Ухвала суду № 41721259, 17.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Київ К/800/65325/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року

у справі № 812/7914/13-а

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання»

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року у справі № 812/7914/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 05.09.2013 року № 0001371503.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за травень 2013 року, відповідачем складено акт від 19.08.2013 року № 337/12-14-15-03/14-04643841, яким встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість у травні 2013 року у розмірі 30 939, 00 грн., п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2013 року у розмірі 327 597, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № 0001371503, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 163 798, 50 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту, оскільки позивачем віднесено до складу податкового кредиту квітня, травня 2013 року податкові накладні від ТОВ «Торговий дім «Укрметторг», ТОВ «Крекінг», які оформлені з порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірного прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно із п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту ґрунтуються на тому, що під час перевірки податковим органом було встановлено, що у податкових накладних наданих позивачем, замість повної або скороченої назви позивача було зазначено назву покупця «Северодонецкий Завод Нестандартного Химобородувания», що не відповідає назві підприємства, яка зазначена в його статутних документах, що є порушенням п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Також згідно податкової накладної, отриманої від ТОВ «Крекінг» у квітні 2013 року номенклатура товару заповнено російською мовою, що є порушенням п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2 Наказу Мінфіну України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані висновки податкового органу спростовуються матеріалами справи, безпосередньо оглядом вказаних податкових накладних.

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податкові накладні ТОВ «Торговий дім «Укрметторг» містять визначену статутними документами скорочену назву позивача ТДВ «СЗХНО», податкова накладна ТОВ «Крекінг» містить перелік (номенклатуру) товарів українською мовою.

Посилання податкового органу, що зміст оригіналів податкових накладних, які були надані під час судового засідання позивачем не відповідає змісту цих же самих накладних, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних відхиляються, оскільки судами встановлено, що вказані копії є комп'ютерною роздруківкою зображення змісту електронного файлу, а відповідачем не надано пояснень щодо їх походження чи оригіналів для порівняння.

Отже, висновки про завищення позивачем сум податкового кредиту квітня, травня 2013 року є безпідставними.

Оскільки в недодержання ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає правильними судові рішення першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року у справі № 812/7914/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук