Ухвала суду № 41743857, 11.11.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11/775/111/2014(м)

0506/2099/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Гришина Г.А.

суддів Шигірта Ф.С., Гєрцика Р.В.,

за участю прокурора Саєнко М.М.,

засудженого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі в приміщенні Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу по апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Волновахського районного суду Донецької області від 17 червня 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Докучаєвська, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, росіянина, громадянина України, із вищою освітою, що працює сторожем в Докучаєвськом торговому технікумі, раніше не судимого,

засуджено по ч.1 ст. 115 УК України до 10 років позбавлення волі.

Вироком суду з ОСОБА_1 стягнуто:

на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 50081 грн. 40 коп.;

на користь ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 2950 грн., на відшкодування моральної шкоди 500 тис. грн.;

на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 100 тис. грн.;

судові витрати за проведення експертиз: на користь НІЕКС при ГУМВДУ в Донецькій області - 3362 грн. 76 коп.;

на користь державного НІЕКЦ МВС України, - 5997 грн. 16 коп.

на користь Донецького НДІ судових експертиз - 12 149 грн. 40 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду 1-ї інстанції ОСОБА_1 визнано винним в умисному вбивстві за наступних обставинах:

ІНФОРМАЦІЯ_5 року, приблизно в 20:10 ОСОБА_1, повертаючись з полювання і маючи при собі мисливську рушницю МЦ 21-12, на яку у нього є дозвіл, в районі промислового майданчика біля руберойдового цеху м. Докучаєвська виявив відсутність автомобіля ВАЗ 21093 г.н. НОМЕР_1, що належить йому.

Близько 20:18, рухаючись по автодорозі «Докучаєвськ-Стила», ОСОБА_1, в районі дамби «Нова» м. Докучаєвська побачив два автомобіля, в найближчому з яких він впізнав свій і, маючи при собі заряджену мисливську рушницю, не поставивши її на запобіжник, утримуючи вказівний палець на спусковому гачку, швидким кроком почав наближатися до них. Автомобіль, що в цей час знаходиться попереду, від`їхав у напрямі м. Докучаєвська. А ОСОБА_1, наблизившись до автомобіля, що належить йому, утримуючи при цьому мисливську рушницю двома руками, побачив біля автомобіля раніше йому незнайомого неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. В цей момент у ОСОБА_1 виник умисел на вбивство, тобто протиправне спричинення смерті ОСОБА_5, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з помсти за незаконне заволодіння останнім його транспортним засобом.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, близько 20:20 ОСОБА_1, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з помсти за незаконне заволодіння останнім його транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 21093 білого кольору г.н. НОМЕР_1, в районі дамби «Нова» м. Докучаєвська, з рушниці МЦ 21-12, що належить йому, зарядженої мисливськими патронами 12 калібру, спорядженими множинним снарядом дробу, коли тіло потерпілого знаходилося на відстані менше 20 см від дульного зрізу ствола його рушниці, усвідомлюючи, що в результаті його злочинних дій, неминуче наступить смерть потерпілого, зробив постріл в неповнолітнього ОСОБА_5 в життєво важливий орган - в область грудної клітини, внаслідок чого ОСОБА_5 помер на місці. Після цього ОСОБА_1 завантажив труп ОСОБА_5 в автомобіль, що належить засудженому і, з метою приховування вчиненого ним злочину, закопав його на узбіччі відрізка автодороги між Східним кар'єром ВАТ «ДФДК» і виїздом на автодорогу «Докучаєвськ-Стила», під водопровідною трубою в районі з'їзду з дороги, між опорам ЛЕМ №185 і №187, що проходить паралельно залізниці.

Умисними злочинним діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_5 заподіяно вогнепальне вхідне дробове пошкодження в області 3-го ребра праворуч, вогнепальні дробові пошкодження 6, 7, 8, 9-х ребер праворуч, вогнепальні дробові пошкодження 6,7, 8-го хребців праворуч із руйнуванням тіл 7, 8-го хребців і частковим руйнуванням тіла 6-го хребця.

Причиною смерті ОСОБА_5 було вогнепальне дробове поранення грудної клітини праворуч із пошкодженням внутрішніх органів.

На зазначений вирок надійшли апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в яких фактично ставиться питання про зміну вироку та перекваліфікацію дій засудженого за ч.1ст.119 КК України, оскільки апелянти вважають, що вбивство ОСОБА_5 було вчинено з необережності. А висновки суду про наявність у ОСОБА_1 умислу на протиправне позбавлення життя ОСОБА_5 не підтверджуються фактичними обставинами справи. Апелянти вважають, що постріл виникнув в наслідок того, що палець ОСОБА_1 зісковзнув з запобіжної рамки на пусковий гачок рушниці із-за ривка, який зробив ОСОБА_5, схопивши за ствол рушниці.

У своїх запереченнях проти апеляцій засудженого і захисників, потерпілий ОСОБА_5 вказав, що був ОСОБА_5, рідним братом, але по батьку. Окрім цього, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 20.02.02 р. і по теперішній час, проживає за вищезгаданою адресою з жовтня 2009 року. Тобто жив з братом однією сім`єю.

У своїх запереченнях проти апеляції захисників прокурор вказав, що суд правильно кваліфікував дії засудженого, ухвалив законне і обґрунтоване рішення, підстав до зміни вироку відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого та його захисників, які підтримали доводи апеляцій, думку прокурора, який вважав вирок законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню із наступних підстав:

Висновки суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими судом та наведеними у вироку доказами.

Сам ОСОБА_1 не заперечує, що саме ним було виконано постріл з мисливської рушниці, яка належала йому, і яку було вилучено за місцем його проживання, внаслідок чого було смертельно поранено ОСОБА_5 І після смерті останнього ОСОБА_1 з метою укриття злочину закопав тіло ОСОБА_5 При відтворенні обстановки та обставин злочину за участю ОСОБА_1 останній вказав місце, де він заховав тіло ОСОБА_5 В зазначеному місці в ході цієї слідчої дії було виявлено скелетовані кісткові останки, які належать ОСОБА_5

За висновками судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_5 настала внаслідок одного вогнепального дробового поранення грудної клітини із пошкодженням внутрішніх органів. Постріл було виконано у направленні з переду назад, з права на ліво и декілька зверху до низу ( при вертикальному положенні тіла потерпілого). Потерпілий знаходився передньо-правою по верхньою тіло до дульного зрізу рушниці. Постріл було виконано з близької відстані, менш ніж 20 см (т.3, а.с. 47-58)

Згідно висновкам додаткової комплексної медіко-криміналістичної балистичної експертизи від 18.08.210 р. постріл із мисливської рушниці, яка належить ОСОБА_1, було виконано при натисканні на спусковий гачок, без натискання на спусковий гачок постріл з цієї рушниці не виконується (т.5, а.с. 151 об)

Про те, що постріл з рушниці в ОСОБА_5 було виконано ОСОБА_1 саме умисно свідчить наступне:

Ця рушниця належала ОСОБА_1, він знав, як з нею поводитись, був мисливцем. При підході до автомобілю він зняв рушницю з запобіжника, виконав попереджувальний постріл в повітря (що сам не заперечує). Тобто вже на цій стадії дії ОСОБА_1 з рушницею носили умисний характер, і використовував він її саме як вогнепальну зброю.

Суд 1-ї інстанції обґрунтовано визнав неслушними твердження ОСОБА_1 про те, що постріл було виконано не умисно, а в наслідок того, що після того, як ОСОБА_5 схопив за ствол рушниці та смикнув рушницю на себе, в наслідок чого його, ОСОБА_1, вказівний палець зіскочив з запобіжної скоби на пусковий гачок, із-за чого і виникнув постріл.

Ці твердження спростовуються наступним:

ОСОБА_1 під час досудового та судового слідства змінював показання в той частині, де саме знаходився його вказівний палець правої руки, коли він біля свого автомобіля побачив ОСОБА_5 Але остаточно настояв на версії, що вказівний палець його правої руки знаходився на запобіжній скобі.

Як вбачається з матеріалів справи, рушниця має запобіжну скобу з округлим контуром, що є конструктивним елементом, який запобігає мимовільному зіскользуванню пальця зі скоби на пусковий гачок.

Крім того, приклад рушниці МЦ 21-12 має таку конструкцію, за якою рушниця за шийку прикладу утримується іншими пальцями правої руки, крім вказівного пальця. В ході відтворення обстановки та обставин події злочину ОСОБА_1 вказав, яким чином правою рукою він утримував рушницю. І при такому способі утримання рушниці навіть при несподіваному для ОСОБА_1 ривку ОСОБА_5 за ствол рушниці до себе, як це стверджує засуджений, на думку судової колегії суддів це б не потягло зіскользування вказівного пальця правої руки засудженого саме на спусковий гачок. Крім того, як вказано вище для виконання пострілу необхідно не тільки переміщення пальцю з запобіжної скоби, а і натискання на спусковий гачок.

Посилання апеляцій на те, що висновками додаткової комплексної медіко-криміналістичної балистичної експертизи від 18.08.210 р. (т.5, а.с.147-154) підтверджуються пояснення ОСОБА_1 про обставини необережного натискання на спусковий гачок рушниці в наслідок дій ОСОБА_5, колегія суддів не вважає слушними, оскільки висновками зазначеної експертизи лише підтверджуються показання ОСОБА_1 про взаємне розташування його, потерпілого, рушниці безпосередньо перед моментом пострілу, про направлення ствола рушниці і, відповідно, направлення пострілу, про відстань між дульним зрізом стволу рушниці до тіла ОСОБА_5 В той же час експерти зазначили, що без натискання на спусковий гачок постріл з дослідженої рушниці не виникає. Але встановити чи було зміщення пальця обвинуваченого на спусковий гачок внаслідок дій потерпілого ОСОБА_5 щодо стволу рушниці чи без таких дій, є неможливим, оскільки відсутні ознаки, які би свідчили про це.

Аналогічні твердження містяться і висновках комісійної судово-медичної експертизи №698-3959/04/3960/39 від 20.07.2012 р. (т.7, а.с.18-30).

ОСОБА_1 зазначав, що він не знайшовши свій автомобіль на місці, де залишив його перед початком полювання, зрозумів, що його угнано (т.8, а.с.44), і почав шукати його. Коли побачив два авто, то в одному з них впізнав свій. Так як у автомобіля були включені габаритні вогні, то вважав, що там знаходяться злочинці. У зв`язку із чим він зробив попереджуючий постріл з рушниці у повітря.

Судом з належною повнотою встановлено, що в послідуючому ОСОБА_1 умисно виконано постріл з рушниці, яка була в нього в руках. Зазначені обставини у своїй сукупності вказують, що умисне вбивство ОСОБА_5 засуджений вчинив на ґрунті особистих неприязливих відносин, які раптово виникли, та з помсти на за незаконне заволодіння його автомобілем.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дав належну оцінку дослідженим доказам, які із достатньою повнотою викривають ОСОБА_1 у вчиненні умисного убивства ОСОБА_5

Згідно вимогам ст.365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

В апеляції не ставиться питання про необхідність зміни вироку та кваліфікації дій засудженого у зв`язку із вчиненням злочину у стані необхідної оборони чи в стані сильного душевного хвилювання. Інші доводи, наведені у апеляціях, по суті не оспорюють фактичні обставини того, що саме ОСОБА_1 було виконано постріл з рушниці, внаслідок якого було смертельно поранено ОСОБА_5 в час і місці встановлено оскарженим вироком суду

Відповідно до встановлених фактичних обставин суд 1-ї інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1ст.115 КК України як умисне вбивство.

Покарання засудженому обрано з належним врахуванням тяжкості скоєного, даних про особу винного, в межах санкції ч.1ст.115 КК України.

Порушень процесуального закону, які б тягли скасування вироку, припущено не було.

Внаслідок вчиненого ОСОБА_1 злочину потерпілі втратили близьку, рідну людину, внаслідок чого зазнали великих душевних мук та страждань, і продовжують їх терпіти. Втрата ця не може бути поновлена. Тому, суд обґрунтовано та справедливо стягнув на користь потерпілих зазначені у вироку суми із засудженого на відшкодування моральної шкоди. Потерпілі понесли матеріальні витрати, пов`язані із похованням ОСОБА_5, що підтверджується наданими суду документами. Потерпілий ОСОБА_5 проживав однією сім`єю зі своїм братом, вбитим ОСОБА_1 Тому суд, з належним дотриманням вимог ст.ст.127-129 КПК України, ст.ст.1166-1168,1177 ЦК України розглянув цивільні позови потерпілих.

Враховуючи викладе, керуючись ст.366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Волновахського районного суду Донецької області від 17 червня 2014 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді: