Постанова № 41732410, 04.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа № 922/3441/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників сторін:

позивача- ТОВ «НВП «Водомер» - Яковця І.Ю. (довіреність б/н від 07.08.2014р.),

відповідача- ТОВ "Схід-Теплоремонт" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Схід-Теплоремонт" (вх. №3828 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 15.10.14р. у справі № 922/3441/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Водомер", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Теплоремонт", м. Харків,

про стягнення 68686,86 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Теплоремонт", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Водомер", м. Харків,

про стягнення 105087,68 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2014р. (суддя Жельне С.Ч.) позов ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Водомер" до ТОВ "Схід-Теплоремонт" про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Схід-Теплоремонт" на користь ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Водомер" суму основної заборгованості в розмірі 54001,44 грн., інфляційні втрати в розмірі 6534,17 грн., три відсотки річних в сумі 4061,20 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1718,21 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Схід-Теплоремонт" про стягнення з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Водомер" коштів в сумі 105087,68 грн. відмовлено в повному обсязі.

ТОВ "Схід-Теплоремонт" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що придбані у ТОВ «НВП «Водомер» комплекси «ИРКА» були неналежної якості і фахівцями ТОВ «НВП «Водомер» на протязі всього часу з моменту придбання комплексів «ИРКА» не було здійснено жодних заходів для усунення недоліків в їх роботі, рівно як і не було проведено заміни непрацюючих датчиків. Під впливом ситуації, що склалася, а також враховуючи той факт, що саме ТОВ «НВП «Водомер» наголосив на необхідності проведення заміни датчиків, ТОВ «Схід-теплоремонт» було вимушено (за власні кошти) здійснити придбання та заміну саме датчиків на комплексі «ИРКА».

01.12.2014р. до суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №11428), в якому апелянт просив суд відкласти розгляд справи на більш пізній термін в зв'язку з тим, що директор підприємства та юрист підприємства саме у цій час перебувають у терміновому відрядженні у м.Одеса у питаннях, в тому числі, пов'язаних із наданням додаткових доказів (документів) до даної справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти відкладення розгляду справи заперечував.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, враховуючи те, що відповідачем до наданого клопотання доказів знаходження директора та юриста у відрядженні не надано. Крім того, колегія суддів зазначає, що в апеляційній інстанції суд розглядає справу за наявними у справі документами відповідно до ст.101 ГПК України, а додаткові докази приймаються у разі, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції, а також те, що всі доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Надав суду заперечення до апеляційної скарги (вх. №11330 від 27.11.2014р.), в якому зазначив, що причиною перебоїв у роботі ультразвукових датчиків витратомірних комплексів «ИРКА» було порушення технології його монтажу та введення в експлуатацію, що сталося по вині ТОВ «Схід-теплоремонт», а складені та підписані акти не встановлюють об'єктивного висновку про факт поставки товару неналежної якості, оскільки будь-яких експертних досліджень щодо рівня якості поставленого товару сторонами не проводилось, а особи, що їх склали не володіли спеціальними знаннями в цій галузі, з огляду на що, будь-яких правових наслідків для сторін вказані акти не породжують.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

У серпні 2014 року ТОВ "НВП "Водомер" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Схід-Теплоремонт" заборгованості в розмірі 54 001,44 грн., пені в розмірі 4 090,05 грн., інфляційних втрат в розмірі 6 534,17 грн., три відсотки річних в сумі 4 061,20 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором № 104-ш від 05.10.2011 року в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за поставлений товар.

17.09.2014 року ТОВ "Схід-Теплоремонт" звернулось до суду зі зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "НВП "Водомер" грошових коштів в розмірі 105 087,68 грн. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Схід-Теплоремонт" понесло витрати пов'язані з усуненням недоліків поставленого товару за договором № 104-Ш від 05.10.2011 року.

ТОВ "НВП "Водомер" у відзиві на зустрічний позов (вх. 334057 від 30.09.2014р.) та у додаткових письмових поясненнях до зустрічного позову (вх. №36381 від 15.10.2014р.) проти зустрічного позову заперечувало, посилаючись на те, що доставку обладнання на об'єкти його постійної експлуатації, монтажні та пусконалагоджувальні роботи здійснювались виключно силами та за рахунок ТОВ «Схід-теплоремонт», у зв'язку з чим ТОВ «НВП «Водомер» не може відповідати по зобов'язанням ТОВ "Схід-Теплоремонт" перед третіми особами та нести субсидіарну відповідальність за недоліки, які могли мати місце під час поставки цього обладнання третім особам, його монтажу, калібруванню та подальшої експлуатації поставленого обладнання, так як на даний момент дане обладнання експлуатується КП «Теплопостачання міста Одеси» згідно до його цільового призначення, договір поставки обладнання, який укладений між ТОВ "Схід-Теплоремонт" та КП «Теплопостачання міста Одеси» не визнано недійсним (розірваним), а тому будь-яких правових підстав для стягнення з ТОВ «НВП «Водомер» збитків немає.

15.10.2014р. від ТОВ «НВП «Водомер» надійшло клопотання про застосування строків позовної давності (вх. №36383), в якому товариство просило суд відмовити у задоволенні зустрічного позову про стягнення битків з підстав пропущення строків позовної давності.

15.10.2014р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Первісний позов обґрунтовано тим, що 05.10.2011 року між ТОВ "НВП "Водомер", виконавцем, та ТОВ "Схід-Теплоремонт", замовником, укладений договір № 104-ш, згідно з яким замовник приймає та оплачує, а виконавець постачає обладнання згідно до специфікації до договору (додаток № 2).

Відповідно до п. 4.1. договору загальна вартість обладнання, зазначеного у специфікації, становить 504 001,44 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.4.2. договору оплата поставленого товару здійснюється у відповідності до календарного плану (додаток № 1).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, протягом дії договору позивачем за первісним позовом було передано у власність відповідачу за первісним позовом обладнання, а саме: комплекси витратомірні ИРКА у комплекті з блоками вихідних сигналів БВС ИРКА в кількості 36 одиниць загальною вартістю 504 001,44 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 19 - 23).

Проте, відповідач за первісним позовом допустив порушення взятих на себе зобов'язань за договором, розрахувавшись за поставлений товар частково в сумі 450000 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача за період дії договору, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед ТОВ "НВП "Водомер" в сумі 54 001,44 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем за первісним позовом на адресу ТОВ "Схід-Теплоремонт" була направлена претензія № 10072014 від 10.07.2014 року з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідач за первісним позовом листом (вих.№36 від 30.07.2014 року) в задоволенні вищевказаної претензії відмовив, мотивуючи свою відмову тим, що поставлене обладнання є неякісним.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі викладеного, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем за первісним позовом умов діючого законодавства, ненадання суду доказів погашення боргу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення з ТОВ "Схід-Теплоремонт" заборгованості в розмірі 54 001 грн. є обґрунтованими та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача - ТОВ "Схід-Теплоремонт" 3 % річних в сумі 4061,20 грн. за період з 13.02.2012р. по 15.08.2014р. та інфляційних втрат в розмірі 6543,17 грн. за період з 13.02.2012р. по 31.07.2014р.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача нарахованих сум пені в розмірі 4 090,05 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного Кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п.3.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність згідно вимог діючого законодавства України.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, такого виду забезпечення виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання як нарахування пені, сторони в договорі не передбачили, в зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, зустрічний позов обґрунтовано тим, що придбані у ТОВ «НВП «Водомер» комплекси «ИРКА» були неналежної якості і фахівцями ТОВ «НВП «Водомер» на протязі всього часу з моменту придбання комплексів «ИРКА» не було здійснено жодних заходів для усунення недоліків в їх роботі, рівно як і не було проведено заміни непрацюючих датчиків. Під впливом ситуації, що склалася, а також враховуючи той факт, що саме ТОВ «НВП «Водомер» наголосив на необхідності проведення заміни датчиків, ТОВ «Схід-теплоремонт» було вимушено (за власні кошти) здійснити придбання та заміну саме датчиків на комплексі «ИРКА».

Як зазначено у зустрічній позовній заяві, придбання датчиків підтверджується договором №12/05-14 від 12.05.2014р., укладеним між ФОП Воробьйовим К.М. та ТОВ "Схід-Теплоремонт", а також видатковою накладною №12/05-14 від 12.05.2014р. на загальну суму 71280,00 грн. Крім того, як зазначає позивач за зустрічним позовом, ТОВ "Схід-Теплоремонт" в період з 01.02.2012р. по 05.06.2014р. було змушено за власні кошти їздити до м.Одеси для складання численних актів недоліків поставленого обладнання, що завдало матеріальної шкоди підприємству на суму 33807,68 грн. Отже, загальна сума збитків від поставки неякісних датчиків склала 105087,68 грн.

Позивач за зустрічним позовом свої вимоги обґрунтовував, зокрема, ст.678 ЦК України, п.1 якої врегульовано правові наслідки передання товару неналежної якості, а саме, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором, зокрема, відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Як зазначає ТОВ «Схід-теплоремонт», придбані у ТОВ "НВП "Водомер" комплекси «ИРКА» були встановлені на об'єктах (котельнях) КП «Теплопостачання міста Одеси» у якості витратомірів у складі вузлів обліку теплової енергії, про що продавця було попереджено в усній формі при підборі обладнання.

Відповідно до ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.673 ЦК України в разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар придатний до мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Однак, колегія суддів зазначає, що в укладеному між сторонами договорі не передбачено для якої саме мети позивачем був придбаний товар, а посилання позивача на попередження ТОВ "НВП "Водомер" в усній формі про те, що комплекси «ИРКА» будуть встановлені на об'єктах (котельнях) КП «Теплопостачання міста Одеси» колегія суддів не приймає до уваги з врахуванням положень ст.34 ГПК України.

До зустрічного позову позивачем надано копію договору №12/05-14 від 12.05.2014р., копію видаткової накладної №12/05-14 від 12.05.2014р. та бухгалтерську довідку, в якій зазначено, що за період з 01.02.2012р. по 05.06.2014р. витрати на відрядження до м.Одеси для виконання робіт за договорами склали: Масюк О.Г. (гол.інженер) - 21392,48 грн., Резник В.Е. (інженер) - 11035,20 грн., Іванов М.В. (слюсар) - 1380,00 грн.

Як вбачається з видаткової накладної №12/05-14 від 12.05.2014р. за накладною постачався товар: бобішка с гайкою і прокладкою у кількості 144 од. на суму 13680,00 грн. та перетворювач п'єзоелектричний, тип 206 у кількості 144 од. на суму 57600,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Будь-яких експертних досліджень щодо рівня якості поставленого товару позивачем до зустрічного позову не надано.

За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги зазначені докази, оскільки вони не є належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України та жодним чином не підтверджують факт поставки неякісного товару ТОВ "Схід-Теплоремонт". Наданий до зустрічного позову договір на купівлю товару підтверджує лише купівлю іншої продукції, ніж було поставлено відповідачем за зустрічним позовом.

Крім того, надана до зустрічного позову бухгалтерська довідка також не є належним доказом, оскільки в ній зазначено лише про витрати на відрядження до м.Одеси та не надано документів, в яких зазначалось би про відрядження працівників товариства саме з приводу поставки неякісного товару ТОВ "Схід-Теплоремонт" від ТОВ "НВП "Водомер".

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено факт поставки товару неналежної якості, позовні вимоги про стягнення з відповідача- ТОВ "НВП "Водомер" 105087,68 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача за зустрічним позовом про застосування строків позовної давності стосовно зустрічних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень ст. 256 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 8 ст. 269 ГК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).

Так, у випадку, коли господарський суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право особи, про захист якого вона просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.

Якщо ж буде встановлено, що таке право особи порушено, стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові за спливом позовної давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього -у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності -застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165 від 12.06.2007р., якою вказано про необхідність мати на увазі, що правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 ЦК України, мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

При цьому колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом неправомірно було застосовано за заявою відповідача наслідки спливу строку позовної давності та відмовлено позивачу у задоволенні позову з урахуванням цих підстав. Однак, зазначене порушення не призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

За таких підстав, висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 15.10.14р. у справі № 922/3441/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Схід-Теплоремонт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.10.14р. у справі № 922/3441/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 04.12.2014р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Фоміна В.О.