Ухвала суду № 41710920, 15.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2011 р.справа № 2а-2143/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

за участю представників сторін:

позивача : - Колот В.В., дов. від 10.01.11 р.

відповідача: - Пижов В.Я., дов. від 21.01.11 р., Саєнко І.М., дов. від 06.07.11 р., Мендель О.М., дов. від 08.12.10 р., Шульман М.К., дов. від 08.12.10 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2009р. у справі № 2а-2143/09/0470

за позовом: Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничий комплекс "Укрсолод"

про: сплату податкових зобов'язань, -

ВСТАНОВИЛА:

Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області (далі - Дніпропетровська МДПІ) звернулась з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому просила прийняти рішення про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим комплексом «Укрсолод»(ТОВ ВК «Укрсолод») податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 104 010 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 77 865 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2009 р. у справі № 2а-2143/09/0470 (суддя Єфанова О. В.) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована відсутністю в матеріалах справи підстав для здійснення висновку, що ціна послуг, погоджена сторонами договору ТОВ ВК «Укрсолод»та ПП «Ротор», не відповідає рівню ринкових цін. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає можливості визначення звичайної ціни на підставі рішень засновників підприємства (статутних документів тощо). В судовому засіданні встановлено, позивачем підтверджено відсутність заборгованості за визначеними та узгодженими платником зобов'язаннями у відповідача. Тому підстави для визначення сума податкових зобов'язань за непрямими методами у податкової служби також відсутні. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що висновком спеціаліста № 46 від 10.09.2009 р. Приватного підприємства "Економічна експертиза та аудит", яким досліджено питання про наявність чи відсутність заниження податкових зобов'язань та валового доходу ТОВ ВК "Укрсолод" за період з квітня 2007 року по серпень 2008 року, яке встановлене в акті перевірки Дніпропетровської МДПІ від 21.11.2008 р. - заниження валового доходу та податкових зобов'язань за період, що перевірявся, не підтверджено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровською МДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2009 р. у справі № 2а-2143/09/0470, як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права. Скаржник вважає, що суд не дослідив належним чином обставини справи, які слугували для здійснення податковим органом висновку про необхідність донарахування податкових зобов'язань.

ТОВ ВК «Укрсолод»проти задоволення апеляційної скарги заперечує. При цьому зазначає, що Дніпропетровська МДПІ самостійно визначила податкове зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість в порушення п.п.4.2.2 п.4.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який встановлює виключний перелік випадків, коли податкове зобов'язання визначається контролюючим органом. Позивач застосував визначення податкового зобов'язання по непрямим методам в порушення підпунктів 4.3.1- 4.3.5 пункту 4.3 вказаного Закону. Позивач самостійно встановив рівень звичайної ціни, перевищуючи повноваження податкової служби України, визначені ст.10-11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Послуги з переробки жита до солоду не відносяться до таких, що регулюються державою, тому на Товариство не розповсюджуються вимоги ст.9 Закону України "Про ціни і ціноутворення". Позивач помилково застосовує норми п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо порядку визначення рівня звичайних цін.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін, які в судових засіданнях апеляційної інстанції надали свої пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Відповідно до матеріалів справи встановлено наступне: Дніпропетровською МДПІ проведено позапланову перевірку ТОВ ВК «Укрсолод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.100.2005 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої складений акт № 237/232/306640 від 21.11.2008 р. (т.1, а.с.73-127).

Перевіркою встановлено:

1. Порушення Товариством п.4.1 та п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено валовий дохід на суму 311 459 грн., а податок на прибуток - на суму 77 865 грн.

2. Порушення Товариством п.4.1 та п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість на суму 104 010 грн.

В акті перевірки зазначені наступні обставини, що призвели до виявлених порушень:

У період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р. ТОВ ВК «Укрсолод»надавав послуги переробки жита в солод за договірними цінами, які були нижчими за «звичайну»ціну, для ПП «Ротор». Вказані підприємства є пов'язаними особами у визначенні п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В ході перевірки податковою службою було застосовано п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" для визначення вищевказаної суми податкового зобов'язання платника податків за непрямим методом.

Так, за висновками податківців, виходячи з вказаної інформації у листі ЗАТ «Будіндустрія»від 14.11.2008 р. № 199/1, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ ВК «Укрсолод»здійснено переробку солоду за ціною, визначеною податковим органом дохідним методом, і складає всього 2 366 916 грн. Договірна вартість - 2 055 456 грн. Відхилення становлять - 311 459 грн.

В складі вказаних послуг міститься також ПДВ, база оподаткування якого, визначена Товариством, складає 2 921 967 грн., а база оподаткування ПДВ з дохідним методом (згідно інформації у листі ЗАТ «Будіндустрія»від 14.11.2008 р. № 199/1) складає 3 442 017 грн. Тобто, на думку податкового органу, Товариством занижено обсяг продажу на 520 050 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та абз.1 п.п.4.3.5. п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами; рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу, Дніпропетровська МДПІ звернулась до адміністративного суду з вимогою про сплату Товариством податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 77 865 грн. та з податку на додану вартість у сумі 104 010 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2009 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Дніпропетровської МДПІ, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є законність та обґрунтованість застосування звичайних цін для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість по операціях з промислової переробки жита до солоду житнього за договором № 52 від 12.09.2005 р. в період з жовтня 2007 року по вересень 2008 року (т.1, а.с.60-65).

Згідно п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2181) якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п.п.4.3.2. п.4.3 ст.4 Закону № 2181 за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб (п.п.4.3.3 п.4.3 ст.4 Закону № 2181).

Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється (п.п.4.3.4 п.4.3 ст.4 Закону № 2181).

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що податківцями застосовано визначення податкового зобов'язання по непрямим методам в порушення підпунктів 4.3.1 - 4.3.5 пункту 4.3 Закону № 2181, оскільки в акті перевірки немає висновків або посилань на те, що ТОВ ВК "Укрсолод" не підтверджено будь-якими обліковими документами будь-які розрахунки, наведені у декларації, тобто валові доходи або витрати, податковий кредит або податкові зобов'язання. Крім того, позивачем не надано суду підтвердження відсутності у Товариства будь-яких первинних документів або даних бухгалтерського обліку.

До того ж, підпункт 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 встановлює виключний перелік випадків, коли податкове зобов'язання визначається контролюючим органом, а саме:

а) платник податку не надає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завишення суми його податкових зобов'язань, що заявлені в податкових деклараціях;

в) контролюючий орган в результаті проведення камеральної перевірки встановлює арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податку податкової декларації, які призвели до заниження або завишення суми податкового зобов'язання;

г) відповідно до законів з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Дніпропетровською МДПІ підтверджено відсутність заборгованості за визначеними та узгодженими платником зобов'язаннями у відповідача, тому підстави для визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами у податкової служби також відсутні.

Відповідно до п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 334) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно п.п.1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону № 334 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Послуги з переробки жита до солоду не відносяться до таких, що регулюються державою, згідно положень Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Позивач вважає підтверджуючим рівень звичайних цін послуг з переробки жита в солод наявність листа від одного з колишніх учасників ТОВ ВК "Укрсолод", а саме ТОВ «Будіндустрія», який просить вважати вартість переробки сировини на солод, встановлений рішенням зборів учасників від 12.04.2007р. у розмірі 1700 грн., за звичайну ціну у розумінні Закону № 334 (т.1, а.с.54-56).

Інших документів, підтверджуючих рівень звичайних цін послуг з переробки жита в солод, на дату складання акту перевірки, Дніпропетровською МДПІ не отримано.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення учасників ТОВ ВК "Укрсолод" не встановлює остаточну ціну та не може обмежувати рух ціни в умовах ринку. Більш того, слід взяти до відома, що зазначений протокол скасовано 12.04.2007 року.

Крім того, при оподаткуванні податком на додану вартість звичайні ціни, відповідно до пункту 1.18 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України).

Так, позивачем не доведено, що ціна послуг, погоджена сторонами договору ТОВ ВК «Укрсолод»та ПП «Ротор», не відповідає рівню ринкових цін.

Отже, позивачем не доведено заниження валового доходу для обчислення податку на прибуток Товариства за період 4 квартал 2007 р.-9 місяців 2008 р. внаслідок порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та заниження обсягу продажу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ ВК "Укрсолод" за період 4 квартал 2007 р.- 9 місяців 2008 р. внаслідок порушення п.4.1 та 4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлені в акті перевірки № 237/232/30664090 від 21.11.2008 р.

З огляду на викладене, судова колегія Дніпропетровського апеляційного адміністрат ивного суду вважає що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу законного та обґрунтованого судового рішення, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції, не має.

Керуючись ст. 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2009р. у справі № 2а-2143/09/0470 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2009р. у справі № 2а-2143/09/0470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко