Ухвала суду № 41741439, 26.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 2-а-6501/10/1570

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКава» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року ТОВ "УкрКава" звернулось з адміністративним позовом, в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000062300/0 від 21.05.2010 року, згідно якого нарахований податок на додану вартість в сумі 21428 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що за наслідками проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у м. Іллічівську невиїзної документальної перевірки ТОВ "УкрКава" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період травень, червень 2009 року, був складений акт перевірки № 1560/23-0303/31541491 від 18.05.2010 року, яким встановлено, що невідшкодована сума податку на додану вартість за липень 2009 року не підлягає відшкодуванню позивачу у зв'язку з відсутністю постачальників товару і виконавців послуг та сплати (джерело відшкодування даного податку), що є порушенням вимог п. 1.3, п. 1.7 та п.1.8 ст.1, пп. 7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7, ст. 9 п. 10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями. Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає їх протиправними, оскільки усі господарські операції, які зазначені в акті перевірки ТОВ "УкрКава" з ТОВ "Стандарт Інжинірінг" належним чином підтверджені договором підряду, актом виконаних послуг, податковими накладними.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську в Одеській області від 21.05.2010р. №0000062300/0.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"від 04.12.1990 року №509-XII, на виконання наказів ДПА України від 18.08.2005 року №350 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додана вартість", від 06.09.2005 року №386/ДСК "Щодо контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість", яким внесено зміни до наказу ДПА України від 24.04.2003 року №196/ДСК, з врахуванням змін внесених наказом ДПА України від 26.05.2005 року №187/ДСК, з метою вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету та з врахуванням отриманих відповідей по зустрічних перевірках від інших ДПІ, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Іллічівську Погосовою Н.М. була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "УкрКава" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунку платника у банку за липень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, яке декларувалось в період травень, червень 2009 року.

За наслідками вказаної перевірки складений акт від 18.05.2010 року №1560/23-0303/31541491 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «УкрКава» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період травень 2009 року, червень 2009 року.

В акті перевірки зазначені порушення позивачем вимог п. 1.3, п. 1.7 та п.1.8 ст.1, п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7, ст. 9 п. 10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями в зв'язку з відсутністю постачальників товарів, виконавців послуг.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Іллічівську прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010 року №0000062300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 21428 грн.

У вказаний в акті перевірки період, позивач мав правовідносини з наступним суб'єктом господарювання, а саме ТОВ «Стандарт Інжинірінг».

11.03.2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Стандарт Інжинірінг» (підрядник) укладено договір №СТ 10-09 на виконання будівельно-монтажних робіт та 25.05.2009 року було укладено додаткову угоду №1 до вказаного договору згідно п.п. 1.1 замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню не передбачених договором №СТ 10-09 електромонтажних робіт по влаштуванню блискавкозахисту та заземлення котельної та виробничого корпусу.

03.06.2009 року було укладено додаткову угоду №2 до вказаного договору згідно п.п. 1.1 замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню не передбачених договором №СТ 10-09 та додатковою угодою №1 електромонтажних робіт по влаштуванню блискавкозахисту виробничих корпусів.

01.06.2009 року між Позивачем (замовник) та ТОВ «Стандарт Інжинірінг» (підрядник), укладено договір №СТ 20-09 на виконання будівельно-монтажних робіт, згідно п.п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню додаткових будівельно-монтажних робіт по котельній, сітці, градирні, та системи вентиляції заводу по виробництву кави в м. Іллічівську. Замовник зобов'язується прийняти результати фактично виконаних будівельно-монтажних робіт та сплатити підряднику їх вартість на вимогах цього договору.

Також 30.01.2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Стандарт Інжинірінг» (підрядник) укладено договір №СТ 6-09 на виконання будівельно-монтажних робіт та 15.06.2009 року було укладено додаткову угоду №1 до вказаного договору згідно з п.п. 1.1 якої замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню не передбачених договором №СТ 6-09 електромонтажних робіт насосної станції виробничого корпусу.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем були надані податкові накладні від 28.05.2009 року на загальну суму 16159,20 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 2693,20 грн., податкову накладну від 04.06.2009 року №84 на загальну суму 4405 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 734,17 грн., податкову накладну від 04.07.2009 року №82 на загальну суму 41629,20 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 6938,20 грн., податкову накладну від 22.07.2009 року №92 на загальну суму 49209 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 8201 грн., податкову накладну від 04.07.2009 року №83 на загальну суму 57110,40 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 9518,40 грн..

Сума податку на додану вартість за вказаними правочинами була включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, який відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року наданої до ДПІ у м. Іллічівську та заявленої до бюджетного відшкодування.

Станом на кінець періоду, що перевірявся, дебіторська/кредиторська заборгованість по даним операціям відсутня.

Також на підтвердження зазначених договорів позивачем були надані наступні документи: платіжне доручення №10 від 03.06.2009 року, документи з програмного комплексу АВК-5 (5-2.8.1) договірна ціна, локальний розрахунок, відомості ресурсів, довідки вартості виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт, платіжне доручення №3 від 02.06.2009 року, рахунок-фактура від 29.05.2009 року, накладна від 09.06.2009 року, платіжне доручення №12 від 03.06.2009 року, документи з програмного комплексу АВК-3 (2.7.0) договірна ціна, локальний розрахунок, відомості ресурсів, заява про повернення суми бюджетного відшкодування за 2008 рік, розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, податкова декларація з податку на додану вартість від 20.08.2009 року, розрахунок коригування сум ПДВ, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування за 2009 рік, розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, документи з програмного комплексу АВК-3 (2.7.0) акти приймання виконаних робіт, підсумкова відомість ресурсів, довідки вартості виконаних будівельних робіт, платіжне доручення №56 від 19.06.2009 року, документи з програмного комплексу АВК-5 (5-2.8.1) договірна ціна, локальний розрахунок, підсумкова відомість ресурсів, довідки вартості виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт, документи з програмного комплексу АВК-5 (5-2.8.1) договірна ціна, локальний розрахунок, підсумкова відомість ресурсів, довідки вартості виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт, довідка, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування за 2008 рік, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, податкова декларація з податку на додану вартість від 18.12.2008 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкова декларація з податку на додану вартість від 19.01.2009 року, акт готовності об'єкта до експлуатації.

Так, для висновку, що невідшкодований ПДВ в сумі 21428 грн. по декларації з ПДВ за липень 2009 року не підлягає відшкодуванню з бюджету в зв'язку з відсутністю (а фактично припиненням) постачальників товару і виконавців послуг по господарським операціям з ТОВ «Стандарт Інжинірінг» податковий орган виходив з матеріалів зустрічних перевірок наданих ДПІ у м. Іллічівську на їхні запити, а саме ДПІ у м. Южному Одеської області вих. №14608/7/23-3405/112 від 21.10.2009 року; ДПІ у м. Южному Одеської області вих. №16524/7/23-3405 від 30.11.2009 року; ДПІ у Приморському районі м. Одеси вих. №9044/7/23-509/9 від 18.02.2010 року; ДПІ у Приморському районі м. Одеси вих. №66336/23-513 від 25.11.2009 року; ДПІ у Приморському районі м. Одеси вих. № 188/7/23-51321 від 11.01.2010 року; ДПІ у Приморському районі м. Одеси вих. № 66337/23-513 від 25.11.2009 року; ДПІ у Приморському районі м. Одеси вих. №10968/7/23-509/9 від 26.02.2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ від контрагента до Державного бюджету, або контролювати ці платежі.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом ст. 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

На підставі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За змістом ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В справі, що розглядається, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, встановлено, що договори з контрагентом ТОВ "Стандарт Інжинірінг" укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується видатковими накладними, рахунками, податковими накладними, актами прийняття робіт, довідками, кошторисами, платіжними дорученнями.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Проте, кримінальна справа відносно керівника та засновника ТОВ "Стандарт Інжинірінг" за ознаками фіктивного підприємництва не порушувалася та вирок не приймався, зокрема доказів цього суду не надано.

За правилами ч 1. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи містяться всі первинні документи, що підтверджують факт надання послуг ТОВ "Стандарт Інжинірінг".

Перевірка ТОВ "Стандарт Інжинірінг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами по ланцюгу постачання здійснювалися не на підставі первинних документів та висновки акту також не ґрунтуються на первинних документах.

Відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом п. 1.8 ст. 1 вказаного Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

На підставі п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно п.п. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.4.1 ст. 7 вказаного Закону Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Цим законом або іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами.

Отже, вказані норми не пов'язують право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

ПДВ яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Отже на підставі викладено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ від контрагента до Державного бюджету, або контролювати ці платежі.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКава» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року у справі № 2а-6501/10/1570 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян