Постанова № 41723770, 25.11.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25 листопада 2014 року Справа № 814/3272/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ЖелєзниЙ І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомКорабельного районного центра зайнятості, вул. Торгова, 61,Миколаїв,54050

доОСОБА_1, АДРЕСА_1,54052

простягнення 5601 гривню 92 копійки, ВСТАНОВИВ:

Корабельний районний центр зайнятості (далі також - позивач, центр зайнятості) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі також - відповідач) 5601 гривню 92 копійки отриманої допомоги по безробіттю.

На обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна отримала одноразову грошову допомогу для організації підприємницької діяльності, хоча не мала на неї право, оскільки не надала центру зайнятості інформації, яка могла вплинути на отримання такої допомоги, що є підставою для повернення отриманих коштів в сумі 5601 гривню 92 копійки.

Відповідач проти позову заперечувала, зазначивши про дотримання вимог законодавства при перебуванні на обліку в якості безробітної та про відсутність з її боку будь-яких неправомірних дій при отриманні допомоги для організації підприємницької діяльності.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, виходячи з наступного.

27.05.2013 року відповідач звернулась до Корабельного районного центру зайнятості, після чого їй було надано статус безробітної з призначенням допомоги по безробіттю.

Під час перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач була направлена на навчання за програмою "Основи організації підприємницької діяльності".

20.08.2013 року відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець та за рішенням центру зайнятості отримала одноразово допомогу для організації підприємницької діяльності в сумі 5601 грн. 92 коп.

Проведеною центром зайнятості перевіркою встановлено, що відповідач не мала права на отримання такої допомоги, оскільки при її призначені недотримано приписи п.2. Порядку надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності №307 від 20.11.2000 року про нездійснення особою, яка претендує на виплату одноразової допомоги, підприємницької діяльності протягом останніх 24 місяців до початку безробіття - ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець у 2006 році, припинила діяльність у 2011 році, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі також - реєстр) 07.07.2011року.

Відповідач вказала, що дійсно у період з 2006 по 2011 роки здійснювала підприємницьку діяльність, при цьому 17.03.2011 року, прийнявши рішення про припинення такої діяльності, звернулась із відповідною заявою до державної податкової служби і державного реєстратора та фактично припинила підприємницьку діяльність, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Пунктом 7.2. Порядку надання допомоги по безробіттю , в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності №307 від 20.11.2000 року передбачено, що одноразова грошова допомога по безробіттю не здійснюється безробітним, які протягом останніх 24 місяців, що передували початку безробіття, були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.

Суд погоджується з доводами відповідача про невмотивованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачу, який приймає рішення про виплату державних коштів, при прийняті рішення про виплату одноразової допомоги ОСОБА_1 було відомо коли саме відповідач припинила підприємницьку діяльність фактично та юридично (внесення запису до реєстру). Проте, виходячи із наявної інформації центром зайнятості невірно визначено чи відповідає особа критерію, що дає право на отримання такої допомоги, при цьому з боку відповідача не вбачається неправомірних дій.

Відповідач прийняла рішення про припинення підприємницької діяльності 17.03.2011 року та з цього часу фактично припинила підприємницьку діяльність, а державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності здійснено державним реєстратором лише 07.07.2011 року. Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що Закон не ставив у залежність державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача від вчинення останньою певних дій. Звертаючись до суду з позовом про стягнення коштів, державний орган (центр зайнятості) фактично поставив у залежність право відповідача на отримання допомоги по безробіттю з виконанням іншим державним органом (реєстраційним органом) покладених на нього обов'язків. Така правова позиція центра зайнятості суперечить принципу верховенства права, який визначений статтею 8 КАС України. Зокрема, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, відповідач ніяким чином не допустила умисного невиконання своїх обов'язків, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та не зловживала ними.

Таким чином, в правовідношеннях, що були предметом судового дослідження, позивач діяв не в спосіб, що передбачені законами України, без дотриманням принципу рівності перед законом та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний