Ухвала суду № 41732440, 18.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"18" червня 2013 р.

справа № 2а-0870/4095/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2011 р. у справі № 2а-0870/4095/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Виробничо-комерційне підприємство ''Вектор-М''

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправними дій, -

встановив:

У травні 2011 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- скасувати акт №159/23-253/36836224 від 04 травня 2011р. про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "ВКП "ВЕКТОР-М" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період лютий 2011 року;

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у проведенні позапланової невиїзної перевірки позивача, в результаті якої було складено акт №159/23-253/36836224 від 04 травня 2011р.;

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у встановленні, що підприємство здійснювало операції з фінансово - грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства; зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України); недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину; товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, ст.655 та ст.656 ЦК України;

- визнати протиправними дії відповідача щодо визнання правочинів, укладених позивачем з контрагентами такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб;

- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення відсутності поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків і відсутні як бази, так і об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2011 р. відмовлено позивачу у відкритті провадження по справі в частині вимог щодо скасування акту відповідача від 04.05.2011 №159/23-253/36836224.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2011 р. в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить змінити постанову суду від 01.08.2011р.; прийняти нову постанову, якою виключити з мотивувальної частини постанови суду від 01.08.2011р. висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості, недоведеності та таким, що зроблений із перевищенням повноважень висновок зроблений в акті перевірки про нікчемність всіх правочинів, укладених позивачем у перевіряємому періоді та про безтоварність господарських операцій.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновок суду першої інстанції про недоведеність податковим органом нікчемності правочинів, укладених позивачем, судом першої інстанції зроблений без дослідження первинних документів.

Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що посадовими особами ДПІ у Орджонікідзевському районі проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ВКП "Вектор-М" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період лютий 2011 року, за результатами якої складений акт від 04.05.2011 №159/23-253/36836224. Зазначена перевірки проведена на підставі наказу від 28.04.2011 №1366 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" (а.с.16).

Під час перевірки встановлено та викладено у 4 розділі акту наступні висновки:

- відповідно до даних звітності підприємства з ПДВ, системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено, що підприємство здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч.1 ст.203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

- відповідно до частини 1, 5 ст.203, п. 1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ "ВКП "Вектор-М" з контрагентами такими, що порушують публічний порядок, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб;

- перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток" (а.с.20).

Зазначені висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу даних: інформаційних баз АРМ "TAX", АРМ "Звіт", АІС "РПП" та "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", електронного журналу переліку платників високого ризику, затвердженого головою ДПА України та Наказу ДПА України від 14.04.2010 №182 по Запорізькій області "Про проведення операції "Бюджет" вибірковим методом) (п.2.10 акту а.с. 19).

Посадовими особами ТОВ "ВКП "Вектор-М" акт підписаний не був, проте зроблена відповідна відмітка про незгоду із його змістом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, податковий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), в порядку встановленому цим кодексом, тобто таким чином податковий орган реалізує свої владні повноваження та функції щодо контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до ст. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, то складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Отже, складання акта є обов’язком податкового органу, разом з тим акт є лише носієм інформації, необхідної для прийняття відповідного рішення посадовими особами податкового органу.

Платник податків, який вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені його права, свободи або інтереси, для їх захисту, у відповідності до ст. 6 КАС України, має право звернутися до адміністративного суду.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі, на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, дією чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (ст. 2, п.п. 1 п. 2 ст. 17 КАС України).

З наведених норм права вбачається, що платник податків на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки суб'єкта публічно-правових відносин.

Акт перевірки за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а відтак не створює і не припиняє права чи обов'язки, а лише фіксує певні обставини. Жодних управлінських висновків оскаржуваний акт не містить, вчинити обов'язкові дії позивачу він не приписує, та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб публічно-правових відносин.

Позивач не довів, що акт перевірки мав будь-які правові наслідки для підприємства, тому з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки позивачем у справі не були рішення податкового органу, що прийняті на підставі акту перевірки, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про помилковість дослідження судом першої інстанції висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, вчинених позивачем. Проте, зазначені обставини не свідчать про помилковість прийнятого судом першої інстанції рішення.

Щодо внесення змін до мотивувальної частини постанови суду колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін;

2) змінити постанову суду;

3) скасувати її та прийняти нову постанову суду;

4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;

5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є:

1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;

2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Отже, нормами КАС України не передбачено право суду апеляційної інстанції на внесення змін до мотивувальної частини постанови суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2011 р. у справі № 2а-0870/4095/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун