Рішення № 4172671, 14.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.09 Справа№ 8/57

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Габаковській Х.В.

розглянув матеріали справи за позовом: Повного товариства „Гарант”, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ельпласт+”, м.Городок

про стягнення 23 497,38 грн.

за участю представників:

від позивача: Загорбенський І.І. - юрисконсульт

від відповідача: Коваль Є.Л. - директор

До початку розгляду справи відповідно до ст.20 ГПК України представникам сторін роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України сторонам роз’яснено процесуальні права та обов’язки.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Повним товариством „Гарант” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ельпласт+” про стягнення 23 497,38 грн. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою від 26.06.2009 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.07.2009 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу продукції № 01/06-2006 від 01.06.2006 р. не здійснив оплати за поставлений товар (будівельні матеріали) у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 23 497,38 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач в судовому засіданні надав суду акт звірки розрахунків станом на 09.07.2009 р.

В судове засідання представник відповідача з’явився, заборгованість перед позивачем визнав повністю.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

01 червня 2006 р. між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу товару (надалі - договір), за яким продавець (позивач у справі) зобов’язався передати у власність покупця (відповідач у справі), а покупець зобов’язався прийняти й оплатити продукцію у кількості, терміни і за цінами обумовлені договором.

На виконання умов договору позивач поставляв відповідачу товар (будівельні матеріали), про що свідчать долучені до матеріалів справи накладні та довіреності. Відповідно до п.6.1. договору доставка продукції до покупця здійснювалась транспортом продавця, про що свідчать акти виконаних робіт. Відповідач зобов’язувався оплатити вартість отриманого товару та послуг, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково, тому заборгованість перед позивачем станом на день розгляду справи у судовому засіданні становить 23 497,38 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 23 497,38 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст.49 ГПК України необхідно віднести на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 625 ЦК України, ст. 231 ГК України суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ельпласт+” (адреса: 81500, Львівська обл., м.Городок, вул.Заводська, 4; р/р 2600401010977 в ВАТ „Кредобанк”, МФО 325332; код ЄДРПОУ 31829548) на користь Повного товариства „Гарант” (79035, м.Львів, вул.Вигін, 3; р/р 260060130025 в ПЛФ ВАТ „Кредобанк” м.Львів, МФО 325365; код ЄДРПОУ 30477677) 23’497,38 грн. - основного боргу, 235,00 грн. - державного мита та 312,50 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя