Постанова № 41737479, 04.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3638/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Торговий Дім" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, Приватне підприємство «Торговий Дім», звернулося до суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2014 року № 0002952201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49878,00 грн., з них 39902,00 грн. за основним платежем і 9976,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.05.2014 року № 0002952201.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Посадовою особою Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Торговий Дім» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ПП «Марсбуд» за період з 01.03.2013 по 31.03.2013, за результатами якої складено Акт від 12.05.2014 № 356/022-11/34374712 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, на адресу Миронівської ОДПІ від СУ ФР Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надійшов лист від 15.02.2014 № 577/10/10-06-09-01 зі змісту якого вбачається, що в ході проведення комплексу оперативних заходів в 2013 році виявлено і припинено діяльність групи осіб, які протягом 2011-2013 років надавали послуги підприємствам реального сектору економіки щодо штучного завищення податкового кредиту і валових витрат шляхом переведення безготівкових коштів в готівку. За матеріалами оперативного управління СУ ФР Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області зареєстроване кримінальне провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 320113100130000094 за ознаками скоєння злочинів передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212 і ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем статті 185, статті 186, статті 187, статті 188, статті 200 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість за березень 2013 року в сумі 39902,40 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 0002952201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49878,00 грн., з них 39902,00 грн. за основним платежем і 9976,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідач не надав належної оцінки поданим до перевірки документам, натомість допустив відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які належним чином встановлені і доведені не були, а позивач в свою чергу надав докази реальності та товарності угоди.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Суд при вирішенні даної справи враховує правову позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, суд першої інстанції зазначає, що позивачем укладено договір із замовником на капітальний ремонт приміщень сходових клітин по вул. П. Тичини 3 (5 під'їздів). Однак, даний договір відсутній в матеріалах справи та не наданий позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції.

В зв'язку з чим, позивач стверджує, що для виконання зобов'язань по зазначеному вище договору, ПП «Торговий Дім» укладено договір підряду з ПП «Марсбуд».

На підтвердження здійснення даних господарських операцій позивачем надано суду копії: податкових накладних; договірної ціни; зведеного кошторису; локального кошторису; довідки про вартість будівельних робіт;

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи в повній мірі підтверджують товарність та реальність укладеного договору, та зазначає наступне.

Так, ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, від 16 жовтня 2014 року та від 13 листопада 2014 року було витребувано у сторін додаткові документи на підтвердження своїх доводів.

Однак, в порушення ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги ухвали суду не виконані.

Однак, у разі сумніву щодо наявності ділової мети у розглядуваних операціях апеляційний суд витребовував у позивача документи на підставі яких Замовник укладав договір на ремонт сходових клітин по вул. Тичини, 3 м. Київ та докази щодо наявності у позивача виробничої необхідності для залучення контрагента до виконання будівельно-монтажних робіт.

Разом з тим, позивачем не надано жодного документу на підтвердження виробничої необхідності залучення контрагента для виконання робіт власними силами, а з наявних в матеріалах справи документів не можливо встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях.

Також позивачем не надано платіжних документів, які підтверджують проведення оплати послуг за договором підряду №04-03/2013 від 04.03.2014 року, актів приймання виконаних робіт, які могли б свідчити які саме роботи проведені, коли саме та ким.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з долучених до матеріалів справи документів також неможливо дослідити обставини щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками. Адже платник повинен розуміти, що господарський договір породжує у тому числі й податкові наслідки, пов'язані з його виконанням. Обираючи контрагента, платник був вільним у виборі, а тому повинен був проявити такий ступінь обережності, що дозволить йому розраховувати на належну поведінку контрагента, у тому числі й у сфері податкових правовідносин.

Однак, в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження щодо того, якими критеріями позивач керувався, обираючи ПП «Марсбуд» в якості виконавця підрядних робіт, які розумні заходи були вжиті Товариством з метою перевірки ділової репутації, досвіду у відповідній сфері, встановлення гарантій виконання зобов'язань тощо контрагента.

Також, позивачем не надано суду документів на підтвердження тих обставин, що контрагент позивача ПП «Марсбуд» має відповідні ліцензії на виконання будівельних робіт.

Крім того, з наявних документів неможливо перевірити обставини стосовно ходу виконання робіт за договорами підряду, укладеними позивачем з ПП «Марсбуд», зокрема, які особи конкретно контролювали виконання цих робіт; кому саме та яким чином позивачем було забезпечено доступ до об'єктів для виконання робіт, шляхом, зокрема, надання перепусток, подання списків осіб охороні тощо, яким чином позивач здійснював поточний контроль за станом виконання робіт. Також не надано документів на підтвердження права позивача на залучення до цих робіт підрядника.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена безтоварність угод укладених між позивачем та контрагентами, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Також, в ході аналізу податкової звітності контрагента позивача, було податковим органом було встановлено наступне.

Так, як вбачається з Акта перевірки, на адресу Миронівської ОДПІ від СУ ФР Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надійшов лист від 15.02.2014 № 577/10/10-06-09-01 зі змісту якого вбачається, що в ході проведення комплексу оперативних заходів в 2013 році виявлено і припинено діяльність групи осіб, які протягом 2011-2013 років надавали послуги підприємствам реального сектору економіки щодо штучного завищення податкового кредиту і валових витрат шляхом переведення безготівкових коштів в готівку. За матеріалами оперативного управління СУ ФР Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області зареєстроване кримінальне провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 320113100130000094 за ознаками скоєння злочинів передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212 і ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до протоколу свідків від 06.04.2014 вбачається, що Лашко О.М. (по документах рахувався директором ПП «Марсбуд») як свідок по суті кримінального провадження повідомив, що відношення до створення і діяльності ПП «Марсбуд» не має, господарську діяльність не здійснював.

Броварською ОДПІ зазначено, що таким чином враховуючи викладене директор ПП «Марсбуд» з початку реєстрації, підприємство господарської діяльності спрямованої на одержання прибутку не вело. Використання банківських рахунків і реквізитів ПП «Марсбуд» здійснювалося особами, які не мали на це жодних підстав. Договори укладені між ПП «Марсбуд» і іншими підприємствами є нікчемними і фактично не виконувались.

ПП «Марс» має всі ознаки «фіктивності», оскільки його реєстрація як суб'єкта господарювання була проведена фізичною особою з подальшою передачею у володіння чи управління підставним особам, які проводили фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про передачу будівельних матеріалів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Разом з тим, позивачем не надано документів на підтвердження тих обставин, яким чином, коли та ким були виконані будівельні роботи, кількість фактично використаного будівельного матеріалу, актів прийняття виконаних робіт, документів на підтвердження оплати виконаних робіт. Тобто, належних та допустимих документів на підтвердження реальності спірного договору позивачем не надано.

Надані позивачем податкові накладні; договірна ціна; зведений кошторис; локальний кошторис; довідка про вартість будівельних робіт не підтверджують реальність проведення будівельних робіт. Додаткових документів, які мають підтверджують товарність господарської операції, на неодноразову вимогу суду апеляційної інстанції, позивачем не надано.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач надав один акт приймання будівельних робіт. Однак, він також не може бути прийнятий судом до уваги як належний доказ товарності оспорюваної угоди з наступних підстав.

Так, у вказаному акті №1 зазначено, що роботи виконані в під'їзді №1, однак, як стверджує позивач будівельні роботи проведені в п'яти під'їздах, однак, актів прийому будівельних робіт по іншим під'їздам позивачем не надано.

Акт приймання-здачі робіт є документом первинного бухгалтерського обліку у розмінні ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вимоги до таких документів встановлені у ч. 2 ст. 9 вказаного Закону.

Згідно вказаної норми права документи первинного бухгалтерського обліку повинні містити такі обовязкові реквізити, як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, колегія суддів зазначає, що він не відповідає вимогах вказаної статті. Крім того, він містить загальну інформацію, однак, з вказаного акту не вбачається який обсяг матеріалів пішов на виконання конкретної будівельної роботи, крім того, у вказаних актах не міститься інформації за який конкретно термін часу яка саме робота була виконана та ким. Крім того, вказаний акт підписаний невідомою особою.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня інформація про наявність у контрагента кваліфікованих працівників, наявість трудових та виробничих ресурсів для здійснення будівельної діяльності.

Враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Також, на виконання ухвали суду про витребування додаткових документів, представником відповідача надано суду службову записку та протокол допиту свідка. З вказаних документів вбачається, що контрагент позивача не мав наміру реально та фактично здійснювати господарську діяльність.

Натомість позивач в порушення вимог ст.71 КАС України документів на виконання ухвалу суду та на підтвердження своїх доводів суду не надав та жодним чином не спростував доводи відповідача про безтоварність господарських операцій зі своїм контрагентом. Додаткових пояснень, які б свідчили про реальність та товарність спірного договору також не надано.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги Приватного підприємства "Торговий Дім" не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Приватного підприємства "Торговий Дім" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2014 року № 0002952201 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 04 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.