Ухвала суду № 41725080, 25.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р.Справа № 820/16351/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. по справі № 820/16351/14

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви від 27.06.2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про обмін посвідки на постійне проживання в Україні, серія КВ, номер 8205/49566, у зв'язку із досягненням 45-річного віку; зобов'язати відповідача прийняти рішення за результатами розгляду заяви від 27.06.2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про обмін посвідки на постійне проживання в Україні, серія КВ, номер 8205/49566, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року адміністративного позову задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Римарська, 24, ідентифікаційний код 37764460) у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви від 27.06.2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, про обмін тимчасової посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням 45-річного віку. Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Римарська, 24, ідентифікаційний код 37764460) прийняти рішення за результатами розгляду заяви від 27.06.2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, про обмін тимчасової посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

Відповідач не погодившись із постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.9, 71, 86, 159 КАС України. Вказує на те. що відповідач, запобігаючи можливому незаконному перебуванню на території України позивача, тимчасово відмовив в здійсненні обміну посвідки та залишив на зберігання заяву позивача та усі додану до неї документи до того часу, коли Слідче управління ГУ МВС України в Харківській області поверне особисту справу , а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - громадянин В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НОМЕР_2, виданий 11.12.2009 року.

07.03.2004р. позивачу оформлено та видано тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 . В даній посвідці міститься відмітка про безстроковий термін її дії та місце реєстрації позивача (а.с.9).

Перед оформленням і видачею посвідки законність перебування позивача в Україні була ретельно перевірена, тому що в іншому випадку посвідка не була б оформлена і видана позивачеві.

03.07.2014 року представник громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про обмін посвідки у зв'язку з досягненням позивачем 45-річного віку, що передбачено п.9 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251. Заяву було подано з усіма необхідними документами.

Листом №12287 від 11.07.2014 року ГУ ДМС України в Харківській області представника позивача повідомлено про неможливість розглянути питання щодо обміну бланку посвідки, посилаючись на те, що до УДМС України в Київській області було направлено запит стосовно законних підстав документування посвідкою на постійне проживання вищевказаного громадянина, після отримання відповіді на запит буде розглянуте питання стосовно обміну посвідки на постійне проживання в Україні громадянина СРВ ОСОБА_1 (а.с.17).

Отже, станом на день розгляду справи в суді, заява представника позивача щодо обміну бланку посвідки залишається нерозглянутою відповідачем, обмін бланку посвідки не здійснений.

Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та правомірності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що спірні відносини у справі склалися внаслідок невчинення відповідачем дій щодо розгляду заяви позивача про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку з досягненням ОСОБА_1 45-річного віку.

Згідно зі ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".

Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Положеннями статті 12 Закону України "Про імміграцію" передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно абз.4 п.4 Прикінцевих Положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Суд першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем у справі, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні Відділ УГІРФО ГУМВС України в Харківській області проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявив та надав позивачу посвідку на постійне проживання в Україні.

Відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 визначено, що цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання (далі по тексту - Порядок № 251).

Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку (п. 9 Порядку № 251).

Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 цього Порядку (п. 16 Порядку № 251).

Видача посвідки має бути здійснена протягом семи днів ( п.11 Порядку №251).

Пунктом 12 Порядку №251 визначено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Згідно з п.15 Порядку, для обміну посвідки позивачем було подано заяву, зразок якої встановлено МВС, паспортний документ іноземця та його копія, посвідку, що підлягає обміну, квитанцію про сплату державного мита, дві фотокартки іноземця розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

У відповідності до пункту 17 Порядку №251 рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем фактично не розглянуто заяву позивача від 03.07.2014 року та не прийнято рішення по суті питання щодо обміну (відмови) позивачу бланку посвідки на постійне місце проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку.

Як вбачається з листа ГУ ДМС України в Харківській області №12287 від 11.07.2014 року будь - яких зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, відповідачем не наведено.

Колегія суддів зазначає, що вказаний лист ГУ ДМС України в Харківській області від 11.07.2014р. (а.с.17) не містить посилань на обставини, що передбачені законодавством України як підстави нездійснення обміну посвідки на постійне проживання в Україні.

ГУ ДМС України в Харківській області також не зазначило про порушення позивачем порядку обміну посвідки на постійне проживання в Україні (відсутність підстав, неподання необхідних документів), що визначений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012р. N251.

Вказані у листі ГУ ДМС України в Харківській області від 11.07.2014р. №12287 факти не є підставою для нездійснення обміну посвідки на постійне проживання в Україні відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012р. N251.

Посилання відповідача на неможливість розглянути питання щодо обміну бланку посвідки не є підставою у розумінні ст.12 Закону України "Про імміграцію" та Порядку № 251 для відмови або залишенні без розгляду заяви позивача про обмін посвідки.

Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх доказами, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що суб'єктом владних повноважень не наведено жодних правових підстав, з якими законодавцем пов'язано прийняття рішення про відмову проведення обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні, а викладені ним в обґрунтування своєї позиції обставини є пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що в свою чергу несе негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те. що відповідачем допущена протиправна бездіяльність при розгляді заяви представника позивача щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неможливість проведення дій щодо обміну бланку посвідки відповідно до заяви позивача, оскільки підстави, на яких отримувався дозвіл на імміграцію позивачем не є дійсними та слід скасувати дозвіл на імміграцію гр. ОСОБА_1 як такого, що немає підстав законно знаходитися на території України, з огляду на таке.

Юридична обставина, з якою закон пов'язує виникнення певних прав особи, зворотної дії не має. Фактична підстава, на яку посилається відповідач, мала існувати на момент первісного рішення про надання дозволу на імміграцію позивача та видачу посвідки.

Згідно зі ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність своєї поведінки у спірних відносинах належним чином не довів, що є підставою для задоволення позову.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. по справі № 820/16351/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 01.12.2014 р.