Рішення № 4171096, 07.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.09 Справа № 17/90

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», смт. Новоайдар, Луганська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м.Луганськ

про стягнення 146797 грн. 85 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача – Подройко А.В., юрисконсульт 2-ї категорії, довіреність № 595 від 26.11.2008; Солопов О. І., юрисконсульт 1-ої категорії, довіреність № 35 від 01.01.2009;

від відповідача – Булана О.С., юрисконсульт, довіреність № 72 від 31.12.2008.

Суть спору: позивачем заявлені вимогу про стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію у сумі 122835,44 грн., пені у сумі 5894,46 грн., 3% річних у сумі 733,13 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 59,56 грн.

У судовому засіданні 18.06.09 згідно ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 07.07.2009 на 11 год.10 хв.

Рішення господарського суду Луганської області виноситься 07.07.2009.

Представник позивача подав до суду заяву від 03.07.2009 № 1247, про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позовними вимогами є вимоги про стягнення боргу за активну електричну енергію у сумі 122835 грн. 44 коп., пеню у сумі 13622 грн. 93 коп., 3 % річних у сумі 1702 грн. 35 коп. та інфляційні нарахування у сумі 8637 грн. 13 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Представником позивача у судовому засіданні 07.07.2009 заявою про збільшення розміру позовних вимог від 03.07.2009 № 1247 повідомлено суду про погашення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у сумі 122835 грн. 44 коп.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 07.07.2009 № 21/90 позовні вимоги відхилив та повідомив про сплату заборгованості за спожиту активну електричну енергію у повному обсязі, також ним подано клопотання від 07.07.2009 № 21/90 про зменшення розміру пені на 50%, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» в особі Новоайдарського РЕМ (позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі відокремленого підрозділу «Алчевське управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»(відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір № 36 від 01.08.2008 на постачання електричної енергії (далі –Договір), за яким Постачальник зобов’язався постачати електричну енергію, а Споживач зобов’язався оплачувати Постачальнику її вартість.

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 10 операційних днів, починаючи з наступного дня їх отримання

Відповідно до п. 2.3.3 Договору відповідач зобов’язується для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно першого числа згідно з Додатком „Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку „Форма „Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку”, та направляти уповноваженого представника до позивача для подання вказаного акту за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено електричну енергію відповідачеві належним чином.

Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за спожиту активну електроенергію за період з листопада по грудень 2008 року та за січень 2009 року, на сплату якої позивачем було виставлено рахунки № 6/11/1 від 01.12.2008, № 6/12/1 від 05.01.2009, № 6/1/1 від 02.02.2009 на загальну суму 122835,44 грн. Вручення зазначених рахунків відповідачу підтверджується матеріалами справи.

У зв’язку з тим, що відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки не сплатив, позивач звернувся до суду та просить стягнути заборгованість за спожиту активну електроенергію у судовому порядку.

Крім того позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 13622 грн. 93 коп., 3 % річних у сумі 1702 грн. 35 коп. та інфляційні нарахування у сумі 8637 грн. 13 коп.

Відповідачем подано клопотання про зменшення суми пені на 50%.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення рахунків на її оплату. Однак, зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті боргу у сумі 122835,44 грн. за спожиту активну електроенергію за листопад-грудень 2008 року та січень 2009 року.

Однак, відповідачем заборгованість за спожиту активну електричну енергію була сплачена в повному обсязі після пред’явлення позивачем позову до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 3694 від 05.06.2009 на суму 122835 грн. 44 коп.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у сумі 122835 грн. 44 коп. слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв‘язку з тим, що відповідачем повністю погашена заборгованість після звернення позивача до суду.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за несвоєчасну оплату за спожиту активну електроенергію у сумі 13622 грн. 93 коп. за період з 01.03.2009 по 04.06.2009 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

При встановленні суми пені, яка підлягає до стягнення, суд дійшов висновку, що вона є вірно нарахованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.

Відповідачем подано звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість, з якого вбачається, що у першому кварталі 2009 року відповідач відпрацював зі збитком на значну суму.

Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з водопостачання та водовідведення, що надаються споживачам.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, на 50% - до 6811,47 грн. У стягненні решти пені слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1702,35 грн. за період з 01.03.2009 по 04.06.2009 та інфляційних нарахувань у сумі 8637,13 грн. за період з 17.02.2009 по 15.05.2009 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1702,.35 грн. за період з 01.03.2009 по 04.06.2009 та інфляційних нарахувань у сумі 8637,13 грн. за період з 17.02.2009 по 15.05.2009 відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги слід задовольнити в частині стягнення пені у сумі 6811,47 грн., 3% річних у сумі 1702,35 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 8637,13 грн. В частині стягнення основного боргу у сумі 122835 грн. 44 коп. провадження у справі слід припинити. В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно статті 49 ГПК України.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову складає 146797,85 грн., отже державне мито складатиме 1467,98 грн., тоді як позивачем сплачено 1476,45 грн. Зайве сплачене держане мито у сумі 8,47 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 77, п.11 ч.1 ст.80, 82, п.3. ч.1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», кв. Пролетаріату Донбасу, 166, м. Луганськ, ідентифікаційний код 35554719 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», смт. Новоайдар, Луганська область, пр. Сінний буд. 12, ідентифікаційний код 31443937, пеню у сумі 6811,47 грн., 3% річних у сумі 1702,35 грн. та інфляційні нарахування у сумі 8637,13 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 1467,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн. на р/рахунок № 2600518469 у ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Луганськ, МФО 304007, видати наказ.

3. В частині стягнення боргу у сумі 122835,44 грн. провадження у справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», смт. Новоайдар, Луганська область, пр. Сінний буд. 12, ідентифікаційний код 31443937, зайве сплачене державне мито у сумі 8,47 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 10.07.2009.

Суддя О.С. Фонова