Ухвала суду № 41731615, 27.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/8228/14 Головуючий 1 інстанції - Штих Т.В.

Справа № 638/4527/14-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Гуцал Л.В. Крилової Т.Г.

за участю секретаря - Костенко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за Апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, яку уточнила 22.04.2014 р. та просила розірвати договір позики від 17.02.2013 р., укладений шляхом письмової розписки між позичальником ОСОБА_3 та позикодавцем ОСОБА_2 Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 борг за договором позики від 17.02.2014 р. в сумі, еквівалентній 16150 доларів США за курсом НБУ на день ухвалення рішення у справі, виходячи, що на день подання уточненої заяви сума боргу складала 181 322,00 грн. Стягнути на її користь з ОСОБА_3 три проценти річних від простроченої суми позики на день прийняття рішення у справі. Стягнути на її користь з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_2 вказала, що 17.02.2014 р. вона уклала договір позики з ОСОБА_3, за яким вона передала відповідачу 16150 доларів США строком на п'ять місяців до 17.07.2014 р. Відповідач позику не повертає, тому станом на 02.09.2014 р. утворилася заборгованість в розмірі 211 945,52 грн.

ОСОБА_3 у судове засідання суду першої інстанції не з'явилася, причину неявки не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Розірвано договір позики від 17.02.2014 р., укладений шляхом письмової розписки між позичальником ОСОБА_3 та позикодавцем ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 17.02.2014 р. в розмірі 138 513,85 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1385,14 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду, змінивши в частині розміру стягнутої суми. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь борг за договором позики від 17.02.2014 року в сумі, еквівалентній 16 150 доларів США за курсом НБУ на день ухвалення рішення судом 1-шої інстанції станом на 03.09.2014 року в сумі 210 089,73 грн. та 3 % річних від простроченої суми за офіційним курсом НБУ за період з 17.03 по 02.09.2014 року - 1855,79 грн., а всього 211 945,52грн. та стягнути судові витрати. В іншій частині рішення залишити без змін. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду. Вказує на те, що відповідачка повинна була сплачувати борг в доларах, про що зазначено в розписці і тому повинна бути стягнута сума з урахуванням курсу валюти на час винесення рішення.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги про повернення грошових коштів в гривні, в розмірі 137 275,00 грн., суд першої інстанції керуючись ч.1 ст. 1049 ЦК України виходив з того, що позивач ОСОБА_2 повідомила в судовому засіданні , що вона дійсно передавала ОСОБА_3 грошові кошти в гривні, про це свідчить і розписка. Тому поверненню підлягають кошти у такій самій сумі, такого самого роду, тобто в гривні, а не в доларах США .

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних за весь час прострочення повернення боргу в розмірі 1238,85 грн., суд першої інстанції керуючись ст. 625 ЦК України виходив з того, що сума трьох процентів річних прострочення повернення боргу за період з часу укладення договору позики 17.03.2014 р. та до ухвалення рішення 03.09.2014 р. становить 1238 грн. 85 коп.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Судом першої інстанції правильно встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З розписки від 17.02.2014 р. вбачається, що ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_2 гроші в сумі 137 275,00 грн., що еквівалентно за курсом НБУ сумі 16150 доларів США. Зобов'язалася повернути борг в строк п'ять місяців: 17.03.2014 р. - 3230 доларів США, 17.04.2014 р. - 3230 доларів США, 17.05.2014 р. - 3230 доларів США, 17.06.2014 р. - 3230 доларів США, 17.07.2014 р. - 3230 доларів США. Суму боргу зобов'язалася виплачувати в доларах США на день виплати. В розписці зазначені свідки: ОСОБА_5, ОСОБА_6 ( а. с. 5).

ОСОБА_3 прийняті на себе зобов'язання щодо повернення суми, вказаної в розписці, не виконує в повному обсязі і на цей час.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач вважає, що станом на 02.09.2014 р. у відповідача ОСОБА_3 існують боргові зобов'язання по погашенню позики позивачу на загальну суму 211945,52 грн., з яких:

16150,00 доларів США - заборгованість за договором позики, що за офіційним курсом НБУ складає 210089,73 грн.

1855,79 грн. - сума трьох процентів річних за весь час прострочення повернення боргу.

Суд першої інстанції правильно встановив, що такий розрахунок позивача є не вірним.

Позивач ОСОБА_2 підтвердила, що грошові кошти вона передала саме в гривні, в сумі 137 275,00 грн. Але вони домовилися, що повернення позики буде відбуватися в доларах США, тому на думку позивача відповідач зобов'язана повернути грошові кошти в доларах США, але за офіційним курсом НБУ на день розгляду справи судом.

Твердження відповідача є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 не заперечувала, що вона дійсно передавала грошові кошти в гривні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 1049 ЦК України, суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що поверненню підлягають кошти у такій самій сумі, такого самого роду, тобто в гривні, а не в доларах США як це зазначено в розписці. Тому правильно задовольнив позовні вимоги частково, щодо повернення грошових коштів саме в гривні, в розмірі 137275,00 грн.

Відповідач повинна була повернути суму боргу протягом п'яти місяців рівними частинами, тобто по 27455,00 грн. щомісяця.

Сума трьох процентів річних прострочення повернення боргу за період з 17.03.2014 р. по 03.09.2014 р. складає 385,87 грн. ; за період з 17.04.2014 р. по 03.09.2014 р. складає 315,92 грн.; за період з 17.05.2014 р. по 03.09.2014 р. складає 248,22 грн.; за період з 17.06.2014 р. по 03.09.2014 р. складає 178,27 грн.; за період з 17.07.2014 р. по 03.09.2014 р. складає 110,57 грн.

Таким чином сума трьох процентів річних за весь час прострочення повернення боргу складає 1238,85 грн.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 сума заборгованості за договором позики від 17.02.2014 р. в розмірі 138 513,85 грн. (137275,00 грн. - сума позики + 1238,85 грн. - три проценти річних).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому з відповідача ОСОБА_3 у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України правильно стягнуто на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 1385,14 грн.

Згідно ст. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

При вирішенні спору та ухваленні рішення суд першої інстанції виходив відповідно до ст.ст. 10,11,60, 212,213 ЦПК України із повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: