Ухвала суду № 41728918, 27.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12475/14 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, 31 липня 2014 року інспекцією було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт та експлуатації автозаправного комплексу за адресою: Херсонська область, Білозерський район, автодорога М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ км. 179+200 (ліворуч).

В результаті проведення такої перевірки відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 31 липня 2014 року.

В зазначеному акті перевірки відображено допущені позивачем порушення, а саме, здійснення позивачем облаштування розташованого на території автозаправного комплексу газозаправного пункту технологічним обладнанням з влаштуванням фундаменту без отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

У зв'язку з виявленням у ході проведення перевірки порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, уповноваженою особою відповідача видано припис від 31 липня 2014 року, яким вимагалось зупинити експлуатацію стаціонарного газового модуля, та складено протокол № 170 від 31 липня 2014 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Керуючись встановленими обставинами, 07 серпня 2014 року відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 7/21-04-15-60, якою на позивача на підставі абз. 3 п. 5 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» накладено штраф у розмірі 1 096 200 грн.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку контролюючого органу та з метою їх відновлення ТОВ «Інвест-Регіон» звернулось за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки газозаправні пункти належать до категорії споруд як об'єктів будівництва, а тому, облаштування в їх основі фундаментної плити є, облаштуванням фундаменту (малозаглибленого, мілкого закладання) та відповідно до чинної на той момент Постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104, з метою проведення такої діяльності позивачем мав бути отриманий дозвіл на виконання будівельних робіт, чого ним зроблено не було, прийнята відповідачем оскаржувана постанова № 7/21-04-15-60 від 07 серпня 2014 року є правомірною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про архітектурну діяльність» та іншими нормативно-правовими актами.

Механізм віднесення об'єктів будівництва різного функціонального призначення до IV і V категорій складності визначено Порядком віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 557 (далі - Порядок №557).

Відповідно до пункту 3 Порядку №557 категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Підпунктом 1 пункту 6 Порядку №557 визначено, що до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак, зокрема, згідно із Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» є об'єктами підвищеної небезпеки.

Статтею 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» визначено, що об'єкт підвищеної небезпеки - це об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на те, що газозаправні пункти у цьому випадку є об'єктом підвищеної небезпеки та належить до V категорії складності.

Крім того, відповідно до пункту 3.12 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» технічне переоснащення - комплекс заходів щодо підвищення експлуатаційних можливостей об'єктів невиробничого призначення, техніко-економічного рівня виробництв, цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним.

Таким чином, при здійсненні будівельних робіт, зокрема встановлення газозаправного пункту в межах автозаправного комплексу, такі роботи повинні супроводжуватись наявність дозволу на їх проведення та, як результат прийняття в експлуатацію закінченого будівництва.

Водночас, слід зазначити, що аналогічного правового висновку дотримується Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 03.09.2014 (справа № К/800/24870/14).

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, зазначені роботи здійснені ТОВ «Інвест-Регіон» в період з 29 жовтня 2010 року по квітень 2011 року.

Відповідно до положень п.п. 1, 2 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104 (чинною в період здійснення зазначених будівельних робіт), дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104 затверджено Перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, п. 36 якого до таких робіт включено облаштування автомобільних газозаправних пунктів технологічним обладнанням без улаштування фундаментів.

Факт здійснення позивачем облаштування автомобільних газозаправних пунктів технологічним обладнанням не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом приймання газового обладнання для проведення комплексних випробувань від 29 червня 2011 року, актом приймання закінченого будівництвом об'єкта системи газопостачання від 09 вересня 2011 року, коригуванням робочого проекту для будівництва газового модулю (АГЗП), видатковою накладною на стаціонарний заправник газу СЗГ-Б-10 №0155 від 25 січня 2011 року.

Наявною в матеріалах справи копією акту прихованих робіт від 11 грудня 2010 року підтверджується облаштування позивачем фундаментної плити під раму газового модулю.

Так, згідно вимог ДБН В.2.1-10-2009 «Основи та фундаменти споруд. Основні положення проектування», фундамент - це частина будівлі чи споруди, переважно підземна, яка сприймає навантаження від споруди і передає їх на основу, складену ґрунтами (природну) чи штучну.

Разом з тим, окремо виділяються фундаменти малозаглиблені, мілкого закладання, під якими розуміються фундаменти, передають навантаження на ґрунт переважно через підошву фундаменту.

Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, визначено, що споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.

Таким чином, газозаправні пункти належать до категорії споруд як об'єктів будівництва, а тому, облаштування в їх основі фундаментної плити є, на думку суду, облаштуванням фундаменту (малозаглибленого, мілкого закладання).

Викладене спростовує посилання позивача на те, що такі роботи здійснювались без облаштування фундаменту, а тому, відповідно до положень Переліку № 1104, дозвіл на їх здійснення не вимагається.

Відповідно до абз. 3 п. 5 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об'єктах V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Підсумовуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки позивачем не отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, прийнята відповідачем постанова № 7/21-04-15-60 від 07 серпня 2014 року про накладення штраф у розмірі 1 096 200 грн, є такою, що прийнята в межах та у спосіб наданих останньому повноважень.

Окрім того, не спростованим з боку позивача є правомірність проведення перевірки, з огляду на наступне.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Відповідно до п. 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Приписами п. 7 Порядку № 553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи Інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства та вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Таким чином, відповідачем правомірно проведено позапланову перевірку позивача на підставі листа Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 05 червня 2014 року № 71/22/3-5851.

Отже, з урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що постанова № 7/21-04-15-60 від 07 серпня 2014 року не порушує охоронювані законом права суб'єкта господарювання, адже прийняті контролюючим органом з дотриманням норм діючого законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.