Ухвала суду № 41721647, 02.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2014 р. м. Київ К/800/48140/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шляховий»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 року

у справі № 2а-1058/12/1470

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Племзавод Шляховий»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києватреті особиВеселинівська МДПІ Доманівське відділення Миколаївської області ДПС Первомайська ОДПІ Миколаївської області Державної податкової службипровизнання дій протиправними, скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Племзавод Шляховий» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Племзавод Шляховий») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ) треті особи Веселинівська МДПІ Доманівське відділення Миколаївської області ДПС (далі по тексту - третя особа 1, МДПІ), Первомайська ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби (далі по тексту - третя особа 2, ОДПІ) про визнання дій протиправними, скасування рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.05.2009 року ВАТ «Племзавод Шляховий» зареєстровано, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №100223635.

Як вбачається з матеріалів справи, МДПІ проведено перевірку ВАТ «Племзавод Шляховий» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 06.12.2011 року № 226-2301/00854891, в якому зазначено, що рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.07.2010 року було анульовано свідоцтво платника ПДВ ВАТ «Племзавод Шляховий», у зв'язку з відсутністю платника податку за місцем реєстрації.

Відповідно до вимог пп. «е» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно абз. 2 п. 12 Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджений наказом ДПС України від 22.12.10 №979 (далі - Порядок), працівниками органів державної податкової служби може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Лише, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.№18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону.

Відповідно до абз. 2 ч. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно з абз. 2 ч. 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до ЄДР запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи, анулювання реєстрації ВАТ «Племзавод Шляховий» як платника ПДВ було зумовлено наявністю відповідного запису в ЄДР про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Судом першої інстанції встановлено, що за адресою місцезнаходження позивача не з'являлися представники податкової міліції з метою перевірки знаходження ВАТ «Племзавод Шляховий» за місцем реєстрації, а також, позивач не отримував від державного реєстратора повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Водночас, 14.07.2010 року в ЄДР, державним реєстратором зроблено запис №12 про підтвердження відомостей про юридичну особу, за місцезнаходженням - вул. Кіквідзе, 14, м. Київ.

Відповідно до вимог п. 12.4 розділу XII Порядку щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу ДПС, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом ДПС. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

Пунктом 12.5 розділу XII Порядку передбачено, що якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу ДПС приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 17.05.2010 року № 336 (далі - Положення), зокрема пп. 3.1.1, пп. 3.1.2 п. 3.1 розділу ІІ, - щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до п. 3.2 розділу ІІ Положення у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Таким чином, підрозділ органу ДПС надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма № 18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів, передбачених абз. 2 ч. 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», лише після здійснення передбачених Порядком та Положенням заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 року у справі № 21-4а14.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права.

За таких обставин, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шляховий» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 року - скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов