Постанова № 41739888, 27.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа№ 910/14863/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Автомобільна группа „Віпос" на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року

у справі № 910/14863/13 (головуючий суддя Головіна К.І., судді Літвінова М.Є., Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" (м. Київ)

до Приватного акціонерного товариства „Автомобільна група „Віпос" (м. Київ)

про стягнення 48 563 861 грн. 54 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк" з позовом (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства „Автомобільна група „Віпос" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 07.12.2010 року № 17 у розмірі 48 563 861 грн. 54 грн., а саме: прострочену заборгованість за кредитом в сумі 30 576 000 грн.; строкову заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 457 383 грн. 47 коп.; прострочену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 11 409 093 грн. 84 коп.; пеню за прострочення повернення суми кредиту в сумі 3 474 355 грн. 51 коп.; пеню за прострочення сплати процентів в сумі 722 916 грн. 30 коп.; 3% річних за прострочення повернення суми кредиту в сумі 1 186 723 грн. 15 коп.; 3% річних за прострочення сплати процентів в сумі 208 194 грн. 65 коп.; інфляційні втрати за прострочення повернення суми кредиту в сумі 405 891 грн.; інфляційні втрати за прострочення сплати процентів в сумі 123 303 грн. 62 коп.

Рішенням від 30.07.2014 року господарський суд міста Києва позов задовольнив. Стягнув з ПрАТ „Автомобільна група „Віпос" на користь ПАТ „ВТБ Банк": прострочену заборгованість за кредитом в сумі 30 576 000 грн.; строкову заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 457 383 грн. 47 коп.; прострочену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 11 409 093 грн. 84 коп.; пеню за прострочення повернення суми кредиту в сумі 3 474 355 грн. 51 коп.; пеню за прострочення сплати процентів в сумі 722 916 грн. 30 коп.; 3% річних за прострочення повернення суми кредиту в сумі 1 186 723 грн. 15 коп.; 3% річних за прострочення сплати процентів в сумі 208 194 грн. 65 коп.; інфляційні втрати за прострочення повернення суми кредиту в сумі 405 891 грн.; інфляційні втрати за прострочення сплати процентів в сумі 123 303 грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 68 820 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПрАТ „Автомобільна група „Віпос" звернулось до апеляційного господарського суду з заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строки на апеляційне оскарження, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 по справі № 910/14863/13 та стягнути з ПАТ „ВТБ Банк" на користь ПрАТ „Автомобільна група „Віпос" витрати на оплату судового збору в розмірі 34 410 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 року ПрАТ „Автомобільна група „Віпос" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/14863/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженням секретаря судової палати від 23.10.2014 року склад судової колегії змінювався.

В судове засідання 27.11.2014 року повноважні представники сторін не з'явилися. Позивач та відповідач надіслали клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг, які після обговорення судова колегія відхилила, оскільки позивач є юридичною особою, яка має значний штат працівників та які могли б представляти його в судовому засіданні, а відповідач не надав доказів наявності переговорів щодо мирного врегулювання спору.

Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє клопотання сторін про зупинення провадження у справі, оскільки висновок економічної експертизи у справі № 910/14862/13, оскільки він не являється тією обставиною, що перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 07.12.2010 року Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк" (кредитор) та Приватне акціонерне товариство „Автомобільна група „Віпос" (позичальник) уклали кредитний договір № 17, відповідно до умов якого банк на умовах цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 31 600 000 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит не пізніше 06.12.2013 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що за правовою природою укладений між сторонами договір від 07.12.2010 року № 17 є кредитним договором, а відтак між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно п. 3.1 кредитного договору від 07.12.2010 року № 17 передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату за кредит в порядку і на умовах обумовлених кредитним договором.

Відповідно до 3.1.1 кредитного договору від 07.12.2010 року № 17 плата за користування кредитними коштами встановлюється у вигляді процентів, розмір яких встановлюється умовами цього договору та має статус „диференційованої" ставки, під якою в цьому договорі розуміється наступне: кредитним договором встановлюється базовій розмір процентів, що нараховується за користування кредитними коштами за умови повного та всебічного виконання позичальником всіх умов цього договору та договорів про забезпечення, та визначаються умови за яких застосовується підвищений розмір плати за користування кредитними коштами, який визначається шляхом збільшення базової процентної ставки на кількість процентних пунктів, що встановлена цим договором.

Проценти за користування кредитними коштами розмір яких є базовим, встановлюються у розмірі 17 % процентів річних.

Сторони, укладаючи цей договір, домовились, що розмір процентів за користування кредитом збільшується: на 2 процентні пункти при настанні кожного із нижченаведених випадків:

- при невиконанні позичальником умови, визначеної п. 4.3.2 цього договору. При цьому підвищений розмір процентів за користування кредитом застосовується з наступного банківського дня з моменту порушення позичальником зазначених умов та діє до моменту повного виконання цих умов.

- при виконанні позичальником більше ніж на 5% відсотків умови, визначеної п.п. 4.3.11.1 цього договору (щодо проведення сукупних кредитованих оборотків; вказане значення сукупних кредитових оборотів приймається для розрахунку як 100 відсотків. При цьому підвищений розмір процентів за користування кредитом застосовується з 16-го числа календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому порушено зобов'язання, що визначене у п.п. 4.3.11.1 цього договору, та діє по 15-ий календарний день включно календарного місяця, наступного за місяцем, в якому позичальником виконано зобов'язання по проведенню оборотів, що визначене п.п. 4.3.11.1 цього договору.

На 1 (один) процентний пункт при настанні нижченаведених випадків;

- за невиконання позичальником будь-якої з умов, визначених п.п.4.3.11.3, 4.3.11.4, 4.3.11.5, 4.3.11.6.1, 4.3.11.6.3, 4.3.11.6.4, 4.3.11.6.5, 4.3.11.6.6, 4.3.11.6.7, 4.3.11.7, 4.3.11.8 цього договору. У випадку порушення декількох пунктів одночасно підвищення процентної ставки сумується, але в будь-якому випадку процентна ставка не може бути підвищена більше ніж на 5 процентних пунктів від базового розміру процентів. Ця умова діє до моменту виконання позичальником умов п.п. 4.3.11.3, 4.3.11.4, 4.3.11.5, 4.3.11.6.1, 4.3.11.6.2.

Відповідно до п. 9.4 кредитного договору від 07.12.2010 року № 17 цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань у повному обсязі.

У подальшому до кредитного договору від 07.12.2010 року № 17 були внесені зміни шляхом укладення десяти додаткових угод, відповідно до яких змінювався строк повернення кредиту та процентів, а також процентна ставка за користування кредитом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ „ВТБ Банк" належним чином виконано умови договору та на виконання договору від 07.12.2010 року № 17 надано позичальнику кредит на загальну суму 31 600 000 грн., що підтверджується заявами про надання кредитних коштів та меморіальними ордерами у період з 07.12.2010 року по 15.12.2011 року.

Проте, зі свого боку ПАТ „Автомобільна група „Віпос" належним чином не виконало покладені на нього зобов'язання за кредитним договором, а саме - в обумовлені строки, визначені погодженим графіком, не здійснило повернення банку кредиту, процентів за користування кредитом у розмірах та терміни, передбачених умовами кредитного договору.

Зважаючи на факт порушення боржником умов кредитного договору в частині своєчасної сплати основної заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитними коштами та нарахованих штрафних санкцій, ПАТ „ВТБ Банк" направило на адресу відповідача лист-вимогу від 07.06.2013 року № 4370/1-2 про повне погашення суми заборгованості за кредитним договором, яка станом на 05.06.2013 року становила 38 280 050 грн. 46 коп. та складалась з строкової заборгованості за кредитом - 19 973 000 грн., простроченої строкової заборгованості за кредитом - 10 603 000 грн., поточної заборгованості за процентами за період з 25.09.2012 року по 24.03.2013 року - 1 735 021 грн. 99 коп., простроченої заборгованості за процентами за період з 25.10.2011 року по 24.10.2012 року та з 25.03.2013 року по 24.05.2013 року - 5 617 935 грн. 04 коп., штрафних санкцій за період з 01.02.2013 року по 05.06.2013 року - 351 093 грн. 43 коп.

Вказана вимога була отримана відповідачем 10.06.2013 року, проте була залишена без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України ПрАТ „Автомобільна група „Віпос" доказів виконання договору щодо повернення кредиту та повної оплати процентів за користування кредитом не надав. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт порушення позичальником договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.

Так перевіривши розрахунок позивача щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, суд приходить до висновку, що заборгованість по кредиту становить: 30 576 000 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 457 383 грн. 47 коп. строкова заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 25.01.2014 року по 19.02.2014 року, 11 409 093 грн. 84 коп. прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01.02.2013 року по 19.02.2014 року та її правомірно стягнуто місцевим господарським судом у такому розмірі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.п. 7.1 та 7.2 кредитного договору від 07.12.2010 року № 17 у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом враховуючи день погашення з розрахунку факт/365, у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно з умовами кредитного договору (крім заборгованості за кредитом) позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань враховуючи день погашення з розрахунку факт/365.

Позивач просив суд стягнути на свою користь пеню за прострочення повернення суми кредиту у розмірі 3 474 355 грн. 51 коп. за період з 01.02.2013 року по 11.12.2013 року та пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 722 916 грн. 30 коп. за період з 01.05.2011 року по 19.02.2014 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню у розмірі 3 474 355 грн. 51 коп. за період з 01.02.2013 року по 11.12.2013 року та пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 722 916 грн. 30 коп. за період з 01.05.2011 року по 19.02.2014 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 1.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст.ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України).

Позивач просив суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 1 215 грн. 06 коп. та 3% річних в розмірі 7 984 грн. 93 коп. за період з березня 2011 року до листопада 2013 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат за прострочення повернення суми кредиту у розмірі 8 403 грн. за період з 01.02.2013 року по 30.06.2013 року та інфляційних втрат за прострочення сплати процентів у розмірі 3 815 грн. 50 коп. за період з 02.04.2013 року по 30.06.2013 року та 3 % річних за прострочення повернення суми кредиту у розмірі 103 144 грн. 53 коп. за період з 01.02.2013 року по 25.07.2013 року та 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 39 776 грн. 68 коп. за період з 02.04.2013 року по 25.07.2013 року, та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні втрати за прострочення повернення суми кредиту у розмірі 8 403 грн. за період з 01.02.2013 року по 30.06.2013 року та інфляційних втрат за прострочення сплати процентів у розмірі 3 815 грн. 50 коп. за період з 02.04.2013 року по 30.06.2013 року та 3 % річних за прострочення повернення суми кредиту у розмірі 103 144 грн. 53 коп. за період з 01.02.2013 року по 25.07.2013 року та 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 39 776 грн. 68 коп. за період з 02.04.2013 року по 25.07.2013 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Автомобільна группа „Віпос" на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року № 910/14863/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року № 910/14863/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/14863/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун