Ухвала суду № 41724789, 24.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 р. Справа № 876/15082/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

за участі представника позивача: Шимборської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. по справі № 813/4283/13-а за позовом Дочірнього підприємства «Інфортест» Кіпрської компанії «Біпосол Лімітед» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Інфортест» Кіпрської компанії «Біпосол Лімітед» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 року № 0001122210/10835 та № 0000401540.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. по справі № 813/4283/13-а позовні вимоги ДП «Інфортест» Кіпрської компанії «Біпосол Лімітед» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 16.05.2013 року № 0001122210/10835 та № 0000401540.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. та прийняти нову постанову, якою відмовити ДП «Інфортест» Кіпрської компанії «Біпосол Лімітед» в задоволені позовних вимог.

Апелянт, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.4 ст. 186 КАС України, не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на підставі направлення від 11.04.2013 року № № 375, 376, згідно із пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 10.04.2013 року №334 та Постанови СУ ГУМВС України в м.Києві від 15.03.2013 року, проведена позапланова виїзна перевірка Дочірного підприємства "Інфортест" Кіпрської Компанії "Біпосол Лімітед" (надалі - ДП «Інфортест») з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1482/22-10/13818788 від 24 квітня 2013 року, згідно із висновком якого позивачем порушено вимоги п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.138.6 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а саме витрат операційної діяльності (собівартість придбаних та реалізованих товарів) у 2012 році всього в сумі 46 419,10 грн.; п.135.1, п.135.2 ст.135, пп.136.1.1 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на вартість виписаної видаткової накладної №23311 від 12.11.2012 року на відпуск товару ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" у 4 кварталі 2012 року на суму 10 601,18 грн.; п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.138.6 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а саме витрат операційної діяльності у 2012 році всього в сумі 9 606,44 грн., в тому числі у 4 кварталі 2012 році в сумі 9 606,44 грн., оскільки перевіркою не підтверджено факту реалізації товарно-матеріальних цінностей ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" у листопаді 2012 року. Кредиторська заборгованість станом на 01.12.2012 року по рах.37.7 "Розрахунки з дебіторами" перед ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" становить 12 721,42 грн.; порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 т.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ДП "Інфортест" завищило податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 120,00 грн., занижено податкові зобов'язання на суму 2 120,00 грн., завищено податковий кредит на суму 1 921,00 грн., завищено податковий кредит на суму 9 284,00 грн., внаслідок чого ДП "Інфортест" - занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 Декларацій з ПДВ) на загальну суму 9 284,00 грн. за вересень 2012 року; занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 Декларацій з ПДВ) на загальну суму 1 921,00 грн. за жовтень 2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області 16 травня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення №0001122210/10835, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем 9 748,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4 874,00 грн., а також №0000401540, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 11 205,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5 602,50 грн.

Податковий орган, в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на те, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій згідно договору від 06.09.2012 року №93 належними первинними документами з ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1".

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статтей 142 і 143 та інших статтей цього Кодексу, які прямо визначаються особливості формування витрат платника податку.

Відповідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, пунктами 198.1, 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, основними видами діяльності Дочірнього підприємства "Інфортест" Кіпрської компанії "Біпосол Лімітед" є виробництво виробів з паперу, а саме паперу для факсимільних апаратів, телетайпів, ксероксів та принтерів, стрічок для касових апаратів, банкоматів, пост терміналів, тощо.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року ДП "Інфортест" Кіпрської компанії "Біпосол Лімітед" здійснювало придбання ТМЦ у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.О.Електронікс-1".

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Ю.О.Електронікс-1» підтверджується договором №93 від 06 вересня 2012 року, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками та платіжними дорученнями.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що всі представлені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що законодавством України не пов'язано право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Відповідно до висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011р., якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними доводи апелянта, що відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару, є доказом не реальності здійснення господарських операцій між ДП «Інфортест» та ТзОВ «Ю.О.Електронікс-1», оскільки сама відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про порушення правил перевезення, а не про порушення вимог податкового законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. по справі № 813/4283/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали складений 28.11.2014 року.