Ухвала суду № 41717030, 31.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р. справа № 2а-2500/12/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: - Лукманової О.М.

суддів: - Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: - Соломка М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 року у справі №2а-2500/12/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрекологія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року ТОВ «НВП «Укрекологія» звернулося до суду з позовом до СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі Дніпропетровській області, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі Дніпропетровської області №0000160630, 0000110630 від 08.02.2012 року про сплату податку у розмірі 638247,71 грн. та штрафні санкції у розмірі 90812,29 грн.

19.04.2012 року позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог, а саме: по податковому повідомленню-рішенню №000060630 на суму податку 5249,26 грн., штрафні санкції у розмірі 267,49 грн., по податковому повідомленню-рішенню №0000110630 на суму податку у розмірі 1872,38 грн., штрафні санкції у сумі 1218,03 грн., позовні вимоги по податковому повідомленню-рішенню №0000160630 на суму податку 291562,45 грн., штрафні санкції у сумі 38377,61 грн.; по податковому повідомленню-рішенню №00001100630 на суму податку в сумі 336473,90 грн., штрафні санкції у розмірі 50949,16 грн. (а.с.167, т.2).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними на скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі Дніпропетровської області №000160630 від 08.02.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання по ПДВ на суму 291652,45 грн. та штрафні санкції на суму 38377,61 грн. та №0000110630 від 08.02.2012 року у частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 336473,90 грн. та штрафні санкції на суму 50949,16 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодилась СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважала, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем у лютому 2011 року завищено суду податкового кредиту у розмірі ПДВ 138150 грн. та завищено валові витрати у 1 кварталі 2011 року на суму 135750,05 грн. по господарським взаємовідносинах (договору поставки) з ПП «Антре Едвертайзинг»; за листопад 2010 року позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ 138526,92 грн., яке відображено у деклараціях з ПДВ та завищено валові витрати у ІV кварталі 2010 року на суму 137634,60 грн. по господарським взаємовідносинах (договір поставки) з ТОВ «У-Транс»; вважала, що правочини, нібито укладені між позивачем та ТОВ «У-Транс» та ПП «Езветайзинг» не спричинили реального настання юридичних наслідків. Обидва контрагенти не мали матеріальних та трудових ресурсів для ведення господарських операцій, у вищевказаних податкових періодах не звітували. Апелянт вважав, що позивачем необґрунтовано сформовано податковий кредит по контрагентам ПП»Ажур-М» та ТОВ «Вел-Маркет» за серпень, жовтень 2010 року на суму ПДВ за рахунок віднесення до податкового кредиту послуг з перевезення аглоруди з майданчика ТОВ «НВП «Укрекологія» на рудний склад ГЗК «Укрмеханобр», що надані ПП «Ажур-М» та ТОВ «Вел-Маркет», які не подавали податкову звітність, також, безпідставним вважав завищення у ІІІ кварталі 2010 року за рахунок віднесених передплат попередніх періодів валових витрат на загальну суму 122536,12 грн. по підприємству ТОВ «Еко-Технологія» та ПП ОСОБА_1., у ІV кварталі 2010 року завищено валові витрати по ГЗК «Укрмеханобр» ПАТ «Маріупольський механічний комбінат ім. Ілліча» за перевезення вантажу автомобільним транспортом на суму 11537,40 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не має повноважень робити висновок у акті про нікчемність правочинів позивач з контрагентами ТОВ «У-Транс» та ПП «Антре-Едвертайзінг» на підставі припущень щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, без відповідних рішень суду; суд першої інстанції вважав правомірним включення у ІІІ кварталі 2010 року до складу валових витрат витрати попередньої оплати послуг з перевезення обладнання та ремонт оргтехніки з контрагентами ТОВ «Еко-Технологія» та ПП «ОСОБА_1 у ІV кварталі 2009 року та І, ІІ кварталах 2010 року; вважав, що позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах по наданню послуг з перевезення аглоруди з контрагентами ПП «Ажур-М» та ТОВ «Вел-Маркет».

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі Дніпропетровської області з 01.12.2011 року по 16.01.2012 року була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «НВП «Укрекологія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої 23.01.2012 року було складено акт №14/08-06-335/31933095. Згідно висновку перевіркою встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування підприємств», п.138.2, 138.8 ст.138 ПК України, ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року всього на суму 341346,28 грн., у тому числі ІІІ квартал 2010 року на суму - 33477,94 грн.; ІV квартал 2010 року на суму - 175186,84 грн.; І квартал 2011 року на суму - 66913 грн., ІІ квартал 2011 року на суму - 4622,54 грн.; ІІІ квартал 2011 року на суму - 61145,96 грн. Порушення п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1 ,198.3 ст.1989 ПК України, ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України в результаті чого занижено ПДВ за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року на загальну суму 296901, у тому числі: серпень 2010 року - 11592,6 грн.; жовтень 2010 року - 4282,2 грн.; листопад 2010 року - 70526,92 грн.; грудень 2010 року - 68166,67 грн.; лютий 2011 року 95150 грн.; березень 2011 року - 43000 грн.; квітень 2011 року - 4183,32 грн. На підставі акту перевірки 08.02.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000110630, ким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «НВП Укрекологія» за платежем прибуток приватних підприємств на загальну суму 393513,19 грн., у тому числі за основаним платежем - 341346 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 52167,19 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000160630, яким збільшено ТОВ «НВП «Укрекологія» суму грошового зобов'язання на загальну суму 335546,81 грн., у тому числі за основним платежем - 296901,71 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38645,10 грн. (а.с.29-110, т.1).

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорювалось відповідачем, між позивачем (покупцем) та ТОВ «У-Транс» (постачальником) 29.09.2010 року було укладено договір поставки товарів згідно специфікацій. У листопаді 2010 року позивач на підставі договорів оренди з цим контрагентом та договору поставки одержав послуги оренди технологічної лінії, оренди переробного комплексу, одержав товари виробничо-технічного призначення на загальну суму 898601,65 грн., у тому числі ПДВ. Позивач сплатив за одержані товари і послуги. Податкові накладні за листопад 2010 року позивач відніс до складу податкового кредиту на загальну суму ПДВ 138526,92 грн. Підставою для збільшення грошового зобов'язання, на думку відповідача, було те, що ТОВ «У-Транс» за цей період до складу податкових зобов'язань не включив суму ПДВ, останній проводив транзитні фінансові операції, що спрямовувались на здійснення операцій надання податкової вигоди, оскільки, не мав для здійснення господарських операцій виробничих, матеріальних та трудових ресурсів.

Ті ж самі підстави для невизнання податкового кредиту були по господарських взаємовідносинах з контрагентом ПП «Антре Едветайзинг». Згідно договору від 31.01.2010 року №01-М ПП «Антре Едветайзинг» (постачальник) та позивач (покупець) постачальник зобов'язувався поставити товар згідно специфікацій. На підставі договорів оренди та купівлі-продажу ПП «Антре Едвертайзинг» у лютому 2011 року надало позивачу послуги оренди технологічної лінії, переробного комплексу та придбало товари на загальну суму 828900 грн., у тому числі ПДВ 138150 грн. Підставою для невизнання відповідачем податкового кредиту, на його думку, були не включення сум ПДВ до податкового кредиту за лютий 2011 року ПП «Антре Едвертайзинг», відсутність його за місцезнаходження, відсутність виробничої, матеріальної та трудової бали для проведення відповідної господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вищевказаних господарських операцій, контрагентами позивачу були надані первинні документи, а саме: податкові та видаткові накладні, рахунки. Оплата позивачем вартості товару та послуг, у тому числі сум ПДВ свідчить про обґрунтоване формування позивачем податкового кредиту, а також, валових витрат. Не декларування своїх податкових зобов'язань контрагентами позивача не є підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні сум ПДВ за заявою позивача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вказав на те, що неможливо суб'єкту владних повноважень, яким є відповідач формувати свої висновки на припущеннях, не підтверджених документами, або не враховувати наявність первинних документів, які складені відповідно до чинного законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з презумпції правомірності правочину.

Колегія суддів вважає, що первинними документами підтверджені господарські операції позивача з ПП «Ажур-М» та ТОВ «Вел-Маркет» з послуг з перевезення аглоруди у серпні, жовтні 2010 року, оскільки, дані послуги підтверджені податковими накладними та оплатою послуг, у тому числі ПДВ. Ненадання податкових декларацій вищевказаними контрагентами за серпень та жовтень 2010 року не впливає на формування податкового кредиту позивачем за вказані періоди, оскільки, безтоварність господарських операцій відповідачем не доведена.

Як встановлено матеріалами справи анулювання свідоцтв платника ПДВ вищевказаних підприємств - контрагентів відбувалося вже після здійснення вказаних господарських операцій. У період здійснення господарських операцій контрагенти позивача були платниками ПДВ.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «НВП «Укрекологія» у ІV кварталі 2009 року, І та ІІ кварталах 2010 року за послуги з перевезення обладнання та ремонт оргтехніки здійснило попередню оплату ТОВ «»Еко-Технологія» та ПП ОСОБА_1., у звітному періоді не включило до складу валових витрат попередню оплату послуг, а лише віднесла їх до валових витрат у ІІІ кварталі 2010 року. На думку колегії суддів відсутнє подвійне декларування та завищення валових витрат за попередні періоди.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Ті ж самі вимоги встановив ПК України. Так, згідно п.138.2, 138.8 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.3.1.1. п.3.1 ст.3, пп.7.2.6 п.7.2, п.7.4.1, 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема,: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Ті самі положення визначені положеннями п.198.1, 198.3 ст.198 ПК України.

Аналізуючи докази у справі та вище приведене законодавство, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за період, який перевірявся відповідачем, а, отже, податкові повідомлення-рішення судом першої інстанції правильно скасовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст., ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення..

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 року у справі №2а-2500/12/0470 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлений 12.02.2013 року.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук