОС»та акваріумний комплекс. При цьому вжито заходів щодо обслуговування зазначених об’єктів.

Як вбачається з листа ДПА України від 03.08.2007р. №739916/31-0015 на адресу позивача, останній має право на податковий кредит з ПДВ по акваріумного комплексу та фонтану, які є візуалізацією товарного знаку «ВІПОС». Тобто, акваріумний комплекс та фонтан є візуалізацією товарного знаку «ВІПОС», який є нематеріальним активом позивача та використовується у господарській діяльності.

Твердження відповідача, що позивачем не надано документального підтвердження віднесення до господарської діяльності вищеописаних операцій з придбання катеру та причепу для перевезення човнів, робочого проектування, виготовлення фонтану–суд до уваги не приймає.

Що стосується посилання відповідача на лист ДПА України від 24.01.2008р. №563/6/31-0015 відповідно до якого лист ДПА України від 03.08.2007р.№1525/23-03/32000038 вважається недійсним, то суд розглядає зазначені листі лише як один із видів доказів по справі, що підтверджує неоднозначне (множинне) трактування податковим органом питань, які були предметом дослідження під час перевірки.

Враховуючи, те що Відповідачем не доведено обґрунтованих підстав щодо винисення податкових повідомлень-рішень ЗАТ «Автомобільна група «ВІПОС», підстави вважати їх прийнятими правомірними –відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89, 90, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов 3AT «Автомобільна група «ВІПОС»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва:

- від 04.07.2007р., №0005212303/0 та №0005222303/0,

- від 11.09.2007р. №0005212303/1 та №0005222303/1,

- від 05.12.2007р. №0005212303/2 та №0005222303/2,

- від 12.02.2008р. №0005212303/3, №0005222303/3 та №0001122303/3.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь 3AT «Автомобільна група «ВІПОС» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання повного тексту постанови –23.06.2008 р.

Суддя                                                                                           Арсірій Р.О.