Ухвала суду № 41721825, 27.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ К/800/53636/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Голяшкіна О.В., Гончар Л.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року

у справі № 826/8139/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна»

до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про визнання рішення протиправним та стягнення надмірно сплачених коштів

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» (далі - ТОВ «Штраус Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКС України у м. Києві) про визнання неправомірним (протиправним) рішення Митниці про відсутність правових підстав для повернення позивачу коштів з Державного бюджету України, викладене у листі від 03.12.2013 №14-1/6-11/8608 у відповідь на заяви №512, 513, 514, 515, 516, 517, 518 від 14.11.2013; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Штраус Україна» надмірно сплачених сум податку на додану вартість у загальному розмірі 4 384 201,39 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Штраус Україна» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Митниця просила залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 14.11.2013 позивач звернувся до Митниці із заявами №№ 512, 513, 514, 515, 516, 517, 518 про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, сплачених згідно з митними деклараціями №100190000/2012/396707 від 23.01.2012, №100190000/2012/396708 від 23.01.2012, №100190000/2012/396879 від 25.01.2012, №100190000/2012/397186 від 30.01.2012, №100190000/2012/397351 від 01.02.2012, №100190000/2012/398023 від 13.02.2012, №100190000/2012/398108 від 14.02.2012, №100190000/2012/398434 від 20.02.2012, №100190000/2012/398535 від 21.02.2012, №100190000/2012/398729 від 24.02.2012, №100190000/2012/398864 від 27.02.2012, №100190000/2012/399808 від 15.03.2012, №100190000/2012/399819 від 15.03.2012, №100190000/2012/399821 від 15.03.2012, №100190000/2011/201466 від 23.12.2011, №100190000/2012/396709 від 23.01.2012, №100190000/2012/397188 від 30.01.2012, №100190000/2012/397348 від 01.02.2012, №100190000/2012/397485 від 03.02.2012, №100190000/2012/397903 від 10.02.2012, №100190000/2012/397904 від 10.02.2012, №100190000/2012/398021 від 13.02.2012, №100190000/2012/398308 від 17.02.2012, №100190000/2012/398313 від 18.02.2012, №100190000/2012/398431 від 20.02.2012, №100190000/2012/398730 від 24.02.2012, №100190000/2012/398866 від 27.02.2012, №100190000/2012/399203 від 03.03.2012, №100190000/2012/399204 від 03.03.2012, №100190000/2012/399607 від 12.03.2012, №100190000/2012/399608 від 12.03.2012, №100190000/2012/399862 від 16.03.2012, №100190000/2012/400323 від 26.03.2012, №100190000/2012/400764 від 30.03.2012, №100190000/2012/396876 від 25.01.2012, №100190000/2012/400088 від 20.03.2012, №100190000/2012/401600 від 11.04.2012, №100190000/2012/402323 від 24.04.2012, №100190000/2012/403459 від 14.05.2012, №100190000/2012/403911 від 21.05.2012, №100190000/2012/404436 від 29.05.2012, №100190000/2012/404943 від 07.06.2012, №100190000/2012/405099 від 11.06.2012, №100190000/2012/405101 від 11.06.2012, №100190000/2012/406225 від 02.07.2012, №100190000/2012/406585 від 09.07.2012, №100190000/2012/406631 від 10.07.2012, №100190000/2012/406788 від 13.07.2012, №100190000/2012/408134 від 06.08.2012, №100190000/2012/408311 від 10.08.2012, №100190000/2012/409453 від 31.08.2012, №100190000/2012/409667 від 04.09.2012, №100190000/2012/410276 від 14.09.2012.

Листом від 03.12.2013 №14-1/6-11/8606 Митниця повідомила ТОВ «Штраус Україна» про відсутність правових підстав для повернення сплачених коштів на підставі вказаних ВМД.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2012 у справі №2а-8851/12/2670, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013, визнано неправомірними та скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів №100000006/2011/413780/1 від 21.12.2011 в частині товарної позиції №1/1, №100000006/2012/410060/1 від 19.01.2012, №100190000/2012/410004/1 від 24.01.2012, №100190000/2012/410853/1 від 10.04.2012 в частині товарної позиції №1/1, №100190000/2012/411221/2 від 05.06.2012, №100190000/2012/411226/2 від 08.06.2012, та №100190000/2012/411227/2 від 08.06.2012. Вказані рішення Митниці були прийняті за результатами митного оформлення вантажних митних декларацій ТОВ «Штраус Україна» №100190000/2012/396705 від 23.01.2012, №1001900000/2011/201276 від 21.12.2011, №1001900000/2011/396559 від 19.01.2012, №1001900000/2012/401411 від 09.04.2012, №100190000/2012/404831 від 05.06.2012, №100190000/2012/405014 від 08.06.2012 та №100190000/2012/405013 від 08.06.2012.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що митний орган у спірних відносинах під час проведення митного оформлення товару у спірних випадках не приймав карток відмови у митному оформленні товару, не приймав рішення про визначення митної вартості товару та не витребовував додаткові документи. Митний орган погодився із зазначеною декларантом митною вартістю товару у вантажно-митних деклараціях, згідно з якими позивач сплатив суми коштів до бюджету, про стягнення яких просить у цьому спорі.

Таким чином, декларант самостійно визначив митну вартість товару на підставі рішень про визначення митної вартості товарів, які цих правовідносин не стосуються.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що підстави для повернення позивачу, на його думку, надміру сплачених коштів відсутні, а дії Митниці свідчать про те, що митний орган діяв в межах покладених на нього чинним законодавством прав.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 260 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час сплати позивачем спірних сум податку на додану вартість) митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості (ч. 1 ст. 262 МК України).

Відповідно до статті 301 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4496-VI повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з правилами частини п'ятої статті 301 МК України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; митну декларацію змінено або визнано недійсною; у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом «а» пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Як установлено судами попередніх інстанцій, митні декларації, про переплату платежів за якими йдеться, прийняті митним органом, щодо них здійснено митне оформлення товарів, товари випущено у вільний обіг, декларації не змінювались та не визнавались недійсними. Позивач про технічні помилки при сплаті митних платежів та оформленні декларацій не стверджує.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для повернення ТОВ «Штраус Україна» заявлених коштів є правомірним, оскільки Митний орган погодився із самостійно зазначеною декларантом митною вартістю товару у вантажно-митних деклараціях, на підставі яких було сплачено вказані кошти.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 КАС України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.