Рішення № 4171077, 14.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.09 Справа№ 17/118

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТзОВ “Оптіма-Фарм, ЛТД”, м. Київ

до відповідача: ТзОВ “Галицький провізор”, м.Львів

про: стягнення 15 536,94 грн.

Представники :

Від позивача: Наумчук Н.В. –заст. начальника юридичного відділу (Довіреність б/н від 05.01.2009р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТзОВ “Оптіма-Фарм, ЛТД”, м. Київ до ТзОВ “Галицький провізор”, м.Львів про стягнення 15 536,94 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.06.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23,06.2009р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 23.06.2009р. розгляд справи відкладався.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив. На адресу суду повернулися поштові конверти з копіями Ухвал суду від 05.06.2009р. та від 23.06.2009р., направлені на адресу ТзОВ “Галицький провізор” (79026, м. Львів, вул. Стрийська,106). Згідно довідки поштового відділення за вказаною адресою товариство не рахується.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.07.2006р. між сторонами у справі укладено Договір №7776, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання передати, а відповідач прийняти товари медичного та косметичного призначення, визначені та обумовлені цим Договором, та сплатити за нього грошову суму.

На виконання договірних зобов’язань позивач передав відповідачу визначений Договором товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: №8055941 від 11.06.2008р.на суму 2 839,73грн.; №8093561 від 14.08.2008р. на суму 1 715,62грн., №8093562 від 14.08.2008р. на суму 3,30грн.; № 8117755 від 29.08.2008р. на суму 2 987,09грн, №8148483 від 17.09.2008р. на суму 1 011,33грн.; №8154000 від 20.09.2009р. на суму 950,42грн.; №8154001 від 20.09.2008р. на суму 87,66грн.; №8164998 від 27.09.2008р. на суму 256,29грн. та №8164808 від 27.09.2008р. на суму 1 984,18грн. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

Згідно із вимогами п.п. 3.4., 3.4.1. Договору, розрахунки за товар відповідач зобов’язувався здійснити із відстрочкою платежу 25 календарних днів від дати його отримання.

Однак, як стверджує позивач у позовній заяві, отриманого товару у встановлений строк відповідач не оплатив. Станом на 14.05.2009р. сума боргу ТзОВ “Галицький провізор” перед позивачем становить 11 129,05грн.

25.02.2009р. позивач направив на адресу відповідача Претензію №82 від 24.02.2009р. із вимогою сплатити заборгованість за переданий товар. Однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом про стягнення боргу в примусовому порядку.

За неналежне виконання зобов’язань щодо оплати товару на підставі п.6.2. Договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 7% загальної вартості видаткової накладної на товар, з якого допущено прострочення виконання. Згідно розрахунку позовних вимог сума пені становить 1 406.05грн., сума штрафу — 779,03грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 9.4. Договору позивачем заявлено до стягнення 2 225,81 грн. процентів за користування чужими коштами..

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати боргу суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст..ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43 , 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ТзОВ “Галицький провізор” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 106. Код ЄДРПОУ 25546007) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТзОВ “Оптіма-Фарм, ЛТД” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а. Код ЄДРПОУ 21642228) 11 129,05грн. боргу, 1 406.05грн, пені, 779,03грн. штрафу, 2 225,81 грн. процентів за користування чужими коштами, всього –15 539,94грн.; 155,37грн. державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя