Ухвала суду № 41732471, 08.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"08" квітня 2014 р.

справа № 2а/0470/5804/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Фастовській М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 р. у справі № 2а/0470/5804/12

за позовом Приватного підприємства «Аділ»

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

встановив:

25.05.2012 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість позивача за період діяльності з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої було складено Акт перевірки №16/221/35312429 від 20.03.2012 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо відображення в Акті перевірки №16/221/35312429 від 20.03.2012 року висновків щодо визнання правочинів по взаємовідносинам позивача з контрагентами ТОВ «ЗТФ Укрметекспорт» та ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» у січні, лютому 2011 року нікчемними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- визнати незаконними висновки акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість позивача в частині визнання правочинів по взаємовідносинах позивача з контрагентами ТОВ «ЗТФ Укрметекспорт» та ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» у січні та лютому 2011 року нікчемними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року позивачеві відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині визнання незаконними висновків акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість позивача в частині визнання правочинів по взаємовідносинах позивача з контрагентами ТОВ «ЗТФ Укрметекспорт» та ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» у січні та лютому 2011 року нікчемними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду вмотивована тим, що у відповідача відсутні правові підстави використовувати акт ДПІ у м. Краматорську №529/23-3-20353350 від 11.05.2011 року про результати перевірки ТОВ «ЗТФ Укрметекспорт» як підставу визнання угод, укладених позивачем, нікчемними та такими, що не спричиняють реальних наслідків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що діяльність ТОВ «ЗТФ Укрметекспорт» за ланцюгом спрямована на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру та згідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст.. 228 Цивільного кодексу України такі угоди мають ознаки нікчемності.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про день та час судового розгляду, не з’явилися, в зв’язку з чим справа розглядається в їх відсутності.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період з 01.03.2012 року по 13.03.2012 року відповідачем, на підставі наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Аділ (код 35312429)» №260 від 01.03.2012 року, направлення на перевірку №105/232 від 01.03.2012 року та наказу «Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Аділ (код 35312429)» №277 від 12.03.2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 30.09.2011 року, за результатами проведення якої складено акт №16/221/35312429 від 20.03.2012 року.

Висновки акту перевірки обґрунтовані актом перевірки ДПІ у м. Краматорськ №529/23-3-20353350 від 11.05.201 року про результати перевірки ТОВ «ЗТФ Укрметекспорт», як підставою визнання угод, укладених позивачем, нікчемними та такими, що не спричиняють реальних наслідків.

Відповідно до п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак доводів на підтвердження того, що укладений правочин має ознаки такого, що порушує публічний порядок, відповідачем не наведено.

Оскільки податковий орган посилається на відсутність реального характеру угоди, та відсутність наміру створення правових наслідків, такий правочин слід вважати таким, що може бути визнаний судом фіктивним

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: 1) рух активів у процесі здійснення господарської операції; 2) установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні бухгалтерські документи, наявні в матеріалах справи, містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують реальність укладених операцій з ТОВ «ЗТФ Укрметекспорт» та ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат», а податковий орган не спростовує належними доказами реальність господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року у справі № 2а/0470/5804/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун