Постанова № 41728333, 22.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 р. Справа № 804/12518/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. при секретаріСкупейко І.М. за участю: представника позивача представника відповідача Сімон Р.П. Водопоєнко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003602203 від 04.08.2014 р. про збільшення грошового зобов'язання на суму 67 188,00 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» на суму 33 594,00 грн., всього 100 782,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентом позивача. Податковим органом не доведено, що договір, укладений позивачем з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Лонгкон», порушує публічний порядок та не спрямований на реальне настання правових наслідків. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003602203 від 04.08.2014 р. суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначила наступне. Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лонгкон», який не мав необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Первинні документи позивача не підтверджують обсяг та зміст господарських операцій. В зв'язку з цим зроблено висновок про неможливість здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лонгкон». Угода між позивачем та зазначеним контрагентом укладена з метою штучного створення податкового кредиту. В зв'язку з наведеним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» зареєстровано 22.07.2004 р., включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 33109363та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

18.07.2014 р. Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лонгкон» за період з 01.04.2014 р. по 30.04.2014 р.

За результатами перевірки складено акт № 1946/04-61-22-3/33109363 від 18.07.2014 р. Перевіркою встановлені, зокрема, наступні порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ»:

- ст. 185, ст. 186, ст. 188, ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лонгком» на суму 67 188,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 67 188,00 грн.;

- ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» при придбанні та наступному продажу послуг, «нереальність» проведення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» та контрагентами-постачальниками, здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки наступним.

За перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» мало господарські взаємовідносини з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Лонгкон», який допустив порушення податкового законодавства. При цьому, в акті перевірки зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лонгкон» задекларувало податкові зобов'язання з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» на суму податку на додану вартість 68 141,32 грн. Згідно штату, чисельність працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лонгкон» складає 2 особи. Також в акті перевірки зазначено, що до Державної податкової інспекції в Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві направлено запит на проведення зустрічної звірки між вказаними підприємствами, відповідь не отримано (а. 17 акту перевірки).

В акті контролюючим органом зроблено висновок, що угода, укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лонгкон» в силу ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нереальною (а. 23 акту).

Відповідно до акту перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» здійснює наступний основний вид господарської діяльності: 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

В акті перевірки зазначено про наявність первинних документів фінансово-господарської діяльності підприємства: договору, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків, товарно-транспортних накладних.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано копії наступних документів: договору, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, наказу про прийняття на роботу, витяг з трудової книжки, копію технічного паспорту, договір оренди.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 44.1, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієїстатті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сумм податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансовоголізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сумм податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податкупротягом звітногоподатковогоперіоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язкуз придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванняобробленняданих на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно до п.п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочинумає бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в час.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України 9 від 06.11.2009 р.: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосуваннянаслідківйогонедійсності, а такожвимога про застосуваннянаслідківнедійсностінікчемногоправочинуможебути заявлена як однієюзісторінправочину, так і іншоюзаінтересованою особою, права та законніінтересиякої порушено вчиненнямправочину».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що за перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» мало господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лонгкон».

Податковим органом не надано доказів, що на момент здійснення господарської операції, контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лонгкон» не було зареєстровано як платник податку на додану вартість.Крім того, в акті перевірки зазначено, що на запит про проведення зустрічної звірки між підприємствами відповіді не отримано.

Таким чином, податковим органом не доведено відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лонгкон» правових підстав та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах, встановлених в акті перевірки та відображених в первинних документах позивача.

Товар, придбаний у зазначеного контрагента, відповідає виду господарської діяльності позивача, зазначеному в акті перевірки.

Представником позивача надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій, здійснених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лонгкон».

Первинні документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Акт перевірки не містить обґрунтувань порушень податкового законодавства, допущених безпосередньо позивачем - «Дніпропетровський автоцентр МАЗ». Відсутність права позивача на формування податкового кредиту обґрунтовано в акті перевірки порушенням податкового законодавства контрагентом позивача.

Норми чинного законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, відповідачем не доведено суду наявність порушень в діях контрагента позивача, в акті перевірки лише міститься посилання на те, що кількість працюючих осіб у контрагента складає 2 особи.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі акту перевірки, висновками якого правочини позивача з контрагентами визнані нікчемними.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

В розглядуваній справі, як вже зазначалося, нікчемність правочину встановлена в акті перевірки платника податків, складеному податковим органом за наслідками проведеної перевірки. При цьому, акт перевірки є засобом документування дій посадової особи контролюючого органу під час проведення перевірки і містить суб'єктивні висновки такої особи щодо наявності допущених платником податку порушень.

З аналізу положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. вбачається, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих на підставі нікчемних правочинів.

Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової службиє контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

При цьому положеннями Податкового кодексу України не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини, укладені платниками податків.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами позивача правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на ст.ст. 203, 215Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постанові № К/9991/50772/12 від 14.11.2012 р.

Таким чином, податкове повідомлення-рішенняДержавної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003602203 від 04.08.2014 р. не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесено відповідачем на підставі, в межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 201,57 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ».

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003602203 від 04.08.2014 р. про збільшення грошового зобов'язання на суму 67 188,00 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» на суму 33 594,00 грн., всього 100 782,00 грн.

Судові витрати в розмірі 201,57 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ».

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 24.10.2014 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді О.С. Рябчук О.С.Рябчук М.М.Бухтіярова