Рішення № 4171078, 09.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.09 Справа№ 25/151

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Трефль-Україна»(м.Львів)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІНТЕРМАРКЕТ»(м.Львів)

про :

стягнення заборгованості в сумі 78 759,10 грн.

суддя: Пазичев В.М.

секретар: Башак І.Є.

Представники:

позивача:

не з’явився

відповідача:

не з’явився

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трефль-Україна»(м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІНТЕРМАРКЕТ»(м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 78 759,10 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.06.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 09.06.2009 року.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.06.2009 року в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, відповідно до ст.64 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4378069 від 09.06.2009 року року, а його явка в ухвалі суду була визначена обов»язковою.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.06.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, відповідно до ст.64 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4378077 від 05.06.2009 року, №4378085 від 09.06.2009 року, а його явка в ухвалі суду була визначена обов»язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представників сторін.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 09.06.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трефль-Україна»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІНТЕРМАРКЕТ»(надалі –відповідач) 01.08.2007 року укладено договір №ТП-864, згідно умов якого постачальник зобов»язується систематично здійснювати поставку товару покупцю, а покупець зобов»язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно п.3.1 зазначеного договору, ціни на поставлений товар зазначаються у товарних накладних на відвантаження товару. Згідно вимог п.3.4 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку один раз в 30 календарних днів за реалізований товар з моменту отримання товару від постачальника.

Відповідно до п.9.1 договору, зазначений договір діє до 31.12.2008 року.

В межах дії зазначеного договору постачальник проводив відвантаження товару, відповідно до умов договору. Станом на 31.12.2008 року постачальником було здійснено поставку товару на суму 73 848,3 грн. Згідно вимог п.3.4 договору, 10.02.2009 року відповідач подав звіт по залишках товару (шляхом відправлення звіту по електронній пошті). Згідно даного звіту, станом на 10.02.2009 року, залишок нереалізованого товару становив 19 735,83 грн. Отже, до 11.03.2009 року відповідач повинен був оплатити заборгованість за реалізований товар на суму 54 113,00 грн. Тому, з 12.03.2009 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов»язання щодо сплати 54 113,00 грн.

За твердженням позивача, в березні 2009 року відповідач здійснив відчуження всього майна, в тому числі і товарів, придбаних для реалізації в торгівельній мережі ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек». Тому, очевидно, що були продані і товарні залишки на суму 19 735,83 грн. Отже, на думку позивача, відповідач повинен був розрахуватися за реалізований товар до 30.04.2009 року. Тому, з 01.05.2009 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов»язання щодо сплати 19 735,83 грн.

Між позивачем та відповідачем 22.05.2009 року було проведено звірку взаєморозрахунків, в якому зазначено суму заборгованості в розмірі 73 848,83 грн. за свідченням позивача, після підписання акту звірки взаєморозрахунків жодних платежів та відвантажень товару між сторонами не відбувалося. В даному акті також засвідчено, що залишку нереалізованого товару у відповідача немає, що додатково підтверджує факт продажу відповідачем в березні 2009 року товарних залишків на суму 19 735,83 грн. На момент звернення з позовом оплату за товар, поставлений згідно умов договору, відповідачем здійснено не було.

Згідно п.7.2 договору, зміни в договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до договору. Додаткових угод щодо зміни умов оплати поставленого товару чи розтермінування платежів, як стверджує позивач, сторони не укладали, також договором не передбачено права односторонньої відмови від виконання умов договору.

Відповідно до п.6.2 договору, за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальникові пеню за кожен протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача становить 78 759,10 грн.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов”язання належним чином не виконав, докази, що підтверджують погашення боргу не подав.

При винесені рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить 78 759,10 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трефль-Україна»(м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІНТЕРМАРКЕТ»(м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 78 759,10 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №1222 від 29.05.2009 року на суму 787,59 грн. про сплату державного мита, та №1223 від 29.05.2009 року на суму 312,50 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІНТЕРМАРКЕТ» (юридична адреса: 79008, м.Львів, вул..Галицька,4; поштова адреса: 79040, м.Львів, вул..Городоцька,359; р/р 26009900601403 в ЛФ «Укрексімбанк», МФО 325718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трефль-Україна»(79056, м.Львів, вул.Гайдучка,1/13, р/р 2600301024106 в ДЛЯ ВАТ “Кредобанк” м.Львів, МФО 385372, код ЄДРПОУ 34279302) - борг у розмірі 78 759 (сімдесят вісім тисяч сімсот п”ятдесят дев”ять) грн. 10 коп., а також судові витрати, пов”язані із сплатою державного мита у розмірі 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 59 коп. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя