Ухвала суду № 41739405, 04.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року м. Київ К/800/38200/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року

у справі №820/10231/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВП ТРІАДА» (надалі - ТОВ «ІВП ТРІАДА»)

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - Західна ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2013 року №832212 та №842212.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 842212 від 09.09.2013р., прийняте Західною ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, частково, на суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 45213,75грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду не було надано доказів реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Технопром.Буд», не було підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат та в складі податкового кредиту при обчисленні ПДВ витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом. Також, зазначено, що позивачем порушено Наказ Мінфіну від 28.09.2011 року №1213 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства». В той час як спірна податкова накладна №3 від 29.11.2012 року, виписана ТОВ «ГСА-Україна» відповідає вимогам п.201.1 ст.201 ПК України.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2014р. скасована в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо скасування податкового повідомлення-рішення №842212 від 09.09.2013р. в частині нарахування 86389,00грн. та в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення №832212 від 09.09.2013р. в частині відмови в задоволенні позову щодо нарахування 56458,00грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою скасовано податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №842212 від 09.09.2013р. в частині нарахування 86389,00грн. та скасовано податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області 832212 від 09.09.2013 р. в частині нарахування 56458,00грн. В іншій частині постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2014р. залишена без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Західна об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ІВП ТРІАДА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, про що складено акт №2411/22.1-07/33203410 від 10.07.2013 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, ТОВ «ІВП «ТРІАДА» у складі декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року задекларувало витрати, що були понесені по господарським операціям з використанням суб'єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності, діяльність яких спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат, з використанням: контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 352454,00грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 114333,00грн., за 2 квартал 2011 року на суму 238121,00грн;

- порядку заповнення декларації з податку на прибуток, що затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 р. за № 114, що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2011 року у сумі 83545,00грн., за рахунок арифметичної помилки при заповненні декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року, а саме у р. 15 декларації (податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 14 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період), помилково, замість прочерку, ТОВ «ІВП ТРІАДА» задекларувало суму, що зменшує податкове зобов'язання звітного періоду в розмірі 83545,00 грн.;

- п.198.1 ст.198 ПК України, підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ, що були понесені по господарським операціям з використанням суб'єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності, діяльність яких спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 86387,00 грн., в т.ч. за березень 2011 року в сумі 22867,00грн., за травень 2011 року в сумі 63520,00грн;

- п.201.1 ст.201 ПК України, п.12, п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України 21.12.2010р. за №969, ТОВ «ІВП ТРІАДА» неправомірно віднесло до складу податкового кредиту в рядок 10.1 декларації по ПДВ суму ПДВ в розмірі 36171,00грн., в т.ч.: за листопад 2012 року в сумі 36171,00грн. по податковим накладним, оформленим з порушенням діючого законодавства, а саме: прізвище та ініціали уповноваженої платником податку особи здійснювати поставку товарів відсутнє та накладна не скріплена печаткою такого платника податку.

Зазначені порушення вимог податкового законодавства призвели, га думку податкового органу, до заниження податку на прибуток всього у сумі 140003,00грн., у тому числі: за другий квартал 2011 року у сумі 54768,00грн., за третій квартал 2011 року у сумі 1690,00грн., за четвертий квартал 2011 року у сумі 83545,00грн. та до заниження податку на додану вартість всього у сумі 122558,00грн. в т.ч. за березень 2011 року в сумі 22867,00грн., за травень 2011 року в сумі 63520,00грн., за листопад 2012 року в сумі 36171,00грн.

За результатами проведеної перевірки Західною ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.09.2013 року: №832212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 140003,00грн.; №842212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 131602,75грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9044,75грн.

До зазначених висновків податковий орган дійшов, зокрема, на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Технопром.Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 30.07.2009р. по 31.05.2011р. №1428/180/36555074 від 05.07.2011р., відповідно до якого було встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Технопром.Буд» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо формування платником податків суми податкового кредиту слід зазначити, що згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як передбачено п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи між ТОВ «ІВП ТРІАДА» та ТОВ «Технопром.Буд», в період який перевірявся, було укладено ряд договорів.

Договір підряду №1102/69 від 28.02.2011 року згідно умов якого ТОВ «Технопром.Буд» (підрядник) зобов'язується на свій ризик за завданням замовника (ТОВ «ІВП ТРІАДА») виконати розробку конструкторської документації, монтажні роботи (роботи зі збірки шаф), пусконалагоджувальні роботи шаф згідно специфікації.

Договір субпідряду №261СП від 25.03.2011 року згідно умов якого ТОВ «Технопром.Буд» (субпідрядник) зобов'язується за завданням Підрядника (ТОВ «ІВП ТРІАДА») виконати, а Підрядник прийняти та оплатити роботи по впровадженню розподіленої системи управління агрегату СА №3, загально цехових параметрів цеху А-2 ВАТ «Рівнеазот».

Договір субпідряду №269СП від 29.03.2011 року згідно умов якого Субпідрядник (ТОВ «Технопром.Буд») зобов'язується за завданням Підрядника (ТОВ «ІВП ТРІАДА») виконати, а Підрядник прийняти та оплатити пусконалагоджувальні роботи, а саме автономне та комплексне налагодження з проекту «САУ ГРС ВАТ «Рівнеазот».

Договір підряду №363 від 25.05.2011 року згідно умов якого Підрядник (ТОВ «Технопром.Буд») зобов'язується на свій ризик за завданням Замовника (ТОВ «ІВП ТРІАДА») виконати розробку конструкторської документації, монтажні роботи (роботи зі збірки шаф), пусконалагоджувальні роботи шаф згідно специфікації.

На підтвердження належного виконання вищезазначених правочинів позивачем долучено до матеріалів справи, а судом апеляційної інстанції досліджено копії первинних бухгалтерських документів, а саме, кошториси на виконання робіт, договірні ціни, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, акти приймання-передачі комплектуючих, акти здачі-приймання виконаних робіт, акти приймання-передачі шаф, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, товарно-транспортні накладні, фотозвіти обладнання до відповідних договорів та за відповідні періоди, банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Крім того, як було встановлено судом апеляційної інстанції посадовими особами контролюючого органу не заперечується, що вищезазначені документи відповідають вимогам чинного законодавства, а саме, містять всі необхідні реквізити, підписані та скріплені печатками.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на оформлення податкової накладної №3 від 29.11.2012 року з порушенням п.201.1 ст.201 ПК України, п.12, п.16 Порядку заповнення податкової накладної, а саме, прізвище та ініціали уповноваженої платником податку особи здійснювати поставку товарів відсутнє та накладна не скріплена печаткою такого платника податку, що призвело до неправомірного віднесення до складу податкового кредиту в рядок 10.1 декларації по ПДВ суми ПДВ в розмірі 36171,00грн., в т.ч.: за листопад 2012 року в сумі 36171,00грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) виключено.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (п.201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 16 Наказу Мінфін України від 01.11.2011 р. №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна №3 від 29.22.2012 року (копія долучена до матеріалів справи - а.с.213 т.2) підписана уповноваженою особою та скріплена печаткою, а отже, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов