Вирок № 41719258, 27.01.2012, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 27.01.2012 Справа № 1-722/11

В И Р О К

Іменем України

27 січня 2012 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарях Дудка А.С., Загорулько О.С.

за участю прокурора Авраменка М.І.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

перекладача ОСОБА_5

підсудного ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Трабзон район Арсін Туреччина, мешканця АДРЕСА_1 турка, громадянина Туреччини, освіта вища, не одруженого, туроператора «Тез-Тур», не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в :

2 липня 2011 року, приблизно о 09 год. 30 хв., підсудний ОСОБА_6, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 в ході сварки, яка виникла на грунті особистих неприязнених стосунків, з метою умисного вбивства наніс численні удари ножем в життєво важливі органи потерпілої ОСОБА_3, а саме в область грудної клітини, черевної порожнини, шиї, тулубу, кінцівок, а також численні удари табуретом в область голови, тулубу та кінцівок потерпілої, нанісши їх не менше 21, спричинивши при цьому їй проникаючі колюче-ріжучі ушкодження грудної та черевної порожнини з гемопневмотораксом та внутрішньочеревною кровотечею з ушкодженням внутрішніх органів, які згідно висновку експерта № 1569 від 8 серпня 2011 року оцінюються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя; колюче-ріжучі ушкодження шиї, тулубу, кінцівок, які згідно цього ж висновку експерта оцінюються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, гематоми тулубу та кінцівок, які відповідно до вказаного вище висновку експерта оцінюються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Однак, підсудний не довів свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як під час скоєння злочину він був виявлений свідком ОСОБА_9, в зв'язку з чим і змушений був припинити вчинення дій, спрямованих на протиправне позбавлення життя потерпілої, яка каретою швидкої медичної допомоги була доставлена до реанімаційного відділення 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтава, де їй було надано невідкладну кваліфіковану медичну допомогу, яка й сприяла запобіганню настання смерті.

Допитаний в ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину та заявлений по справі цивільний позов визнав частково і показав, що він дійсно спричинив потерпілій виявлені у неї тілесні ушкодження, але наміру її вбивати не мав. Причиною спричинення потерпілій тілесних ушкоджень явилась сварка, яка виникла між ним і останньою, коли він перебував у неї в квартирі, із-за того, що вона поглузувала над ним з приводу підшукування для нього квартири для його тимчасового проживання в ній. Розізлившись на неї за це, він схопив кухонний ніж, яким наніс декілька ударів, а також вдарив потерпілу табуреткою. В цей час він почув, що хтось стукає в двері, а тому відчинив їх і вийшов з квартири, залишивши в ній потерпілу. Зазначив, що якби мав намір вбити її, то довів би це до кінця, оскільки в цьому йому ніхто і ніщо не заважало. Наголосив, що під час сварки з ним щось трапилось незвичайне, а тому він діяв емоційно, не усвідомлюючи значення і наслідків своїх дій, і не пам'ятає всього як відбувалось, але заперечує ту кількість ударів, які він наніс потерпілій і які були встановлені в ході проведення судово-медичної експертизи останньої.

Частково визнаючи заявлений по справі цивільний позов, він погодився відшкодувати прямі матеріальні збитки, які заподіяв потерпілій внаслідок вчинення злочину щодо неї, а також позов прокурора про відшкодування витрат, пов'язаних з стаціонарним лікуванням потерпілої. В частині відшкодування моральної шкоди він заперечив факт заподіяння ним такої, а тому і відшкодування її відповідно до заявлених потерпілою вимог.

Таку позицію підсудного суд розцінює як захисну та намір уникнути відповідальності за скоєне, оскільки його показання в частині обставин та мотивів нанесення тілесних ушкоджень потерпілій є неспроможними та спростовуються сукупністю зібраних та досліджених в суді доказів по справі.

Допитана по справі потерпіла ОСОБА_3 показала, що познайомилась з підсудним в агентстві нерухомості, де вона працює і куди він звернувся з проханням підшукання для нього квартири для проживання. В процесі спілкування він цікавився її особистим життям, умовами та місцем проживання. Підшукавши за його проханням квартиру для проживання, вона повідомила йому про це по мобільному телефону, після чого він на деякий час припинив з нею будь-яке спілкування. 2 липня 2011 року, вранці, він прийшов до неї додому. В цей час вдома ще знаходилась донька, яка зразу ж пішла, залишивши їх в квартирі вдвох. Підсудний був дуже розгніваний і злий. Як тільки но донька пішла з дому, він з ножем в руках забіг в кімнату, де вона знаходилась і почав її бити. На її крик: «Що ж ти робиш, ти ж мене вбиваєш?», - він відповів: «Так, я тебе вбиваю». Вона спробувала вирватись і втекти, але він збив її з ніг, повалив на підлогу, де продовжив наносити удари ногами і руками по тулубу. Після цього він кинув її на ліжко і почав наносити удари ножем і душити. Задихаючись, вона говорила йому, що помирає, на що він відповідав: «Ти так швидко не помреш». В цей час вона знепритомніла. До свідомості повернулась від того, що він бив її табуреткою по голові, почула, що хтось стукає в двері і кричить. Після цього підсудний перестав її бити, відчинив двері і зник з квартири. Зазначила, що всі тілесні ушкодження, виявлені у неї, їй спричинив саме підсудний. Вважає, що він хотів її позбавити життя і не довів цього до кінця тільки тому, що її крики почула знайома, яка й почала стукати в двері.

Із показань свідка ОСОБА_9, які вона дала в суді, слідує, що вона знайома з підсудним, який протягом місяця орендував у неї квартиру, договір про що був оформлений через потерпілу. По закінченню цього терміну, він заявив їй, що із-за фінансових проблем не має змоги продовжити договір оренди і почав уникати спілкування з нею. Шукаючи його, 2 липня 2011 року, приблизно о 09-й год. вона прийшла до квартири потерпілої. Як тільки зайшла на площадку сходової клітини, то почула крик потерпілої, який доносився з квартири: «Допоможіть, вбивають!». Зразу ж почала стукати в двері. Із-за дверей почула голос підсудного, який сказав, щоб вона прийшла через годину. А коли за її наполяганням він відчинив двері, то зразу ж вийшов звідти і пішов геть. З квартири побитою та закривавленою виповзла потерпіла, для якої вона викликала карету швидкої медичної допомоги.

Свідок ОСОБА_10, дочка потерпілої, в суді підтвердила, що 2 липня 2011 року, вранці до них в квартиру прийшов підсудний. Він про щось сперечався з її матір'ю, заявляючи претензії з приводу підібраної нею для нього квартири. Вона майже зразу пішла з дому. Коли ж повернулася додому приблизно об 11 год. того дня, то застала в квартирі працівників міліції, які проводили огляд квартири та повідомили їй, що підсудний побив її матір і що вона зараз знаходиться в лікарні. Зазначила, що ніж, який був виявлений у них в квартирі під час огляду і яким були спричинені тілесні ушкодження її матері, приніс туди підсудний.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, лікарі бригади швидкої медичної допомоги, які виїжджали на місце скоєння злочину для надання допомоги потерпілій, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 11-12, 13), показали, що після приїзду за викликом на місце події 2 липня 2011 року, яке знаходилось в будинку АДРЕСА_2 вони виявили потерпілу, одяг і тіло якої були порізані та яка мала ножові поранення. Остання їм розповіла, що ножові поранення та інші тілесні ушкодження їй спричинив підсудний ОСОБА_6

Факт доставки в реанімаційне відділення 1-ї МКЛ м. Полтави з ножовими пораненнями потерпілої та наявності в неї ножових поранень тіла і порізів одягу підтвердили свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14, лікарі названої лікарні, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 14, 15).

Згідно висновку судово-медичного експерта № 1569 від 8 серпня 2011 року (том 1 а. с. 170-172) у потерпілої встановлені тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості та механізму спричинення можна розділити на декілька груп:

- до першої групи відносяться: проникаючі колюче-ріжучі ушкодження грудної та черевної порожнини з гемопневмотораксом та внутрішньочеревною кровотечею з ушкодженням внутрішніх органів, які оцінюються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя;

- до другої групи відносяться: колюче-ріжучі ушкодження шиї, тулубу, кінцівок, які оцінюються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

- до третьої групи відносяться закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, гематоми тулубу, кінцівок, які утворились від дії тупих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями та оцінюються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Тілесні ушкодження всіх трьох груп могли утворитися в строк та при вищевказаних обставинах та не менш, ніж від 21-ї дії травмуючих факторів.

В ході огляду місця події злочину 2 липня 2011 року -квартири АДРЕСА_2 протокол про що був досліджений в суді (том 1 а. с. 17-38), було вилучено кухонний ніж, частину рукоятки кухонного ножа, змиви речовини бурого кольору, схожого на кров, з табуретки, з вхідних дверей, підлоги в коридорі і кімнаті, жіночі труси, простирадло, підодіяльник, наволочку зі слідами речовини бурого кольору, схожого на кров.

В ході оглядів в цей же день у підсудного було вилучено його светр та джинси, а в 1-й МКЛ, де знаходилась на лікуванні потерпіла, її жіночий светр, джинси, бюстгальтер, труси жіночі та шкарпетки (том 1 а. с. 41-44, 45-50).

Згідно висновків судово-цитологічних експертиз № 228 та № 229 на вилучених в ході огляду місця події кухонному ножі та рукоятці від нього виявлена кров, яка може походити від потерпілої (том 2 а. с. 11-16, 21-26).

Відповідно до висновків судово-імунологічних експертиз № 720, 721, 722, 723, 724, 725, 726, 727, 728 та 729 на вилучених в квартирі потерпілої підодіяльнику, простирадлі, табуретці та наволочці, змивах з дверей та підлоги, жіночих трусах, бюстгальтері, шкарпетках потерпілої, джинсах і светрі підсудного виявлена кров, яка може походити від потерпілої (том 2 а. с. 32-39, 45-50, 56-60, 65-71, 76-80, 85-91, 96-101, 106-112, 118-123, 128-132).

Аналізуючи наведені докази, суд враховує їх повну узгодженість та відповідність між собою як про причини і обставини виникнення конфлікту, так і механізм та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, мотиви вчинення злочину.

В зв'язку з наведеним суд вважає правдивими показання потерпілої ОСОБА_3, так як вони повністю підтверджуються сукупністю наведених вище доказів як про мотиви, так і обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень підсудним.

Оцінюючи мотиви злочинних дій підсудного, суд вважає, що він вчинив замах на вбивство потерпілої і заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження умисно під час конфлікту, який виник між ними з метою помсти та розправи. З наведеного вище слідує, що підсудний, прийшовши в квартиру потерпілої з ножем, який приніс з собою, зразу ж почав наносити їй удари як ножем, так і іншими предметами, підібраними ним в квартирі. Послідуючі дії підсудного свідчать про його намір вчинити вбивство потерпілої, оскільки він наніс їй значну кількість поранень, в тому числі і ножових. Суд розцінює його дії як напад на потерпілу з метою її вбивства і виходить при цьому з їх раптовості та неочікуваності для останньої, а також характеру та локалізації тілесних ушкоджень, тобто нанесення їх в життєво важливі органи.

Тому суд критично оцінює твердження підсудного про те, що, наносячи удари ножем і табуреткою потерпілій він не мав наміру її вбити і що він добровільно припинив її побиття, оскільки це спростовується наведеними вище показаннями свідка ОСОБА_9, яка своїми діями показала підсудному, що вона його виявила на місці скоєння злочину під час його вчинення, в зв'язку з чим він і припинив побиття потерпілої та втік з квартири, вчинивши дії, як на думку суду, достатні для настання того злочинного результату, на який він розраховував.

Такий висновок суду ґрунтується як на наведених вище доказах, які суд вважає достатніми та допустимими, так і на матеріалах амбулаторної судово-психіатричної експертизи (т. 2 а. с. 137-141) про те, що ОСОБА_6 в період вчинення інкримінованого йому злочину не страждав хронічним психічним захворюванням, тимчасовим психічним розладом та недоумством. В теперішній час він також не страждає хронічним психічним захворюванням, тимчасовим психічним розладом чи недоумством. У вказаний період підсудний міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під дію частин 2 і 3 ст.19 та ст. 20 КК України не підпадає. Може постати перед слідством та судом.

Отже, суд вважає доведеною вину підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин і способом та з мотивів вказаних вище, і кваліфікує його діяння за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_3, не доведений до кінця по незалежних від його волі обставин.

Обставин, які обтяжують або пом'якшують покарання підсудного, суд не знаходить.

При визначенні покарання, суд враховує конкретні обставини справи, характер, тяжкість та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

Суд приймає до уваги, що скоєний підсудним злочин є особливо тяжким.

Суд також враховує конкретні обставини вчинення злочину, поведінку підсудного під час і зразу після скоєння злочину, особу підсудного, який вперше вчинив злочин та притягується до кримінальної відповідальності. Призначаючи покарання, суд враховує думку потерпілої, яка наполягає на його суворому покаранні. З урахуванням наведеного суд вважає, що підсудному повинно бути призначено покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

По справі потерпілою ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 16051,02 грн., моральної шкоди в сумі 600000 грн. та 1000 грн. витрат, понесених нею на надання правової допомоги.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої, суд керується статтями 28, 328 КПК України, статтями 23, 1166, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»(далі - Постанова). При цьому суд виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Визначаючи суму, що підлягає стягненню з підсудного, суд керується положеннями п. 16 Постанови, згідно з яким «мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна».

В добровільному порядку підсудним збитки не відшкодовувались. Потерпілою надані докази заподіяння їй матеріальної шкоди, яка складається з витрат, понесених нею на придбання ліків та лікування в сумі 11051,02 грн., а також збитків, пов'язаних з доглядом за нею в сумі 5000 грн. В цій частині позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню.

Суд також вважає, що потерпілій була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення злочину щодо неї вона зазнала інтенсивних фізичних, душевних, психічних переживань, було завдано значну шкоду її здоров'ю, що потягло за собою вимушені зміни в її житті. Потерпілою було потрачено багато часу та зусиль для відновлення попереднього стану, чого незважаючи на докладені зусилля, їй в повній мірі зробити не вдалось. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 400000 гривень.

Судові витрати за проведення судових експертиз по справі становлять 1296,68 грн. (том 1 а. с. 58-63, 150-159, том 2 а. с. 175-176) і підлягають стягненню з підсудного.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у виді семи років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 2 липня 2011 року, зарахувавши в нього час перебування підсудного під вартою в зв'язку з обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого у вигляді взяття під варту залишити без змін.

Частково задовольнити заявлений по справі цивільний позов потерпілої і стягнути з засудженого на її користь 16051,02 матеріальної та 400000 грн. моральної шкоди, а також 1000 грн. витрат, понесених нею на надання правової допомоги. В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди на іншу частину заявленої ним суми відмовити за безпідставністю.

Стягнути з засудженого судові витрати в сумі 1296,68 грн., перерахувавши їх одержувачу: НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області на рахунок 31252272210055, Код: 25574067, Банк одержувача: ГУДК України в Полтавській області МФО: 831019

Речові докази: зазначені в п. 1 довідки про речові докази до обвинувального висновку (далі - Довідка), повернути потерпілій; зазначені в п. 2 Довідки -знищити, а зазначені в п. 3 цієї ж Довідки -зберігати при справі (том 1 а. с. 39, 127, 144-146, 162).

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя А.Г.Савченко