Ухвала суду № 41720579, 21.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/5695/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби в особі Зіньківського відділення на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-1670/5695/12

за позовом Фермерського господарства "Олексенко В.В."

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби в особі Зіньківського відділення

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

31 серпня 2012 року Фермерське господарство Олексенко В.В. звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції в Полтавській області Державної податкової служби в особі Зіньківського відділення про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 серпня 2012 року № 0000672301 на суму нарахованого грошового зобов'язання у розмірі 94 538 грн. 75 коп. та № 0000662301 на суму нарахованого грошового зобов'язання у розмірі 110 937 грн. 64 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 р. адміністративний позов Фермерського господарства Олексенко В. В. до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції в Полтавській області Державної податкової служби в особі Зіньківського відділення про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000672301 від 23 серпня 2012 року щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 75 631 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 18 907,75 грн. та № 0000662301 від 23 серпня 2012 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 87 037,29 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Фермерське господарство "Олексенка В. В." (ідентифікаційний код 21051875) зареєстроване як юридична особа Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 18 березня 1992 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 706404. Позивач перебуває на податковому обліку в Гадяцькій МДПІ та з 21 липня 1997 року є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100330480 від 25 березня 2011 року.

На підставі рішення начальника Гадяцької МДПІ, оформленого наказом "Про проведення позапланової перевірки" від 25 липня 2012 року № 330 та направлення на перевірку від 26 липня 2012 року № 233, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у період з 26 липня 2012 року по 03 серпня 2012 року посадовими особами податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку ФГ "Олексенка В. В." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року.

За наслідками перевірки Гадяцькою МДПІ складено Акт від 10 серпня 2012 року № 268/22/21051875 "Про результати позапланової виїзної перевірки ФГ "Олексенка В. В." (код ЄДРПОУ 21051875) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року ", згідно із висновками якого встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 106 157 грн. 57 коп., в тому числі за 3 квартали 2011 року на суму 87 037 грн. 29 коп. та за 1-й квартал 2012 року в сумі 19 120 грн. 28 коп. та підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 75 631 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 50 522 грн. 12 коп., за жовтень 2012 року в сумі 25 108 грн. 88 коп.

Заперечення позивача № 16 від 16 серпня 2012 року до вказаного акту перевірки залишено податковим органом без розгляду, а висновки акту перевірки без змін.

На підставі висновків Акта перевірки від 10 серпня 2012 року № 268/22/21051875, відповідачем 23 серпня 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000672301, яким ФГ "Олексенка В. В." збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 94 538 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем - 75 631 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 18 907 грн. 75 коп. та № 0000662301, яким ФГ "Олексенка В. В." збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 110 937 грн. 64 коп., в тому числі за основним платежем - 106 157 грн. 57 коп., штрафними (фінансовими) санкціями - 4 780 грн. 07 коп.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що у позивача були наявні правові підстави та господарська необхідність для укладення договору № 92 від 20.07.2011 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лобос трейд" та з того, що відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо того, що операції позивача з контрагентом ТОВ "Лобос трейд" не пов'язані з його господарською діяльністю, є фіктивними, про відсутність поставки пального на АЗС позивача, відсутності у позивача на момент перевірки податкових накладних або щодо того, що на момент видачі вказаних податкових накладних контрагент позивача ТОВ "Лобос трейд" не був зареєстрований як платник ПДВ.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 10 серпня 2012 року № 268/22/21051875, підставами для висновку про завищення податкового кредиту та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, стало те, що податковий орган поставив під сумнів господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лобос трейд" (код ЄДРПОУ 34592727), зокрема, з тих підстав, що в наданих для перевірки первинних документах не підтверджено факту виконання операцій та зв'язок їх з господарською діяльністю позивача, підтверджуючих документів щодо використання пального чи то на власні потреби, чи для подальшої реалізації позивачем під час перевірки не надано. До Гадяцької МДПІ надійшов лист від ДПІ у м. Суми за № 2937/22-609 від 06 квітня 2012 року з копією акту перевірки від 28 березня 2012 року № 353/2260/34592727/1 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лобос трейд" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2011 року. У зв'язку з цим відповідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 10 серпня 2012 року встановлено розбіжності на загальну суму 75631 грн. та у зв'язку з цим, на думку відповідача, ФГ "Олексенка В. В." завищено податковий кредит по податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що за даними довідки АБ № 399653 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності ФГ "Олексенка" належать: "роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту" (код КВЕД 52.11.0), "вирощування зернових та технічних культур" (код КВЕД 01.11.0), "роздрібна торгівля пальним" (код КВЕД 50.50.0), "оптова торгівля паливом" (код КВЕД 51.51.0), "роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань" (код КВЕД 52.48.9), "виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості" (код КВЕД 15.61.0) / том І, а.с. 89/.

20 липня 2011 року між ФГ "Олексенка В. В." (Покупець) та ТОВ "Лобос трейд" (Постачальник) укладено договір № 92 (далі -Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити нафтопродукти, а Покупець прийняти та оплатити об'єми партій (пункт 1 Договору).

На підтвердження виконання умов договору ТОВ "Лобос трейд" оформило наступні документи: видаткову накладну № РН-0000542 від 21 липня 2011 року на суму 151 924 грн. 56 коп., у т. ч. ПДВ 25 320 грн. 76 коп., податкову накладну № 73 від 21 липня 2011 року на суму 151 924 грн. 56 коп., у т. ч. ПДВ 25 320 грн. 76 коп., товарно-транспортну накладну № РН-0000542 від 21 липня 2011 року; видаткову накладну № РН-0000621 від 11 серпня 2011 року на суму 151 208 грн. 16 коп., у т. ч. ПДВ 25 201 грн. 36 коп., податкову накладну № 38 від 11 серпня 2011 року на суму 151 208 грн. 16 коп. , у т. ч. ПДВ 25 201 грн. 36 коп., товарно-транспорту накладну № 613 від 11 серпня 2011 року; видаткову накладну № РН-0000743 від 31 серпня 2011 року на суму 150 974 грн. 88 коп., у т. ч. ПДВ 25 162 грн. 48 коп., податкову накладну № 149 від 31 серпня 2011 року на суму 150 653 грн. 28 коп., у т. ч. ПДВ 25 108 грн. 88 коп., товарно-транспортну накладну № 711 від 31 серпня 2011 року.

Матеріалами справи підтверджено, що у подальшому придбаний товар позивачем були використано у власній господарській діяльності, а саме.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до договору купівлі-продажу від 27 грудня 2004 року, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 411546 від 27 грудня 2004 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава -Капітал" передало у власність ФГ "Олексенка О. О." незавершене будівництво автозаправної станції та люки чавунні - 400 кг. Незавершене будівництво об'єкта нерухомого майна автозаправної станції складалось в цілому з операторної, яка складає готовність 70 %, вбиральні - готовністю - 73 %, колодязя - готовністю 75 %. Місцезнаходження майна: Полтавська область, Гадяцький район, село Петрівка -Роменська, вулиця Жовтнева, 2-а /том 1 -а. с. 125-127/. Також, на підтвердження реєстрації права власності за ФГ "Олексенка В. В." позивачем надано копію технічного паспорту вказаного об'єкту /том 1 - 128-135/.

Рішенням виконкому Петрівсько-Роменської сільради Гадяцького району від 27 травня 2005 року за № 106 позивачу було надано дозвіл на реконструкцію АЗС із добудовою на земельній ділянці по вул. Жовтнева, 2-а.

Згідно рішення Петровсько-Роменської сільради Гадяцького району Полтавської області від 20 січня 2005 року була надана позивачу в оренду земельна ділянка площею 0,1750 га під будівництво АЗС /том 1 -а. с. 137/.

АЗС було введено в експлуатацію згідно Акту державної приймальної комісії, затвердженого розпорядженням голови Гадяцької райдержадміністрації від 30 грудня 2008 року № 699 /том. 1 -а. с. 147/.

Рішенням Петрово-Роменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 26 грудня 2008 року № 303 позивачу було видано дозвіл на відкриття торгівельної точки - автозаправочної станції "ОЛК" в с. Петровка-Роменська, по вул. Жовтневій, 2- а /том 1 -а. с. 148/.

Наказами позивача від 01 лютого 2010 року № 2, від 01 червня 2010 року № 5, від 01 жовтня 2010 року № 9 були прийняті на посади операторів АЗС відповідно: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, які пройшли відповідне професійне навчання /том 1 -а. с. 149-153/.

За місцезнаходженням вказаної АЗС відповідачем, Гадяцькою МДПІ було зареєстровано реєстратор розрахункових операцій Марія -ЛТ -МТМ, фіскальний номер 1607000709, заводський номер В35712001362 /том 1 -а. с. 220/, а також надано довідку № 1607000709Р про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій від 28 листопада 2008 року.

Судом першої інстанції в ході судового розгляду, щодо порядку приймання паливно-мастильних матеріалів на АЗС було встановлено, що постачальник паливо-мастильних матеріалів відправляє Позивачу факсом рахунок-фактуру на пальне та пропозицію. Після отримання та обговорення по телефону термінів поставки, постачальник поставляє оплачене пальне бензовозом на АЗС Позивача.

Після прибуття бензовозу постачальника на АЗС Позивача, припиняється відпуск пального на АЗС, перевіряються цілісність пломб на ємностях бензовозу та звіряється кількість пального за паспортом та за накладними. За допомогою ареометрів (копії паспортів містяться в матеріалах справи -том 1, а. с. 223-226, 239-242) перевіряється щільність палива та звіряється з сертифікатом якості на нього /том 1 -а. с. 196-197, 201-202, 212-213, 229-230/. При відповідності показів ареометра з маркою поставленого пального за документами, робиться звіт в касовому апараті для визначення залишку відповідного пального на АЗС на момент зливу пального. Після чого, за допомогою пристрою "метр-штоку" (копія паспорту повірки, актів виміру базової висоти резервуару наявні в матеріалах справи, - том 1, а. с. 215-217, 227-228, 236-238) заміряються фактичні залишки пального в ємкостях АЗС. Після цього починається злиття пального з бензовозу постачальника в ємності позивача.

Після закінчення зливу пального, знову заміряється за допомогою пристрою "метр-штоку" кількість палива в ємностях АЗС. При відповідності кількості поставленого пального в ємності АЗС позивача з кількістю у супроводжуючих документах постачальника на паливо - видається доручення на отримання палива і підписуються видаткові накладні постачальника, а зазначена кількість пального в них заноситься до касового апарату АЗС позивача (дозволи по касовому апарату містяться в матеріалах справи -том 2, а. с. 12-16). Далі відкривається АЗС для відпуску пального у звичайному робочому режимі.

Вище зазначені обставини, підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: копіями Z-звітів № 1970 від 30 серпня 2011 року, № 1971 від 30 серпня 2011 року, № 1972 від 30 серпня 2011 року, № 1973 від 01 вересня 2011 року, № 1928 від 09 серпня 2011 року, № 1929 від 10 серпня 2011 року, № 1930 від 10 серпня 2011 року, № 1931 від 11 серпня 2011 року, № 1932 від 11 серпня 2011 року, № 1933 від 12 серпня 2011 року, № 1934 від 12 серпня 2011 року, 1935 від 13 серпня 2011 року, № 1886 від 19 липня 2011 року, № 1887 від 20 липня 2011 року, № 1888 від 20 липня 2011 року, № 1889 від 21 липня 2011 року, № 1890 від 21 липня 2011 року, № 1891 від 22 липня 2011 року, № 1892 від 22 липня 2011 року, № 1893 від 23 липня 2011 року на підтвердження прийняття та реалізації пального, відповідно до кількості, зазначеній у видаткових та податкових накладних.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14. 1 статті 14 податкового кодексу України, витрати -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єктів оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом ІІ Податкового кодексу України.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Щодо посилання відповідача на те що товарно-транспортні накладні, які були надані до перевірки не мають обов'язкових реквізитів, колегія судів зазначає.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Більш того, вони не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до валових витрат та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування податкового зобов'язання.

Неможливість проведення зустрічної звірки податківцями ДПІ у м. Сими у контрагента позивача - ТОВ «Лобос-трейд» , не є доказом факту нереальності постачання товару ФГ "Олексенка В. В.".

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентом.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірного правочину вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаного договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби в особі Зіньківського відділення залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-1670/5695/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.