Постанова № 41732209, 03.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2014 року № 826/16781/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Друга вантаж накомпанія в Україні" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Друга вантажна компанія в Україні» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13 червня 2014 року № 82526552208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16781/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13 листопада 2014 року, яке відкладалось на 20 листопада 2014 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 20 листопада 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу від 23 квітня 2014 року № 1342, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Друга вантажна компанія в Україні» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ «Інтер-Аркол» (податковий номер 38259473), ТОВ «Рарт» (податковимй номер 38320736), ТОВ «Кепітал ЛТД» (податковий номер 38464225) та ТОВ «Актар Груп Трейд» (податковий номер 38261283) за весь період взаємовідносин, за результатом якої складено акт перевірки від 02 червня 2014 року № 478/26-55-22-08/36676410.

Як висновок проведеної перевірки серед іншого, встановлено порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Друга вантажна компанія в Україні» занижено податок на прибуток на загальну суму 161021,00 грн., в тому числі по періодам: за 3 квартал 2012 року на суму13399,00 грн., за 2012 рік на суму 64780,00 грн., за 2013 рік на суму 96242,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13 червня 2014 року № 82526552208 Товариству з обмеженою відповідальністю «Друга вантажна компанія в Україні» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 201276,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 161021,00 грн., за штрафними санкціями - 40255,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13 червня 2014 року № 82526552208 залишено без змін, скарга позивача - без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням та податковою вимогою й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Інтер-Аркол», ТОВ «Рарт», ТОВ «Кепітал ЛТД» та ТОВ «Актар Груп Трейд».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 02 червня 2014 року № 478/26-55-22-08/36676410.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтер-Аркол», ТОВ «Рарт», ТОВ «Кепітал ЛТД» та ТОВ «Актар Груп Трейд», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Слід зазначити, що перевіркою взаємовідносин позивача із ТОВ «Актар Груп Трейд» не встановлено, в аті перевірки не зазначено порушень позивача по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом, а позивачем в свою чергу не надано первинних документів.

Матеріали справи свідчать, що 26 лютого 2013 року між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал ЛТД» укладено Договір № 130226 про надання посередницьких послуг, за умовами якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання Виконавцеві та зобов'язується оплатити його послуги, а Виконавець зобов'язується надавати Замовнику відповідно до його завдання посередницькі та інформаційні послуги щодо моніторингу та надзору поставок та транспортування, ведення управлінської та контрольної функцій в галузі експедирування вантажів залізничним транспортом, виключно на території та по території України (документи по зазначеним взаємовідносинам містяться на арк. справи 47-82).

Пунктом 1.2. цього Договору визначено, що інформація (консультування) може містити надання Замовнику рекомендацій щодо удосконалення та організації своєї діяльності в межах Предмету консультування.

За змістом додаткової угоди до Договору № 130226 від 26 лютого 2013 року, сторони погодили наступний перелік робіт та послуг: моніторинг та надзір поставок та транспортування вантажу; ведення управлінської функції по експедируванню вантажів залізничним транспортом по території України; інформаційний супровід щодо руху вантажу із зазначенням його місця знаходження; контроль за дотриманням норм руху та термінів доставки вантажів; інформування про зупинку вантажу із зазначенням причин та місця зупинки та вжиття всіх необхідних заходів для вчасної доставки вантажу.

Згідно рахунків - фактур, актів здачі - прийняття робіт та звіту по контролю транспортуванню вантажів позивачу надавались послуги по підтримці транспортування вантажів.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал ЛТД» виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 366065,70 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Також, як свідчать матеріали справи, між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рарт» (Виконавець) укладено Договір № 01-02/13 про надання послуг від 01 лютого 2013 року, за умовами якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання Виконавцеві та зобов'язується оплатити його послуги, а Виконавець зобов'язується надавати Замовнику відповідно до його завдання посередницькі та інформаційно-технічні послуги щодо супроводження та надзору поставок та транспортування, ведення управлінської та контрольної функцій в галузі експедирування вантажів залізничним транспортом, виключно на території та по території України. Складання бази даних щодо потенційних замовників послуг умовах, визначених цим Договором (документи по зазначеним взаємовідносинам містяться на арк. справи 91-104).

Згідно Додаткової угоди до Договору № 01-02/13 від 01 лютого 2013 року сторони погодили наступний перелік робіт та послуг: інформування щодо завантаження залізничного рухомого складу; супроводження, надзор поставок та контроль транспортування вантажу; ведення управлінської функції по експедирування вантажів залізничним транспортом по території України; організація першочергових заходів щодо дотримання термінів доставки вантажу; інформаційний супровід щодо руху вантажу із зазначенням його місця знаходження; інформування про зупинку вантажу із зазначенням причин та місця зупинки та вжиття всіх необхідних заходів для вчасної доставки вантажу.

Згідно рахунків - фактур, актів здачі - прийняття робіт та звіту по контролю транспортуванню вантажів позивачу надавались послуги по підтримці транспортування вантажів.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рарт» виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 88814,22 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

30 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Друга вантажна компанія в Україні» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Аркол» (Виконавець) укладено Договір № 30-08-12 про надання послуг, за умовами якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання Виконавцеві та зобов'язується оплатити його послуги, а Виконавець зобов'язується надавати Замовнику відповідно до його завдання посередницькі та інформаційно-технічні послуги щодо супроводження та надзору поставок та транспортування, ведення управлінської та контрольної функцій в галузі експедирування вантажів залізничним транспортом, виключно на території та по території України. Складання бази даних щодо потенційних замовників послуг умовах, визначених цим Договором (документи по зазначеним взаємовідносинам містяться на арк. справи 105 - 162).

Згідно Додаткової угоди до Договору № 30-08-12 від 30 серпня 2012 року сторони погодили наступний перелік робіт та послуг: інформування щодо завантаження залізничного рухомого складу; супроводження, надзор поставок та контроль транспортування вантажу; ведення управлінської функції по експедирування вантажів залізничним транспортом по території України; організація першочергових заходів щодо дотримання термінів доставки вантажу; інформаційний супровід щодо руху вантажу із зазначенням його місця знаходження; інформування про зупинку вантажу із зазначенням причин та місця зупинки та вжиття всіх необхідних заходів для вчасної доставки вантажу.

Згідно рахунків - фактур, актів здачі - прийняття робіт та звіту по контролю транспортуванню вантажів позивачу надавались послуги по підтримці транспортування вантажів.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Аркол» виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 450573,23 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Інтер-Аркол», ТОВ «Рарт», ТОВ «Кепітал ЛТД».

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Друга вантажна компанія в Україні» здійснює діяльність у сфері вантажного залізничного транспорту.

У судовому засіданні 20 листопада 2014 року представником позивача зазначено, що у зв'язку з великою завантаженістю товариство було вимушене залучити контрагентів ТОВ «Інтер-Аркол», ТОВ «Рарт», ТОВ «Кепітал ЛТД», для виконання умов договорів укладених із контрагентами - Замовника.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів подальшого використання отриманих від ТОВ «Інтер-Аркол», ТОВ «Рарт», ТОВ «Кепітал ЛТД» послуг.

Навіть враховуючи дійсне придбання послуг у ТОВ «Інтер-Аркол», ТОВ «Рарт», ТОВ «Кепітал ЛТД» не можливо встановити мету та подальше його використання.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2014 року витребувано перелік первинних документів на підтвердження господарських операцій по всьому ланцюгу постачання, проте докази на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних послуг не надано.

Також, судом надавався час позивачу для приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності придбаних послуг, проте у встановлений строк докази не надані позивачем.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність вищезазначених послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінченого результату наданих послуг. Також, вищезазначений перелік послуг є досить широким та не вичерпним, а тому встановлення яких саме вантажні послуги замовлялось позивачем не вбачається можливим.

За вищезазначеними договорами сторони погодили наступний перелік робіт та послуг: інформування щодо завантаження залізничного рухомого складу; супроводження, надзор поставок та контроль транспортування вантажу; ведення управлінської функції по експедирування вантажів залізничним транспортом по території України; організація першочергових заходів щодо дотримання термінів доставки вантажу; інформаційний супровід щодо руху вантажу із зазначенням його місця знаходження; інформування про зупинку вантажу із зазначенням причин та місця зупинки та вжиття всіх необхідних заходів для вчасної доставки вантажу.

З наданих позивачем документів не вбачається можливим встановити яким чином надавались такі послуги, яким чином надавалась позивачу інформація щодо завантаження залізничного рухомого складу; супроводження, надзору поставок та контролю транспортування вантажу.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні та акти надання послуг містять лише загальну назву - супроводження та контроль транспортування вантажу, послуги по підтримці транспортування вантажів, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Матеріали справи не місять відомостей про маршрути, за якими здійснювалось транспортування вантажів, контроль за яким здійснювався ТОВ «Інтер-Аркол», ТОВ «Рарт», ТОВ «Кепітал ЛТД».

Судом враховано, що згідно вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року справа № 761/22932/13-к ОСОБА_2, який вчинив пособництво особам у створенні фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема, у створенні ТОВ «Інтер-Аркол» разом із засновником ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому частиною 5 статті 27, частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого орган про порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Друга вантажна компанія в Україні» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4684,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Друга вантажна компанія в Україні» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Друга вантажна компанія в Україні» (код ЄДРПОУ 36676410) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4684 (чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири грн.) 80 коп.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник