Рішення № 41720295, 18.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6916/14 18.11.14

За позовомФізичної особи-підприємця Карплюка Андрія ЄвгеновичаДо Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп Фінанс Груп»Про За зустрічним позовом До про стягнення 32 613, 73 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оліпм Фінанс Груп» Фізичної особи-підприємця Карплюка Андрія Євгеновича стягнення 64 437, 50 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Бобович М.М. - за дов.;

Від відповідача Сербіна О.В. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суму страхового відшкодування в розмірі 32 613, 73 грн.

04.06.2014р. відповідач через відділ діловодства Господарського суду надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову про стягнення страхового відшкодування.

04.06.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп Фінанс Груп» до канцелярії Господарського суду міста Києва була подана зустрічна позовна заява про стягнення з Фізичної особи-підприємця Карплюка Андрія Євгеновича заборгованість за Договором фінансового лізингу №1343 (1507) від 04.07.2011р. у розмірі 64 437, 50 грн.

Відповідно до ст. 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши зустрічну позовну заяву суд відзначив, що зустрічний позов відповідає вимогам ст. 60 ГПК України, тому приймається судом до спільного розгляду з первісним позовом.

За таких обставин, суд призначив розгляд зустрічної позовної заяви разом з первісним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні від 28.08.2014р., надав відзив на зустрічний позов, в якому просив відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

За клопотанням представників сторін, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом звернувся до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оліпм Фінанс Груп» суму страхового відшкодування в розмірі 32 613, 73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 липня 2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Оліпм Фінанс Груп» є його правонаступником) та Фізичною особою-підприємцем Карплюком Андрієм Євгеновичем було укладено Договір фінансового лізингу №1507 з Додатком про страхування.

Відповідно до п.4.4 Додатку про страхування, Лізингодавець зобов'язаний застрахувати ризики за вказаними Лізингоодержувачем у Замовленні на ТЗ видами страхування, здійснювати адміністрування страхового випадку, надавати консультаційну допомогу, допомогу в оформленні документів у разі настання страхового випадку, тощо.

За твердженням Позивача, під час дії Договору, 01.10.2013р. відбувся страховий випадок із автомобілем марки Форд «Фокус», д.н.з. АА 9849 КР. Вартість відновлювального ремонту складає 32 613, 73 грн.

У зв'язку з отриманими відомостями про переуступлення прав та обов'язків за Договором лізингу №1507 ТОВ «Олімп Фінанс Груп», ФОП Карплюк Андрій Євгенович було надіслано повідомлення про настання страхового випадку, а також рахунки на проведення ремонтних робіт видані погодженою стороною СТО-«Велет авто».

Проте, як зазначає Позивач, ТОВ «Олімп Фінанс Груп» страхове відшкодування не виплачено, тому Позивач за первісним позовом, керуючись ст. ст. 979, 990 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про страхування», просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає первісні позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп Фінанс Груп» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» за Договором фінансового лізингу від 04 липня 2011р. №1343 (новий порядковий номер 1507, згідно Додаткової угоди №1 від 23 листопада 2012 р. до Договору фінансового лізингу 04 липня 2011 р. №1343), на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) з переходом права власності на транспортні засоби, що є предметом договорів фінансового лізингу № 2-ФК від 31 липня 2013 року.

Відповідно до вимог Додатку про страхування до зазначеного договору лізингу, а саме п.4.2.5, Лізингоодержувач зобов'язаний негайно, впродовж 24 годин, якщо цьому не перешкоджали об'єктивні причини, в письмовій формі та/або за допомогою засобів факсімального /електронногозвязку інформувати Лізингодавця про настання події, що може бути визнана страховим випадком.

Однак, заява про настання страхового випадку, направлена Позивачем Відповідачу 31.10.2013р., тобто в порушення вимог Додатку про страхування саме п. 4.2.5. Додатку, а рахунок, доданий до неї - 09.10.2013р.

Таким чином, Позивачем не було вчасно повідомлено Відповідача про настання події, що може бути визнана страховим випадком, та не надано відповідних доказів.

Судом встановлено, що під час дії Договору, 01.10.2013р. Позивач за первісним позовом звертався в Личаківський РВ ЛМУ з приводу пошкодження його автомобіля марки Форд «Фокус», д.н.з. АА 9849 КР, а саме пошкодження переднього капоту. Даний факт зареєстровано в ЄРДР №12013150040002776 від 01.10.2013р.

Проте, це не є доказом того, що дану подію було визнано страховим випадком.

Крім цього, суд погоджується з твердженням Відповідача, що Позивачем не було попередньо погоджено можливість проведення ремонту транспортного засобу, наданого у лізинг, не було надано доказів експертної оцінки пошкоджень та необхідних ремонтних робіт.

Відповідно до ч. 2 п. 7.5. Договору, проведення ремонтних робіт та подальша експлуатація транспортного засобу без одержання дозволу від Відповідача забороняється. Якщо Позивач проведе ремонтні роботи без дозволу Відповідача, то він зобов'язаний відшкодувати Відповідачу завдані цим збитки.

Відповідно до п.4.4 Додатку про страхування, Лізингодавець (Відповідач) зобов'язався лише застрахувати ризики за вказаними Лізингоодержувачем у Замовленні на ТЗ видами страхування, здійснювати адміністрування страхового випадку, надавати консультаційну допомогу, допомогу в оформленні документів у разі настання страхового випадку, тощо.

Суду не надано доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп Фінанс Груп» зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Відповідно до ст. 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач має статус страховика і спеціально створений для здійснення страхової діяльності, відсутні докази наявності (одержання) у Відповідача ліцензії на здійснення страхової діяльності на території України.

Тому звернення Позивача з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп Фінанс Груп», як до страховика про стягнення 32 613,73грн. суми страхового відшкодування, з посиланням на ст. ст. 979, 990 ЦК України та на п.3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», відповідно до яких за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору, є безпідставним.

Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Оліпм Фінанс Груп» до Фізичної особи-підприємця Карплюка Андрія Євгеновича про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу №1343 (1507) від 04.07.2011р. в розмірі 64 437, 50 грн., суд вирішив задовольнити його частково з наступних підстав:

04 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карбон Груп» було укладено Договір фінансового лізингу №1343.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» на підставі Замовлення на транспортний засіб №1343/001 від 04.07.2011р. було надано транспортний засіб: Ford Focus 1.4, WFOPXXWPDPBE43294, AA9849KP, про що сторонами Договору було складено Акт приймання-передачі №1343/001 від 02.08.2011р.

Сторонами Договору було підписано План лізингу №1343/001 від 04.07.2011р.; Зміни до Плану лізингу №1343/001 від 01.08.2011р., що є невід'ємною частиною Договору, встановлено строки сплати лізингових платежів.

23 листопада 2012р. сторонами Договору та Фізичною особою-підприємцем Карплюком Андрієм Євгеновичем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої у зв'язку з виробничою необхідністю Товариством з обмеженою відповідальністю «Карбон Груп» було передано, а Фізичною особою-підприємцем Карплюком Андрієм Євгеновичем прийнято всі права і обов'язки Лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу №1343 від 04.07.2011р. Сторони дійшли згоди присвоїти Договору фінансового лізингу №1343 від 04.07.2011р. новий порядковий номер 1507.

На виконання вищезазначеної угоди було підписано Акт приймання-передачі транспортного засобу від 24.11.2012р.

31 липня 2013 р. Позивачем за зустрічним позовом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» було укладено Договір про відступлення пава вимоги (цесії) з переходом права власності на транспортні засоби, що є предметом договорів фінансового лізингу №2-ФК (далі - Договір цесії), відповідно до якого Позивач стає кредитором за Договорами фінансового лізингу, які укладені між ТОВ ««Євро Лізинг» та відповідними Боржниками. За Договором цесії, Позивач набуває право вимагати від Боржників сплати на свою користь заборгованості, що існує у Боржників перед ТОВ «Євро Лізинг», сплати залишкової вартості транспортних засобів, сплати на свою користь сум пов'язаних з виконанням Боржниками умов відповідних Договорів фінансового лізингу, належного виконання Боржниками своїх зобов'язань за відповідними Договорами фінансового лізингу.

Таким чином, на підставі зазначеного вище договору, у Відповідача - Фізичної особи-підприємця Карплюка Андрія Євгеновича, як у Боржника за Договором цесії, виник обов'язок щодо сплати платежів за Договором лізингу на користь Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп Фінанс Груп».

Проте, в порушення Відповідачем зобов'язань за Договором лізингу він не здійснював сплату Лізингових платежів належним чином.

Твердження Відповідача за зустрічним позовом, що він починаючи з серпня місяця 2013р. і по теперішній час не користувався об'єктом лізингу не приймаються судом до увагу, оскільки дане твердження спростовується тим, що 01.10.2013р. відбулась подія із об'єктом лізингу, а саме був пошкоджений транспортний засіб - автомобіль марки Форд «Фокус», д.н.з. АА 9849 КР, а саме пошкоджений передній капот транспортного засобу, про що складена довідка №70/11735 від 02.10.2013р. Личаківським РВ ЛМУ.

Отже, вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року, Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пункт 5.1 Договору містить наступне: за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу (Додаток 3 до Договору) та інших додатках.

Згідно п. 5.5 Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний вчасно виконувати грошові зобов'язання за цим Договором, термін виконання яких настав, у тому числі у випадку неможливості користування ТЗ та незалежно від результатів його господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі транспортного засобу в користування Відповідачу, користування ним Відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів за період з 20.03.2013р. по 20.05.2014р. в розмірі 53 565, 34 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за Договором лізингу у сумі 53 565, 34 грн. за період з 20.03.2013р. по 20.05.2014р. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем за зустрічним позовом правомірно заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені за порушення терміну сплати лізингових платежівю

Проте, вимогапро стягнення з Відповідача пені за порушення терміну сплати лізингових платежів, суд задовольняє частково, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Відповідно до п. 15.3 Договору лізингу, в разі несвоєчасної сплати Лізингового платежу та/або інших платежів передбачених цим Договором повністю або частково Лізингоодержувач сплачує пеню в сумі, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми простроченого Лізингоодержувачем платежу за кожен день прострочки. Сума, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем в таких випадках, складається з суми несплаченого у строк відповідного платежу та пені та/ або неустойки.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищезазначене та те, що позивачем визначений період нарахування пені з 01.08.2013р. до 28.04.2014р., тоді як позивач має право нарахувати пеню з 01.08.2013р. та до 01.02.2014р., суд задовольняє вимогу Позивача про стягнення пені частково, а саме в розмірі 3 547, 05 грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 1 875, 52 грн. 3% річних та 3 663, 78 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, Позивачем за первісним позовом не було обґрунтовано доведено його право на стягнення з Відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 32 613,73 грн., а тому первісні позовні вимоги не задовольняються судом.

Щодо вимог за зустрічним позовом, то вони задовольняються судом частково з підстав вищенаведених.

Витрати по оплаті судового збору за первісним позовом покладаються на Позивача за первісним позовом, витрати по оплаті судового збору по зустрічному позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Карплюка Андрія Євгеновича (79039, м. Львів, вул. Чикаленка, буд. 29, кв. 4; для листування: 04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 77, кв. 85; Код: 2862022436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оліпм Фінанс Груп» (03113, м. Київ, пров. Артилерійський, 7-Б; Код: 38545471) заборгованість по сплаті лізингових платежів за Договором фінансового лізингу №1343 (1507) від 04.07.2011р. у розмірі 53 565 (п'ятдесят три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 34 коп., 3 547 (три тисячі п'ятсот сорок сім) грн. 05 коп. пені, 3 663 (три тисячі шістсот шістдесят три) грн. 78 коп. індексу інфляції, 1 875 (одну тисячу вісімсот сімдесят п'ять) грн. 52 коп. 3% річних та судовий збір в розмірі 1 777 (одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн. 23 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті позову в частині стягнення пені відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.11.2014р.

Суддя І.І. Борисенко