Ухвала суду № 41721461, 20.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/40374/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Мойсюк М.І., Рецебуринський Ю.Й.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Київського районного суду м. Полтави від 24 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, треті особи: Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області, Полтавський обласний військовий комісаріат, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про скасування постанови від 14 листопада 012 року ВП №30292644 на підставі виконавчого листа №2а-248/2007, виданого Київським районним судом м.Полтави 08 грудня 2011 року.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 24 січня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року, позовні вимоги задоволено.

З такими рішеннями судів не погодилась третя особа, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Судами встановлено, що 08 грудня 2011 року Київським районним судом м. Полтави виданий виконавчий лист №2а-248/2007, на підставі якого 09 грудня 2011 року відкрито виконавче провадження.

14 листопада 2012 року відповідачем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з проведенням боржником відповідних виплат згідно рішення суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем судове рішення виконано не в повному обсязі, а тому спірна постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження».

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального та матеріального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки оскаржувана постанова прийнята відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому суди обґрунтовано дійшли висновки про задоволення позову.

Крім того, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Полтави від 24 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у даній справі - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: М.І. Мойсюк

Ю.Й. Рецебуринський