Постанова № 4174672, 25.06.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.06.2009 р.                                                   17:40                              № 7/173

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Дестені"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін:

від позивачаСолодаренко М.А. –представник за довіреністю

від відповідачаШкодич Ю.В.–представник за довіреністю

Дочірнє підприємство "Дестені" звернулося в суд з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 14.06.2007 року № 0004982306/0, від 28.08.2007 року № 0004982306/1, від 29.11.2007 року № 0004982306/2, від 28.01.2008 року № 0004982306/3 про сплату податкового зобов’язання в рахунок погашення податкового боргу по податку на прибуток підприємства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем були прийняті незаконні повідомлення-рішення про сплату податкового зобов’язання в розмірі 996529,00 грн. (664353,00 грн. – основний платіж, 6332 176,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції) в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток, що виник при виконанні умов договору комісії від 10.11.2003 року № 158 та додаткових угод до цього договору, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН".

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає свої рішення обґрунтованими і прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчать про порушення позивачем положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження податку прибуток та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку Дочірнього підприємства "Дестені" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 04.06.2007 року № 304/23-6/32667072, яким встановлено, що позивачем порушено норми податкового законодавства з податку на прибуток підприємства, а саме: пп.4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чим занижено податок на прибуток на загальну суму 2631915,00 грн., в тому числі: в І кварталі 2004 року –на 75,00 грн., в І півріччі 2004 року –на 150,00 грн., за 9 місяців 2004 року – на 225,00 грн., за 2004 рік –на 300,00 грн., в І кварталі 2005 року –на 75,00 грн., в І півріччі 205 року –на 150,00 грн., за 9 місяців 2005 року –1675,00 грн., за 2005 рік –на 1750,0 грн., в І кварталі 2006 року –на 75,00 грн., в І півріччі 2006 року –на 150,00 грн., за 9 місяців 2006 року –225,00 грн., та 2006 рік –на 2629865,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.06.2007 року № 0004982306/0, від 28.08.2007 року № 0004982306/1, від 29.11.2007 року № 0004982306/2 про сплату податкового зобов’язання в розмірі 997729,00 грн. (665153,00 грн. –основний платіж, 332,576 грн. - штрафні (фінансові) санкції) в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємства.

Судом встановлено, що позивач реалізуючі своє право на апеляційне оскарження, звертався зі скаргами на прийняте рішення до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації м. Києва та Державної податкової адміністрації України в адміністративному порядку, але скарги були залишені без розгляду, а оспорювані рішення відповідача - без задоволення.

Державною податкової адміністрацією м. Києва 12.01.2008 року було самостійно скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004982306/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства за операцію з отримання послуг по оренді в сумі 800,00 грн. та 400,00 грн. - штрафних санкцій.

Так, остаточна сума податного зобов’язання склала 996529,00 грн. (664353,00 грн. – основний платіж, 6332 176,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції) відповідно до податкового повідомлення-рішення від 21.01.2008 року № 0004982306/3.

З матеріалів справи встановлено, що взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН" ґрунтуються на договорі комісії від 10.11.2003 року № 158 та додаткових угодах до нього від 10.11.2003 року, від 11.11.2003 року, 30.07.2004 року та 03.10.2006 року, які були чинні на момент їх виконання. Згідно зазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН" (комітентом) було доручено позивачу (комісіонеру) від свого імені, але за рахунок комітента укласти один або декілька договорів купівлі-продажу 97 % будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. М.Житомирська, 3-А, площею 3347,70 кв.м. За період з 26.04.2004 року по 28.05.2005 року Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН" (комітентом) було перераховано позивачу кошти в розмірі 12242 892,74 грн.

На виконання умов договору № 158, позивач (комісіонер) уклав договір купівлі-продажу зазначеної будівлі (нежитлового приміщення) від 13.11.2003 року загальною площею 3458,2 кв.м., тобто більшою за розміром на 110,5 кв.м., ніж передбачено в дорученні за договором комісії. Крім цього, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН" було укладено договір купівлі-продажу від 30.06.2006 року частини будівлі –110,5 кв.м., яка не була врахована комісійним договором.

Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 року № 7/5, обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти майном. Таку реєстрацію мають право здійснювати бюро технічної інвентаризації.

На виконання зазначеної норми, позивач зареєстрував договір купівлі-продажу від 13.11.2003 року в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 15.12.2003 року за реєстраційним номером 5925-п.

Таким чином, позивачем (комісіонером) були виконані зобов’язання згідно договору комісії, про що він повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН", направивши 21.01.2004 року звіт про виконання комісійного доручення.

Але, відносини між позивачем та Товариство з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН" регулюються положеннями договору комісії, а в переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, договір комісії не відноситься до документів, які підставою для такої реєстрації. Таким чином, позивач був позбавлений можливості зареєструвати куплену на користь комітента будівлю за договором комісії.

Положенням статті 397 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що за угодою укладеною комісіонером з третьою особою, набуває права і стає зобов’язаним комісіонер, хоча б комітент був названий в йгоді або вступив з третьою особою в безпосередні відносини по виконанню цієї угоди.

Враховуючи зазначене, листом від 20.09.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН" відмовилося прийняти зазначену будівлю у зв’язку з неможливістю реєстрації та отримання на нього права власності за відсутності відповідного правовстановлюючого документа, просить позивача вважати договір комісії від 10.11.2003 року № 158 розірваним та повернути всі отримані ним, згідно цього договору, кошти.

03.10.2006 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН" було укладено додаткову угоду № 3 до договору комісії № 158 про його розірвання за згодою сторін у зв’язку з неможливістю його виконання, та позивачем повернуті отримані ним кошти в сумі 12230477,74 грн., в т.ч. 2038412,96 грн. податку на додану вартість.

На думку відповідача, такі дії позивача фактично оцінюються ним як поворотна фінансова допомога, що є помилковим та не відповідає матеріалам справи з наступних підстав.

Відповідно до пп. 1.22.2 п.2 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно ст.ст. 395, 396 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення договору комісії між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН", за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Укладається даний договір у письмовій формі. Таким чином, відносини між комітентом та комісіонером мають компенсаційний характер, а кошти надані комітентом витрачаються комісіонером лише на виконання комісійних доручень.

Слід зазначити, що відповідач завертався до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання договору комісії від 10.11.2003 року № 158 недійсним, оскільки, на його думку, він був укладений з метою приховати інший договір, а саме договір про надання поворотної фінансової допомоги не враховуючи при цьому, всупереч п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст.1 та п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", умовні проценти на суму поротної фінансової допомоги. Але рішенням від 01.11.2007 року суд відмовив у задоволенні позовних вимог та наголосив, що між Дочірнім підприємством "Дестені" та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН" існували саме відносини з приводу виконання договору комісії № 158, а не відносини з приводу надання поворотної фінансової допомоги. Крім цього встановлено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення у Господарського суду міста Києва залишено без змін. Зазначена ухвала оскаржена не була і набрала законної сили.

Відповідно до положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дії платника податку, які були вчинені в межах належним чином укладеного договору комісії, не можуть класифікуватися посадовими особами державної податкової служби, як дії вчиненні в межах договору про надання поворотної фінансової допомоги.

Слід також врахувати положення п. 7.9.1 п. 7.9. ст. 7 зазначеного закону України про те, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Таким чином, позивачем було правомірно не включено до валового доходу суму 12230477,74 грн., яка була отримана ним на виконання комісійного доручення від комітента.

Враховуючи обставини справи та наявні докази, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 14.06.2007 року № 0004982306/0, від 28.08.2007 року № 0004982306/1, від 29.11.2007 року № 0004982306/2, від 28.01.2008 року № 0004982306/3 про сплату податкового зобов’язання в розмірі 996529,00 грн. (664353,00 грн. –основний платіж, 6332 176,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції) в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток є помилковими та такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірнього підприємства "Дестені" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004982306/0 від 14 червня 2007 р., № 0004982306/1 від 28 серпня 2007 р., № 0004982306/2 від 29 листопада 2007 р., № 0004982306/3 від 28 січня 2008 р.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Дочірнього підприємства "Дестені" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.07.2009 року.

Суддя                                                                                 Арсірій Р.О.