Рішення № 41720289, 20.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17624/14 20.11.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія «Країна» доВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» провідшкодування шкоди в сумі 33 932,13 грн.

СуддяБорисенко І.І.

Представники: від позивача - Скоповська Х.М., за довіреністю; від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 33 932,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Позивачем на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки згідно полісу №АЕ/2056424 встановлено франшизу в сумі 510 грн., відтак сума яка підлягає стягненню з відповідача становить 33 422,13 грн. (33 932,13 грн. - 510 грн.).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Подана заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки остання відповідає приписам ст. 22 ГПК України, вказана заява не суперечать законодавству та не порушує чиї-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Ухвалою суду від 09.10.2014р. за клопотанням відповідача, відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов визнав частково в сумі 19 982,07 грн., в іншій частині заперечив з тих підстав, що деякі пошкодження транспортного засобу, що засвідчують проведення необхідних витрат не відображені на фотознімках у додатках до позовної заяви. Оскільки відсутні докази пошкодження деталей транспортного засобу «Тойота», зазначені у калькуляції, то й витрати на ремонт/заміну, фарбування, лакофарбовий матеріал відповідач вважає недоведеними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.08.2013р. на автодорозі Київ-Суми була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля "Фольцваген", д.р.н. АА1138ІО, яким керував Величко В.М. та автомобіля «Тойота» д.р.н. АІ25355ВВ.

Причиною ДТП стало те, що водій Величко В.М., керуючи автомобілем "Фольцваген", д.р.н. АА1138ІО не витримав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота» д.р.н. АІ25355ВВ, чим порушив вимоги п.13.1. ПДР України. Дані обставини підтверджуються відомостями про дорожньо-транспортну пригоду №9249984 та постановою Солом'янського районного суду м. Києва (адміністративна справа №3-6787 за 2013 рік (760/19361/13-п), копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Тойота» д.р.н. АІ25355ВВ (Застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 07.08.2013р. №ТЗ 0009419.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування від 07.08.2013р. №ТЗ 0009419, страхового акту №36/29499/2.1.5.1 від 13.11.2013р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 33 932,13 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжними дорученнями №2647 від 18.11.2013р. та реєстром одержувачів сум переказів за рахунок безготівкового перерахування шротових коштів ПАТ СК «Країна» №77 від 18.11.2013р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм "Фольцваген", д.р.н. АА1138ІО, Величко В.М., під час експлуатації вказаного автомобіля, і вину водія у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Солом'янського районного суду м. Києва (адміністративна справа №3-6787 за 2013 рік (760/19361/13-п).

На час скоєння вищевказаної ДТП (18.08.2013р.) цивільно-правова відповідальність Величко В.М. під час експлуатації автомобіля "Фольцваген", д.р.н. АА1138ІО, на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АЕ/2056424 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 510 грн., строк дії полісу з 26.02.2013р. до 25.02.2014р.

Отже, відповідач є особою на яку полісом №АЕ/2056424 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля " Фольцваген ", д.р.н. АА1138ІО, на час спірної ДТП.

Відповідно до Звіту складеного 26.09.2013р., проведеного ТОВ «Естімейт Плюс», яке діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №13037/12, виданого Фондом державного майна України 19 лютого 2012 року (оцінку проводив Тюрменко Д.В., який має вищу технічну освіту та стаж роботи з 2007 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонд державного майна України МФ №5151 від 2 червня 2007 року, свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів №5747 від 7 серпня 2007р.), вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) автомобіля «Тойота» д.р.н. АІ25355ВВ у результаті його пошкодження при ДТП складає 43 105,16 грн. коефіцієнті фізичного зносу 0,00.

Судом також враховано, що відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

З матеріалів справи вбачається, що «Тойота», рік випуску автомобіля - 2008, а отже на момент ДТП (18.08.2013р.) строк його експлуатації не перевищував семи років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.

Посилання відповідача у відзиві на те, що згідно з інформацією, наданої програмою AudaHistory транспортний засіб був пошкоджений від попередніх ДТП (24.07.2009р., 01.09.20009р.) суд не бере до уваги, оскільки вказані обставини повинні бути підтверджені належними доказами у справі, (як-то відомостями про дорожньо-транспортну пригоду, постанови суду). Натомість відповідачем наданий суду витяг, який не містить підпису уповноваженої особи, а лише скомпоновані дані, які відображені у формі таблиці без посилання на пошкоджений транспортний засіб. Вказаний документ не підтверджує фактів на які посилається відповідач зокрема щодо участі пошкодженого транспортного засобу у попередніх ДТП, а відтак не впливає на коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля «Тойота», про які зазначає відповідач (0,57).

Клопотання про витребування необхідних доказів, в порядку ст. 38 ГПК України, які відповідач не може самостійно отримати до суду не надходило.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З відзиву та наданих у судовому засіданні пояснень відповідача вбачається, деякі пошкоджені деталі транспортного засобу «Тойота», що засвідчують проведення необхідних витрат, зазначені у калькуляції на думку відповідача не відображені на фотознімках у додатках до позовної заяви. Оскільки відсутні докази пошкодження деталей транспортного засобу «Тайота», то й витрати на ремонт/заміну, фарбування, лакофарбовий матеріал відповідач вважає недоведеними.

Проте, суд не може погодитись з таким твердженням, оскільки виходячи з характеру отриманих пошкоджень, які відповідно були зафіксовані у акті огляду транспортного засобу, підлягали дослідженню в звіті про незалежну оцінку з визначенні вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, калькуляції, усі проведені роботи знаходяться у причино-наслідковому зв'язку з отриманими пошкодженнями, в тому числі з ремонтом/заміною і фарбуванням.

Відповідачем у супереч статті 33 ГПК України не доведено, що витрати, визначені у Звіті №1795, огляді транспортного засобу, калькуляції №1795Р не пов'язані із страховим випадком (спірною ДТП).

Посилання відповідача на те, що на фотознімках у додатках до позовної заяви не відображені деякі пошкодження, є лише припущеннями відповідача, оскільки оцінювач (Тюрменко Д.В., який має вищу технічну освіту та стаж роботи з 2007 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонд державного майна України МФ №5151 від 2 червня 2007 року, свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів №5747 від 7 серпня 2007 р.) під час технічного огляду установив характер і обсяг пошкоджень на момент огляду пошкодженого автомобіля, про що було складено Звіт №1795 з визначення вартості матеріального збитку.

Отже, суд не бере до уваги заперечення відповідача, позаяк розмір завданих збитків, і відповідно витрат, які згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладаються на відповідача, як страховика за полісом №АЕ/2056424, позивачем доведений належними засобами доказування, і відповідачем жодним чином не спростований.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок із визначення розміру завданих збитків внаслідок настання страхового випадку покладений на страховика, а не на особу, яка має право на відшкодування цих збитків. Проте, відповідач у порушення вимог зазначеного Закону свій обов'язок щодо визначення вартості завданих збитків не виконав, і не вчинив жодних дій з встановлення цього розміру.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АЕ/2056424, та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1191 ЦК України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000 грн.), у межах суми, що перейшла до позивача (33 932,13 грн.), в межах оціненої шкоди (43 105,16 грн.) та з урахуванням того, що позивачем відрахована франшиза за полісом №АЕ/2056424, яка дорівнює 510 грн., тобто відповідач повинен відшкодувати суму 33 422,13 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню судом повністю.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська 7, ідентифікаційний код 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А, ідентифікаційний код 20842474) 33 422 (тридцять три тисячі чотириста двадцять дві) грн. 13 коп. страхового відшкодування, а також 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.12.2014

Суддя І.І. Борисенко