Ухвала суду № 41721459, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/29/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року

у справі № 2а-7594/09/0670

за позовом Державного підприємства «Попільнянське лісове господарство»

до Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Попільнянське лісове господарство» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001432301/0 від 01 червня 2009 року, № 0001432301/1 від 24 червня 2009 року, №0001432301/2 від 27 серпня 2009 року, № 0001432301/3 від 04 листопада 2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області № 0001432301/0 від 01 червня 2009 року, № 0001432301/1 від 24 червня 2009 року, № 0001432301/2 від 27 серпня 2009 року, № 0001432301/3 від 04 листопада 2009 року в частині нарахування ДП «Попільнянське лісове господарство» зобов'язання з податку на прибуток в сумі 182750,00 грн., в тому числі - 121833,00 грн. основного платежу та 60917,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Ухвалено відшкодувати ДП «Попільнянське лісове господарство» з Державного бюджету України 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Попільнянське лісове господарство», посилаючись на те, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області провела планову виїзну перевірку ДП «Попільнянське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року, по податку на додану вартість з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 220/23-01/13549845 від 14 травня 2009 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги: пункту 5.1 статті 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток з 01 січня 2007 року по 30 червня 2008 року № 341396,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивачем був занижений валовий дохід за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року на загальну суму 487329,00 грн. (у тому числі: за 3 квартал 2007 року у сумі 177989,00 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 78109,00 грн., за 1 квартал 2008 року у сумі 156376,00, за 2 квартал 2008 року у сумі 74946,00 грн.), які полягали у тому, що підприємством не була включена до складу валового доходу різниця між вартістю відвантаженої неплатникам податку (на експорт) продукції за загальною фактурною вартістю товару та вартістю цієї продукції за звичайними цінами (за загальною митною вартістю), що діяли на дату такого продажу. Звичайна ціна відвантаженої на експорт продукції визначена перевіркою на рівні загальної митної вартості; позивачем були завищені валові витрати за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року на загальну суму 878254,00 грн. (у тому числі: за 3 квартал 2007 року у сумі 138262,00 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 142588,00 грн., за 1 квартал 2008 року у сумі 117076,00 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 346994,00 грн., за 4 квартал 2008 року у сумі 133334,00 грн.)

01 червня 2009 року ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001432301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Попільнянське лісове господарство» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 482871,00 грн., у тому числі: 341396,00 грн. - за основним платежем, 141475,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку.

Рішенням ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області від 24 червня 2009 року № 1981 «Про результати розгляду первинної скарги» скаргу позивача було залишено без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001432301/1 від 24 червня 2009 року на аналогічну суму податкових зобов'язань.

Рішенням ДПА у Житомирській області від 20 серпня 2009 року № 15606/М-С/25-009 «Про результати розгляду повторної скарги» скаргу позивача було задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2009 року № 0001432301/0 та від 24 червня 2009 року № 0001432301/1 в частині нараховування податку на прибуток в сумі 219563,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 71584,00 грн. (за епізодом щодо зменшення перевіркою валових витрат на 878254,00 грн.), в іншій частині оспорювані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

27 серпня 2009 року ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області на підставі акту перевірки та з урахуванням рішення ДПА у Житомирській області від 20 серпня 2009 року № 15606/М-С/25-009 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001432301/2, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Попільнянське лісове господарство» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 191724,00 грн., у тому числі: 121833,00 грн. - за основним платежем, 69891,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Разом з цим, листом від 02 жовтня 2009 року № 18588/М-С/25-009 ДПА у Житомирській області внесла зміни до рішення від 20 серпня 2009 року № 15606/М-С/25-009, згідно якого податковим органом було визначене залишене без змін податкове зобов'язання у сумі 182750,00 грн., з яких: 121833,00 грн. - основного платежу, 60917,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

04 листопада 2009 року ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області на підставі акту перевірки та з урахуванням рішень ДПА у Житомирській області від 20 серпня 2009 року № 15606/М-С/25-009 та від 02 жовтня 2009 року № 18588/М-С/25-009 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001432301/3, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Попільнянське лісове господарство» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 182750,00 грн., в тому числі: 121833,00 грн. - за основним платежем, 60917,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не було здійснено усіх необхідних дій по доведенню неправомірного визначення позивачем договірної ціни та не було доведено правомірність нарахування податкового зобов'язання в інший спосіб, не передбачений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками (підпункт 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Абзацом 1 підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Разом з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, за рівень звичайних цін при донарахуванні ДП «Попільнянське лісове господарство» суми податкових зобов'язань з операцій з продажу товарів (продукції лісопереробки, лісоматеріалів неокорінених, деревини, пиловочника) за експортними поставками згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, була взята митна вартість товару, задекларована позивачем при вивезенні товару за митну територію України в режимі експорту.

Відповідно до статті 249 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обгрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Оскільки формування цін на зовнішньому ринку відбувається в умовах, які не можна вважати співставними з правилами визначення митної вартості товару, що вивозиться за межі митної території України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податковий орган визначив рівень звичайних цін при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації товарів (продукції лісопереробки, лісоматеріалів неокорінених, деревини, пиловочника) на рівні митної вартості, яка визначена у вантажних митних деклараціях, з порушенням норм підпунктів 1.20.1 та 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З огляду на викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність податковим органом факту невідповідності ціни продажу товарів (продукції лісопереробки, лісоматеріалів неокорінених, деревини, пиловочника) рівню звичайних цін відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна