Ухвала суду № 41739392, 04.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року м. Київ К/800/41664/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року

у справі №0870/7229/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Східенергомережа» (надалі - ТОВ «ЕК «Східенергомережа»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя (надалі - ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У липні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2011 року №0002032302.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що придбання товару позивачем у його контрагентів не відбувалось, кошти перераховувались позивачем без мети настання правових наслідків, а тому суми податку ТОВ «ЕК «Східенергомережа» безпідставно віднесенні до податкового кредиту.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 року №0002332302.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЕК «Східенергомережа» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, про що складено акт №4647/23/34067885 від 01.11.2011 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2011 року на 626537,00грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 року №0002332302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 626537,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00грн.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач, у перевіряємий період, мав договірні відносини з рядом підприємств, зокрема, з ПП «СПЕЦСТАНКОСТРОЙ», ПП «ВОСХОД», ТОВ «ВИМакс Европа Лтд», ПП «ЗОВ» та ТОВ «ТУБЕС ІНТЕРНЕШНЛ».

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками її проведення, відповідач дійшов висновку, що суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним вищезазначеними контрагентами ТОВ «ЕК «Східенергомережа», використовувались лише для формування податкового кредиту та фактично не пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки під час проведення перевірки не було підтверджено реальності поставок товарів (робіт, послуг) від ПП «СПЕЦСТАНКОСТРОЙ», ПП «ВОСХОД», ТОВ «ВИМакс Европа Лтд», ПП «ЗОВ» та ТОВ «ТУБЕС ІНТЕРНЕШНЛ», отже, договори відповідно до п.п.2,1 ст.215, п.п.1,5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як передбачено п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та його контрагентами було укладено ряд договорів, а саме:

- з ПП «СПЕЦСТАНКОСТРОЙ» (постачальник) договір поставки №11/11 від 01.04.2011 року. Відповідно до банківської виписки товар був оплачений в строки встановлені договором, на суму поставки були виписані видаткові та податкові накладні. Доставка товару здійснювалась постачальником, отже, товарно-транспортні накладні позивачем не вимагались. Крім того, контрагент позивача станом на травень 2011 року був зареєстрований як юридична особа, був платником ПДВ. Податкові зобов'язання, що виникли при взаємовідносинах з позивачем були підприємством задекларовані;

- з ПП «ВОСХОД» (постачальник) договір поставки №6/11П від 18.03.2011 року. Розрахунки по договору відбувались у безготівковій формі, на поставлену продукцію були виписані відповідні податкові та видаткові накладні. Як було встановлено судом апеляційної інстанції, документальною позаплановою перевіркою ПП «ВОСХОД» з питань дотримання податкового законодавства за травень 2011 року підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами, встановлено відображення у податковому обліку господарських операцій з контрагентами за травень;

- з ТОВ «ВИМакс Европа Лтд» (постачальник) договір поставки №4/11П від 01.03.2011 року. Відповідно до банківських виписок оплата за поставлений товар відбулась у строку передбачені договором, на поставлену продукцію були виписані видаткові та податкові накладні. Товар, який не потребує використання вантажного транспорту, був доставлений позивачу постачальником;

- з ПП «ЗОВ» (постачальник) договір поставки №13/11 від 29.04.2011 року. Продукція була отримана позивачем у контрагента разом з відповідними видатковими та податковими накладними. В матеріалах справи міститься акт ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя від 27.10.2011 року про неможливості проведення зустрічної перевірки щодо підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «ЕК «Східенергомережа» протягом травня 2011 року, однак, як вірно звернув увагу суд апеляційнї інстанції, неможливість проведення перевірки у жовтні 2011 року не впливає на належне виконання правочину сторонами у травні 2011 року.

Також, у позивача були взаємовідносини з ТОВ «ТУБЕС ІНТЕРНЕШНЛ». Договір між сторонами не укладався, постачання товару здійснювалось відповідно до рахунок-фактур. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зустрічною перевіркою ТОВ «ТУБЕС ІНТЕРНЕШНЛ» було підтверджено взаємовідносини товариства з позивачем та встановлено факт придбання товару.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, правочини, укладені позивачем з його контрагентами, були належним чином виконані, у матеріалах справи містяться копії відповідних первинних бухгалтерських документів. Крім того, в акті перевірки відсутні зауваження щодо відсутності чи невірного оформлення податкових накладних, на підставі яких був сформований податковий кредит.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та вказаними вище контрагентами, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. При цьому, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

До того ж, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов