Ухвала суду № 41736397, 24.11.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 листопада 2014 року м. ПолтаваСправа №816/4305/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Міщенко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів від 18 вересня 2013 року №285-о "Про звільнення ОСОБА_1", від 26 вересня 2013 року №291-о "Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1", поновлення на роботі на посаді начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У прохальній частині позову позивачем заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Мотивуючи дане клопотання, позивач зазначив, що у період з 18 вересня по 29 листопада 2013 року включно перебував на лікарняному, у зв'язку з чим наказ Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 18 вересня 2013 року №285-о "Про звільнення ОСОБА_1" фактично реалізовано лише 02 грудня 2013 року. Посилався на те, що трудову книжку ним отримано лише 05 лютого 2014 року, а належним чином завірені копії спірних наказів - 26 березня 2014 року. Звертав увагу, що здійснює догляд за хворими батьками, які проживають в іншому населеному пункті. Спираючись на наведене, вважав, що звернувшись до суду з даним позовом 16 квітня 2014 року мав поважні причини пропуску строку звернення.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні вказане клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні звертала увагу суду на те, що позивачу стало відомо про прийняття спірних наказів ще у вересні 2014 року, а тому ОСОБА_1 безпідставно пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Разом з цим, клопотань про залишення позовної заяви без розгляду з даної підстави відповідач не заявляв, наполягав на розгляді справи по суті, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи позивача та думку представника відповідача, розглянувши подане клопотання та матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 22 січня 2013 року №188-0 "Про призначення ОСОБА_1" позивача призначено на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області як такого, що пройшов за конкурсом, з 22 січня 2013 року, з випробувальним терміном на 4 місяці /а.с. 111/.

Того ж дня ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця /а.с. 11 - зворот/.

Однак, наказом Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 18 вересня 2013 року №285-о "Про звільнення ОСОБА_1" позивача звільнено із займаної посади з 18 вересня 2013 року згідно пункту 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" /а.с. 144/.

Залученими до матеріалів справи копіями листків непрацездатності серії АГБ №000849 /а.с. 179/, серії АГБ №072089 /а.с. 179 - зворот/, серії АГБ №014047 /а.с. 180/, серії АГБ №053013 /а.с. 181/, серії АГБ №073467 /а.с. 181 - зворот/ підтверджено, що у період з 18 вересня по 29 листопада 2013 року включно позивач перебував на лікарняному.

У зв'язку з викладеним, наказом Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 26 вересня 2013 року №291-о "Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1" пункт 1 наказу від 18 вересня 2013 року №285-о викладено у наступній редакції: "Датою звільнення з займаної посади ОСОБА_1, начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області, вважати дату фактичного виходу на роботу після закриття листка непрацездатності, згідно ст. 30 п. 1 ЗУ "Про державну службу" /а.с. 143/.

Рішення про звільнення позивача із займаної посади фактично реалізовано 02 грудня 2013 року, в перший робочий день після закриття ОСОБА_1 листа непрацездатності.

05 лютого 2014 року позивачу вручено трудову книжку, що підтверджено залученою до матеріалів справи копією акта /а.с. 163/.

26 березня 2014 року позивачем отримано поштове відправлення з копіями наказів Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 18 вересня 2013 року №285-о, від 26 вересня 2013 року №291-о /а.с. 164/.

З позовом про визнання протиправними та скасування вказаних наказів позивач звернувся до суду 16 квітня 2014 року, що підтверджено відбитком вхідного штампа Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області /а.с. 1/.

Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до частини третьої вказаної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пунктом 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, спірні відносини сторін стосуються звільнення позивача з публічної служби. А тому, спеціальною нормою, якою врегульовано питання строку звернення з позовом до адміністративного суду, є саме положення частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд відхиляє посилання позивача на приписи частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України як необґрунтовані.

Відтак, з позовом про скасування наказів про звільнення та поновлення на займаній посаді особа може звернутися до адміністративного суду у місячний строк з дня, коли вона дізналася чи могла дізнатись про порушення її прав.

Згідно з частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, пропущений з поважних причин строк звернення до суду може бути поновлено.

Варто зауважити, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення певних дій (у даному випадку - на подання позову до суду). Оскільки дане поняття за своєю суттю є оціночним, суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.

Суд зазначає, що відповідно до положень статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено. Тобто, підставою для звернення до суду є суб'єктивне уявлення особи про порушення її прав.

Водночас, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права має відповідати змісту такого порушення та його характеру, у зв'язку з чим позивач має бути обізнаним у причинах та передумовах відповідного порушення.

Залученими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджено, що трудову книжку позивачу вручено 05 лютого 2014 року, а належним чином завірені копії спірних наказів - 26 березня 2014 року.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що саме зі змісту спірних наказів ОСОБА_1 стало відомо про причини свого звільнення із займаної посади.

Окрім того, суд враховує доводи позивача про те, що останній здійснює догляд за хворими пристарілими батьками, які проживають у іншому населеному пункті /а.с. 165-172/.

Разом з цим, суд відхиляє як необґрунтовані твердження представника відповідача про те, що Головним управлінням Держсанепідслужби у Полтавській області позивачу неодноразово надсилались попередження про звільнення та видавались особисто на руки копії спірних наказів, оскільки вказані доводи не підтверджені жодними належними у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами.

Зокрема, відповідачем не надано доказів надсилання та вручення позивачу листів від 18 вересня 2013 року вих. №3322 /а.с. 41/, від 02 грудня 2013 року вих. №3979/1 /а.с. 40/, від 26 грудня 2013 року вих. №4174/1 /а.с. 39/.

Поштове відправлення з попередженням від 12 вересня 2013 року вих. №3220 /а.с. 42/ повернуто до Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області не врученим /а.с. 42 - зворот - 43/.

У залученій до матеріалів справи копії товарно-транспортної накладної №59000026306349 /а.с. 94/ відсутня відмітка про отримання відправлення ОСОБА_1

А залучені до матеріалів справи копії актів від 18 вересня 2013 року /а.с. 95/, від 19 вересня 2013 року /а.с. 93/, від 05 лютого 2014 року /а.с. 92/ не містять відміток про ознайомлення з їх змістом позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Згідно з частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою вказаної статті визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський Суд з прав людини, у рішенні від 25 жовтня 2007 року у справі "Балацький проти України", зазначив: "неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків цивільного характеру буде остаточно вирішено.".

Відповідні норми про гарантування особі права на звернення до суду відображено у статті 55 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведені вище законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом, у зв'язку з чим вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача.

Керуючись статтями 2, 6-11, 86, 99, 100, 160, 162, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 01 грудня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба