Постанова № 41732183, 24.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2014 року № 826/15904/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експетр - МК" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною податкову вимогу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 9026-25 від 02 вересня 2014 року та скасувати суму податкового боргу, визначену в цій податковій вимозі;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна ТОВ «Експерт-МК» у податкову заставу;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, спрямовані на опис майна ТОВ «Експерт-МК» на виконання рішення № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна у податкову заставу та зобов'язати її утриматись від таких дій у подальшому;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 07 липня 2014 року № 008442240.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки, прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням та, як наслідок, з вимогою про сплату податкового боргу, рішенням про опис майна у податкову заставу й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження неправомірності включення суми ПДВ згідно податкової накладної, виданої ТОВ «Укрпромторг ХХІ».

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 19 травня2014 року № 300/26-54-22-04-38983074.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

19 травня 2014 року посадовою особою відповідача на підставі п.200.10 ст.200 ПК України в порядку статті 76 ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за звітний період березень 2014 року ТОВ «Експерт-МК». При перевірці використано: податкову декларацію з ПДВ за березень 2014 року від 18 квітня 2014 року № 9021910147, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 18 квітня 2014 року № 9021910161, реєстр виданих та податкових накладних від 18 квітня 2014 року № 9021909805, надані до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в електронному вигляді та бази даних Міністерства доходів і зборів України.

Як висновок акту перевірки встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого ТОВ «Експерт-МК» занижено податок на додану вартість на загальну суму 10750,00 грн. за березень 2014 року, відповідальність платника податку передбачена п.123.1 ст.123 ПК України.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07 липня 2014 року № 0008442240 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 13437,00 грн., у тому числі за основним платежем - 10750,00 грн. та за штрафними санкціями - 2687,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, приводом для висновків відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства стало включення до складу податкового кредиту по контрагенту ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ» суми ПДВ 10750,00 грн. згідно Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9021910161від 18 квітня 2014 року. Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року № 9021910161 до розділу ІІ «Отримані податкові накладні» позивачем включено податкову накладну по ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ» (код ЄДРПОУ 357569826580) від 20 березня 2014 року № 21 на суму ПДВ 10750,00грн.

Відповідачем згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що податкова накладна № 21 від 20 березня 2014 року , виписана ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ» на суму 10750,00 грн. не внесена до Єдиного реєстру податкових накладних. До декларації за березень 2014 року позивачем не подано Додаток № 8 - «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну» (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) на контрагента ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ».

Судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 10750,00 грн. згідно податкової накладної від 20 березня 2014 року № 21, виданої ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ» на підставі рахунку-фактури від 19 березня 2014 року № СФ-0000042, видаткової накладної від 20 березня 2014 року № РН-0000054, відповідно до яких позивачу постачалось дизельне пальне у кількості 6000,00 л.

Проте, відповідач в письмових запереченнях стверджує, що вказана податкова накладна не включена до Єдиного реєстру податкових накладних.

Спірні відносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності винесення податкового повідомлення-рішення регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, принцип відповідно до якого органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пункт 21.1.1 ст.21 ПК України визначає, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Як передбачено у п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Наведені положення дають підстави для висновку, що лише відсутність податкової накладної та порушення порядку її оформлення (у т.ч. відсутність факту реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, якщо така реєстрація обов'язкова) не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Виконання платником зазначеного правила дозволяє платнику податку реалізувати своє право на отримання податкового кредиту.

В силу наведених вимог закону обов'язковою умовою виникнення у платника податку - покупця права на податковий кредит є власне факт реєстрації платником податку - продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від перевірки покупцем цієї обставини.

Єдиним спеціалізованим програмним забезпеченням, яке надає можливість направляти запит (відповідно до стандарту) в електронному вигляді є «M.E.DOC» виробництва ТОВ «ІТ ЕКСПЕРТ». Вартість ліценції на вказане програмне забезпечення є платною.

Тобто, п.13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, не має реальної дії без додаткових фінансових витрат, що в свою чергу є порушенням принципу соціальної справедливості, нейтральності оподаткування, рівності та зручності сплати, які передбачені ст. 4 ПК України.

Враховуючи вищезазначене, суд наголошує, що складання запиту за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженого Державною податковою службою, є правом позивача, а не його обов'язком.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем долучено до матеріалів справи податкову декларацію з ПДВ, до складу податкового кредиту якої включено суму ПДВ згідно податкової накладної від 20 березня 2014 року № 21 у розмірі 10750,00 грн., реєстр виданих податкових накладних, в який позивачем включено ПДВ в розмірі 10750,00 грн. згідно податкової накладної від 20 березня 2014 року № 21, виписаної ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ», оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 1 квартал 2014 року на підтвердження взаєморозрахунків позивача з контрагентом, копію свідоцтва платника ПДВ ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ», а також докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, в межах яких податкова накладна виписана.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сума податкового зобов'язання вже фактично сплачена позивачем і контрагенту ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ» і до Державного бюджету України у сумі вартості безпосередньо наданих товарів.

Відносно перевірки зазначеної податкової накладної контрагента відповідно до п. 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних та отримання витягу з Реєстру, представник позивача зазначив, що під час отримання відповідного документу підстав не було, оскільки у верхньому лівому куті міститься відмітка про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ», а висновки Акта перевірки є помилковими, відтак винесене податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07 липня 2014 року № 0008442240 підлягає скасуванню.

Стосовно визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 9026-25 від 02 вересня 2014 року та рішення № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна ТОВ «Експерт-МК» у податкову заставу, суд зазначає наступне.

02 вересня 2014 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкову вимогу № 9026-25 у зв'язку з тим, що станом на 01 вересня 2014 року сума податкового боргу ТОВ «Експерт-МК» за узгодженими податковими зобов'язаннями з ПДВ становить 13435,00 грн., у тому числі за основним платежем 10748,00 грн. та за штрафними санкціями 2687,00 грн., а також складено рішення про опис майна у податкову заставу від 03 вересня 2014 року № 18503/10/26-54-25-24 відповідно до статті 89 ПК України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.153. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктами 56.17., 56.18. статті 56 ПК України встановлено, що у урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно із п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пунктів 59.3, 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п. 89.1.2. ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

У відповідності до абзацу 3 пункту 89.3 Кодексу, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податку, який має податковий борг. Типову форму такого рішення наведено та затверджено у Порядку. Вказаний порядок також затверджує і форму акта опису майна, необхідність складення якого передбачено абзацом 4 цього пункту. Зазначеним пунктом також вказується на те, що опис майна оформляється податковим керуючим. Повноваження податкового керуючого, порядок його призначення та функції регламентуються ст. 91 Кодексу та Порядком призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України N 1035 від 24.12.2010 року.

Абзац 2 пункту 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України визначає, що до опису майна включається ліквідне майно, яке можна використати як джерело погашення податкового боргу. Не даючи визначення такого поняття та критеріїв визначення ліквідності майна, законодавець залишає на розсуд податкового керуючого визначення майна, на яке слід поширити право податкової застави в першу чергу, включивши його до акту опису майна.

Абзац 5 пункту 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України передбачає можливість відмови платника податків від підписання акту опису майна, зазначаючи, що така відмова не є підставою для звільнення такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно, та містить вказівку щодо необхідності складення податковим керуючим акту опису майна у податкову заставу за присутності не менш як двох понятих.

Як зазначено вище, податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 04.06.2014 року.

З системного аналізу викладеного вбачається, що відповідач мав право винести податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу у тому випадку, коли сума боргу є узгодженою, проте на час вирішення справи сума податкового боргу позивача не є узгодженою, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано податкову вимогу 07 жовтня 2014 року, а спірне податкове повідомлення-рішення - 10 жовтня 2014 року, та, станом на 16 жовтня 2014 року подано адміністративний позов до суду.

Тобто відсутні підстави, визначені Податковим кодексом України для винесення податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, що, в свою чергу, порушує права позивача.

Слід зазначити, що ініціювання оскарження рішення контролюючого органу про визначення грошового зобов'язання виключає підстави для направлення платнику податків податкової вимоги.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкову вимогу № 9026-25 від 02 вересня 2014 року та рішення № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна ТОВ «Експерт-МК» у податкову заставу, а відтак винесені податкова вимога № 9026-25 від 02 вересня 2014 року та рішення № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна ТОВ «Експерт-МК» у податкову заставу підлягають скасуванню.

Стосовно позовної вимоги щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, спрямованих на опис майна ТОВ «Експерт-МК» на виконання рішення № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна у податкову заставу та зобов'язати її утримання від таких дій у подальшому, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що дана позовна вимога є передчасною та, як наслідок, необґрунтованою, адже станом на дату вирішення даної справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на опис майна у податкову заставу, що, в свою чергу, свідчить про недоведеність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, спрямованих на опис майна ТОВ «Експерт-МК» на виконання рішення № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна у податкову заставу та зобов'язати її утримання від таких дій у подальшому не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, контролюючим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2014 року № 0008442240, податкової вимоги № 9026-25 від 02 вересня 2014 року та рішення № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна ТОВ «Експерт-МК» у податкову заставу з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» підлягає задоволенню в цій частині.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07 липня 2014 року № 0008442240.

3. Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 9026-25 від 02 вересня 2014 року.

4.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна ТОВ «Експерт-МК» у податкову заставу.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник