Ухвала суду № 41721453, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/29952/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Волошин В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Союз»

та касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року

у справі № 2а-1705/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Союз»

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС Союз» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2009 року №000012312/2/21129 та № 0000022312/2/1128.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2009 року № 000012312/2/21129 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток: за основним платежем - в розмірі 179425,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 89713,00 грн., а всього 269138,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2009 року № 0000022312/2/1128 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість: за основним платежем - в розмірі 98997,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 49499,00 грн., а всього 148496,00 грн. Відшкодовано ТОВ «ДС Союз» сплачений при поданні позову судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 2,65 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «ДС Союз», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Суми, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в м. Суми була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ДС Союз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складений акт № 10593/2312/31652112/70 від 26 грудня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 4.1 статті 4, пунктів 5.1, 5.9 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено валовий дохід та завищено валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток за 2007 рік на загальну суму 242232,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2007 року - 3252,00 грн., за 3 квартал 2007 року - 10833,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 228147,00 грн.; вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податкові зобов'язання та завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 124070,00 грн., у тому числі: за серпень 2007 року - 4333,00 грн., за листопад 2007 року - 15607,00 грн., за грудень 2007 року - 6065,00 грн., за січень 2008 року - 6106,00 грн., за лютий 2008 року - 6259,00 грн., за березень 2008 року - 6568,00 грн., за травень 2008 року - 12668,00 грн., за червень 2008 року - 66464,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивачем було неправильно визначені залишки балансової вартості запасів та, відповідно, невірно визначено суму приросту, яка включається до складу валового доходу, що призвело до заниження валового доходу на 825889,00 грн.; починаючи з серпня 2007 року позивач не нараховував орендну плату та не виставляв рахунки суборендарю - ТОВ «Сумський машинобудівний завод», що призвело до заниження валового доходу на 238333,00 грн. та до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 38997,00 грн.; позивач неправомірно включив до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрати, понесені у зв'язку з придбанням електричної енергії, яка використовувалась суборендарем - ТОВ «Сумський машинобудівний завод», оскільки за умовами додаткової угоди № 1 від 26 липня 2007 року до договору суборенди б/н від 26 липня 2007 року обов'язок проведення розрахунків з електропостачальною організацією покладено на суборендаря; позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість у загальній сумі 60040,00 грн., який не підтверджений податковими накладними.

12 червня 2009 року ДПІ в м. Суми на підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 000012312/2/21129, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «ДС Союз» суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 360773,00 грн., у тому числі: 239657,00 грн. - за основним платежем, 121116,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

12 червня 2009 року ДПІ в м. Суми на підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000022312/2/1128, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «ДС Союз» суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 173106,00 грн., у тому числі: 115404,00 грн. - за основним платежем, 57702,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги з посиланням на висновок експертного економічного дослідження Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 25 грудня 2009 року № 5238, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: наданими на дослідження експерта первинними бухгалтерськими документами було підтверджено заниження позивачем приросту балансової вартості запасів, який включається до складу валових доходів, лише на 216520,00 грн.; позивачем включалися до складу валових доходів та до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах суми отриманої від суборендаря орендної плати (у тому числі податку на додану вартість) на підставі листів ТОВ «Сумський машинобудівний завод» про зарахування зустрічних однорідних вимог; помилка, допущена позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року, була самостійно виправлена ним у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року шляхом зменшення суми податкового кредиту на 60000,00 грн. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що: висновки податкового органу про заниження приросту балансової вартості запасів на 216520,00 грн. знайшли свої підтвердження у висновку експерта; не можна вважати пов'язаними з господарською діяльністю позивача витрати, понесені ним у зв'язку з придбанням електричної енергії, яка використовувалась суборендарем, з огляду на що визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 6102,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 16367,00 грн. за вказаним епізодом є правомірним; податковий кредит у сумі 40,00 грн. не був підтверджений податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Абзацом 1 пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з абзацом 4 пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що доводи сторін щодо дійсного розміру балансової вартості запасів на початок та на кінець звітного періоду ґрунтуються на аналізі одних і тих же самих документів, проте з урахуванням різних підходів до аналізу таких документів сторони приходять до різних висновків щодо дійсних розмірів приросту.

Як встановлено у висновку Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 25 грудня 2009 року № 5238, наданими на дослідження експерта первинними бухгалтерськими документами було підтверджено заниження позивачем приросту балансової вартості запасів, який включається до складу валових доходів, лише на 216520,00 грн. (т.1 арк. справи 94-101).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що визначення товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказаним епізодом є правомірним лише в частині 54130,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість слугував, зокрема, висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про те, що відповідно до положень пункту 5.2 статті 5 договору суборенди, укладеного 26 липня 2007 року між ТОВ «ДС Союз» (орендарем) та ТОВ «Сумський машинобудівний завод» (суборендарем), внесення орендної плати проводиться згідно виставлених рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ДС Союз», тоді як починаючи з серпня 2007 року, ТОВ «ДС Союз» не нараховувало орендну плату не виставляло рахунки ТОВ «Сумський машинобудівний завод».

Разом з цим, судами було встановлено, що у відповідності до листів ТОВ «Сумський машинобудівний завод» (т.1 арк. справи 198-208), ТОВ «ДС Союз» зарахувало отриману попередню оплату по договору № МЗ 002 від 05 березня 2007 року в рахунок оплати по договору суборенди нежитлових приміщень від 26 липня 2007 року на суму 254000 грн. Тобто, позивачем вже була включена до складу валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість сума орендної плати, отримана від ТОВ «Сумський машинобудівний завод». Судами також було встановлено, що податковим органом не заперечувався факт включення позивачем у відповідних податкових деклараціях до складу валових доходів та до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість вартість отриманої від ТОВ «Сумський машинобудівний завод» орендної плати (у тому числі податку на додану вартість) по договору № МЗ 002 від 05 березня 2007 року та зарахованої в рахунок погашення зобов'язань по договору суборенди нежитлових приміщень від 26 липня 2007 року.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що визначення товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 27083,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 38997,00 грн. за вказаним епізодом є неправомірним.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість слугував, зокрема, висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про те, що податковий кредит у розмірі 60040,00 грн. не був підтверджений податковими накладними.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року позивачем було допущено помилку, яка була усунута ним самостійно, шляхом зменшення суми податкового кредиту на суму 60000,00 грн. в податковій декларації за липень 2008 року, що підтверджується копією відповідної податкової декларації та реєстром отриманих та виданих податкових накладних (т.1 арк. справи 109-122).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом було безпідставно донараховано ТОВ «ДС Союз» податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 60000 грн., при цьому обґрунтованим є донарахування податкових зобов'язань у сумі 40,00 грн.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на те, що за умовами додаткової угоди № 1 від 26 липня 2007 року до договору суборенди б/н від 26 липня 2007 року обов'язок проведення розрахунків з електропостачальною організацією покладено на суборендаря, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрати, понесені у зв'язку з придбанням електричної енергії, яка використовувалась суборендарем - ТОВ «Сумський машинобудівний завод», з огляду на що визначення товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6102,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 16367,00 грн. за вказаним епізодом є правомірним.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційних скарг викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «ДС Союз» та касаційна скарга ДПІ в м. Суми підлягають залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Союз» та касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна