YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Львівська область

/

Господарський суд Львівської області

Рішення № 4171185, 18.06.2009, Господарський суд Львівської області

Дата ухвалення

18.06.2009

Номер справи

33/88

Номер документу

4171185

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.09 Справа№ 33/88

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :

Дочірнього підприємства «Енергоцентраль»Відкритого акціонерного товариства «Концерн –Електрон»(м. Львів)

до відповідача :

Управління з питань надзвичайних ситуацій Львівської обласної державної адміністрації (м. Львів)

про :

стягнення 146 327 (сто сорок шість тисяч триста двадцять сім) грн. 80 коп. (з яких: 100 000,00 грн. –основний борг; 10 623,32 грн. –пеня; 31 488,04 грн. –інфляційні; 4 216,44 грн. –3 % річних)

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В. С.

Представники:

Позивача:

Козло Р. П. –представник (довіреність № 23 від 08.06.2009 року)

Відповідача:

Панчишин С. І. –представник (довіреність б/н від 17.06.2009 року)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 02.06.2009 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 3867 поступила позовна заява від Дочірнього підприємства «Енергоцентраль» Відкритого акціонерного товариства «Концерн –Електрон»(м. Львів) до Управління з питань надзвичайних ситуацій Львівської обласної державної адміністрації (м. Львів) про стягнення 146 327 (сто сорок шість тисяч триста двадцять сім) грн. 80 коп. (з яких: 100 000,00 грн. – основний борг; 10 623,32 грн. –пеня; 31 488,04 грн. –інфляційні; 4 216,44 грн. –3 % річних).

Ухвалою суду від 05.06.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.06.2009 р.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.06.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

16.06.2009 р. до суду за вх. № 12094, від позивача, поступила частина витребуваних документів.

В судовому засіданні 18.06.2009 р. представник позивача подав до заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені і просить суд стягнути з Управління з питань надзвичайних ситуацій Львівської обласної державної адміністрації 135 704 (сто тридцять п'ять тисяч сімсот чотири) грн. 48 коп. (з яких: 100 000,00 грн. –основний борг; 31 488,04 грн. –інфляційні; 4 216,44 грн. –3 % річних).

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві, заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.06.2009 р. виконав частково, відзив на позов представив, проти позову в частині стягнення інфляційних, 3 % річних та пені, у встановленому чинним законодавством України порядку, заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

15.06.2009 р. до суду за вх. № 19144 від відповідача, поступила частина витребуваних документів та відзив на позовну заяву, в якому він визнав суму основного боргу в розмірі 100 000,00 грн. та заперечив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних, 3 % річних та пені і просить суд відстрочити виконання рішення терміном на шість місяців.

Представник відповідача позов в частині стягнення суми основного боргу визнав, просив суд відстрочити виконання рішення в цій частині терміном на шість місяців, а в частині стягнення інфляційних, 3 % річних та пені позовні вимоги заперечив, з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу за наявними в ній доказами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення відповідача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

24 жовтня 2007 року між Дочірнім підприємством «Енергоцентраль» Відкритого акціонерного товариства «Концерн –Електрон»(Позивач) та Управлінням з питань надзвичайних ситуацій Львівської обласної державної адміністрації (Відповідач) було укладено Договір № 15 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно якого Позивач за замовленням Відповідача зобов'язувався виконати роботи щодо реконструкції даху будівлі по об'єкту «Вузлова»у м. Бібрка, Львівської області, а Відповідач зобов'язувався прийняти результати робіт та оплатити їх (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору загальна вартість робіт відповідно до кошторисного розрахунку склала 150 000,00 грн. (Сто п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 25000,00 грн. Вартість матеріалів склала 61691,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач сплатив Позивачу частину (аванс) коштів у сумі 50 000 (п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп. для придбання необхідних для виконання робіт матеріалів.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) за листопад 2007 р. від 30.11.2007 р. та за грудень 2007 р. від 21.12.2007 р., а також Довідок про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2007 р. та грудень 2007 р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) Позивачем було виконано передбачені Договором роботи в повному обсязі та відповідно до умов Договору. Претензій щодо якості та кількості виконаних робіт на адресу позивача не поступало.

Згідно п. 3.4. Договору кінцевий розрахунок за виконані роботи в розмірі 100 000,00 грн. мав бути здійснений Відповідачем протягом п'яти банківських днів з дати підписання Сторонами форм КБ-2в та КБ-3, тобто до 28.12.2007 р.

Однак, в порушення умов Договору, Відповідач не здійснив кінцевого розрахунку за виконані Позивачем роботи.

Станом на день зверненням з позовом до суду, Відповідачем не оплачено Позивачу за виконані роботи згідно Договору №15 від 24.10.2007 р. 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ16667,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 30.09.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копія долучена до матеріалів справи).

23.04.2009 р. за вих. № 17 Позивач направив на адресу Відповідача претензію про сплату боргу на яку Відповідач 14.05.2009 р. за вих. № 449/10-05 надав відповідь в якій визнав суму основного боргу в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., однак суму заборгованості не сплатив.

За неналежне виконання відповідачем зобов’язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та Договору, нараховано: 10 623,32 грн. –пені; 31 488,04 грн. –інфляційних та 4 216,44 грн. –3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом, позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 10 623,32 грн. та просив суд стягнути з відповідача 135 704 (сто тридцять п'ять тисяч сімсот чотири) грн. 48 коп. (з яких: 100 000,00 грн. –основний борг; 31 488,04 грн. –інфляційні; 4 216,44 грн. –3 % річних).

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзив на позов представив, проти позову в частині стягнення інфляційних, 3 % річних та пені, у встановленому чинним законодавством України порядку заперечив, визнав суму основного боргу у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзив на позов представив, проти позову в частині стягнення інфляційних, 3 % річних та пені, у встановленому чинним законодавством України порядку заперечив, визнав суму основного боргу у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Енергоцентраль»Відкритого акціонерного товариства «Концерн –Електрон»(м. Львів) до Управління з питань надзвичайних ситуацій Львівської обласної державної адміністрації (м. Львів) про стягнення 146 327 (сто сорок шість тисяч триста двадцять сім) грн. 80 коп. (з яких: 100 000,00 грн. –основний борг; 10 623,32 грн. –пеня; 31 488,04 грн. –інфляційні; 4 216,44 грн. – 3 % річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 135 704 (сто тридцять п'ять тисяч сімсот чотири) грн. 48 коп. (з яких: 100 000,00 грн. –основний борг; 31 488,04 грн. –інфляційні; 4 216,44 грн. –3 % річних).

Позивач відмовився від позову в частині стягнення 10 623,32 грн. –пені.

В зв’язку з тим, що суд не має підстав вважати, що дії позивача, щодо відмови від позову в частині стягнення пені, суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає відмову позивача від позову в цій частині.

Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення 10 623,32 грн. –пені слід припинити, у зв’язку із відмовою позивача від позову в цій частині.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення на шість місяців суд прийшов до висновку, що таке є не обґрунтованим і не підлягає до задоволення. Натомість, суд вважає, що відповідачу слід надати розстрочку виконання рішення на шість місяців. Представники позивача та відповідача, присутні в судовому засіданні, щодо розстрочки виконання рішення не заперечили.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 278 від 28.05.2009 р. позивачем сплачено в сумі 1 463 (одна тисяча чотириста шістдесят три) грн. 28 коп.

Згідно платіжного доручення № 284 від 28.05.2009 р. позивачем сплачено 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства «Енергоцентраль»Відкритого акціонерного товариства «Концерн –Електрон» (м. Львів) до Управління з питань надзвичайних ситуацій Львівської обласної державної адміністрації (м. Львів) про стягнення 146 327 (сто сорок шість тисяч триста двадцять сім) грн. 80 коп. (з яких: 100 000,00 грн. –основний борг; 10 623,32 грн. –пеня; 31 488,04 грн. –інфляційні; 4 216,44 грн. –3 % річних) –задоволити в частині стягнення 135 704 (сто тридцять п'ять тисяч сімсот чотири) грн. 48 коп. (з яких: 100 000,00 грн. –основний борг; 31 488,04 грн. –інфляційні; 4 216,44 грн. –3 % річних).

2. Стягнути з Управління з питань надзвичайних ситуацій Львівської обласної державної адміністрації (вул. Шевченка, 90, м. Львів, 79039; код ЄДРПОУ 14372975) на користь Дочірнього підприємства «Енергоцентраль»Відкритого акціонерного товариства «Концерн –Електрон»(м. Львів) (вул. Залізнична, 18, м. Львів, 79018; код ЄДРПОУ 23961937) –135 704 (сто тридцять п'ять тисяч сімсот чотири) грн. 48 коп. (з яких: 100 000,00 грн. –основний борг; 31 488,04 грн. –інфляційні; 4 216,44 грн. –3 % річних), 1 463 (одна тисяча чотириста шістдесят три) грн. 28 коп. –державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстрочкою виконання рішення на шість місяців:

-

липень

2009 р.

-