Постанова № 41728898, 04.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2014 року письмове провадження № 826/15347/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвідо Дочірнього підприємства «Ярославь»простягнення заборгованості

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - позивач або ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) з позовом до Дочірнього підприємства «Ярославь» (надалі - відповідач або ДП «Ярославь»), в якому просила суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 1 803 643,87 грн. з рахунків у банках.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що податковий борг перед Державним бюджетом України, який підлягає стягненню, виник у відповідача у зв'язку з несплатою ним податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість (у т.ч. донарахованих штрафних (фінансових) санкцій), визначених податковими повідомленнями-рішеннями позивача, законність яких підтверджена у судовому порядку (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року у справі № 826/17967/13-а).

Представник відповідача проти позову заперечував, виходячи з того, що на даний момент створена відмінна від позивача юридична особа - ДПІ в Оболонському районі ДФС, до повноважень якої також відноситься стягнення податкового боргу, отже задоволення заявлених позовних вимог є передчасним до визначення єдиного органу стягнення.

Крім того, судове рішення (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року у справі № 826/17967/13-а), яким встановлена законність податкових повідомлень-рішень позивача, якими відповідачу донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість (у т.ч. штрафні (фінансова) санкції), які є податковим боргом, оскаржуються ним у касаційному порядку. Виходячи з наведеного, представник відповідача просив суд зупинити провадження у даній справі до розгляду у Вищому адміністративному суді України справи № К/800/35363/14.

Ухвалою суду від 01.12.2014 року відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.

У судове засідання 19.11.2014 року представники сторін не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. При цьому, представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи. Представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи за наявними доказами у матеріалах справи без його участі.

З огляду на наведене та з урахуванням положень ч.4 ст.122, ч.6 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність подальшого розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковується податковий борг, що виник на підставі висновків акту від 02.10.2013 року № 544/26-54-22-03-07/30729372 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Ярослав» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року, за підсумками якої, позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.10.2013 року № 0008942203 та № 0008932203.

Не погоджуючись з нарахуваннями, визначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивача від 29.10.2013 року № 0008942203 та № 0008932203, відповідач оскаржував зазначені рішення у судовому порядку до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі № 826/17967/13-а за позовом ДП «Ярославь» до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, адміністративний позов задоволений, зокрема, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.10.2013 року № 0008942203 та № 0008932203.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року у справі № 826/17967/13-а скасовано вищезазначену постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014 року та у задоволенні позовних вимог відмолено повністю.

Таким чином, згідно наявних матеріалів справи, податковий борг за відповідачем обліковується в розмірі 1 803 643,87 грн., а саме:

1 544 546,46 грн. - з ПДВ, що складається з недоїмки в розмірі 1 358 005 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2013 року № 0008942203 (з урахуванням наявної переплати на момент виникнення боргу в розмірі 845,51 грн.) та пені в розмірі 186 541,48 грн.;

259 097,41 грн. - з податку на прибуток, що складається з недоїмки в розмірі 259 097,41 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2013 року № 0008932203 з урахуванням наявної переплати на момент виникнення боргу в розмірі 512,59 грн.

За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, позивачем була направлена відповідачу податкова вимога від 22.07.2014 року № 7085-25 на суму 1 803 643,87 грн., а також за правилами ст.89 Податкового кодексу України, прийнято рішення про опис майна відповідача у податкову заставу від 23.07.2014 року № 15392/10/26-54-25-24 та направлено відповідачу лист від 23.07.2014 року за № 15391/10/26-54-25-24 про надання переліку майна, яке перебуває у власності підприємства (господарському віданні або оперативному управлінні), балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, з метою складання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

Таким чином, за твердженнями позивача, за відповідачем обліковується податковий борг перед Державним бюджетом України за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на прибуток та податку на додану вартість в розмірі 1 803 643,87 грн.

При цьому, станом на день розгляду даної справи, доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначеної податкової вимоги, а також відомостей про сплату боргу у повному обсязі чи прийняття рішення судом касаційної інстанції у справі № К/800/35363/14, відповідачем суду не подані.

З огляду на зазначене, виходячи з наявності у відповідача податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на прибуток та податку на додану вартість перед Державним бюджетом України, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

В той же час, представник відповідача, у клопотанні про зупинення провадження у справі, наголошував на неузгодженості податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки триває процедура судового оскарження в касаційному порядку у справі № 826/17967/13-а (№ К/800/35363/14). Крім того, існування, фактично, двох фіскальних органів, наділених повноваженнями щодо стягнення податкового боргу, викликає побоювання подвійного стягнення податкового боргу.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175. п.14.1. ст.14 Кодексу).

Порядок погашення податкового боргу платників податків регламентовано главою 9 Кодексу.

Так, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п.87.2. ст.87 Кодексу).

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1. ст.88 Кодексу).

Згідно п.89.1. ст.89 Кодексу право податкової застави виникає у разі:

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

При цьому, згідно положень п.89.2. ст.89 Кодексу, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису (п.89.3. ст.89 Кодексу).

За правилами п.95.1. ст.95 Кодексу, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2. ст.95 Кодексу).

Відповідно до п.95.3. ст.95 Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, стягнення контролюючим органом коштів з рахунків платника податків у банках є першочерговим заходом погашення податкового боргу такого платника.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. При цьому Міністерство доходів і зборів реорганізується шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України, за змістом пп.12 п.4 якого вбачається, що Державна фіскальна служба, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює погашення податкового боргу платників податків, а також стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску з платників єдиного внеску.

Відповідно до п.7 зазначеного Положення, Державна фіскальна служба здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Державної фіскальної служби України від 18.07.2014 року № 2 «Про початок діяльності Державної фіскальної служби України» розпочато виконання Державною фіскальною службою України покладених на неї Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 функцій і повноважень Міндоходів України, що припиняються.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби. При цьому територіальні органи Міністерства доходів і зборів реорганізуються шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби. В числі реорганізованих, зокрема вказано, Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС.

Згідно даних ЄДРПОУ 31.10.2014 року зареєстровано Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС. Запису про припинення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в результаті приєднання до відповідного органу Державної фіскальної служби реєстр (ЄДРПОУ) не містить.

В той же час, доказів фактичного передачі функції органу доходів і зборів до новоутвореної ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС позивачем суду не подано.

Таким чином, фактично, на момент вирішення даної справи, одночасно існує два фіскальні органи, з однаковими функціями та повноваженнями (у тому числі щодо примусового погашення податкового боргу платників податків), що суперечить ч. 1 ст. 40 Податкового Кодексу України та робить можливим подвійне стягнення податкового боргу, отже задоволення заявлених позовних вимог позивачу.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до ДП «Ярославь» про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.5-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій