Ухвала суду № 41708931, 03.02.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2011 р.справа № 2а-213/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Лозовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача : - Білюшов В.М. дов. від 01.02.10р., Дорошева Н.А. дов. від 21.01.11р.

відповідача: - Лабур М.Г. дов. від 20.08.10р.

прокурора: - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2010р. у справі № 2а-213/10/0870

за позовом Приватного підприємства "Інвест-Ресурсбуд"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

за участю прокуратури Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2010р. у справі № 2а-213/10/0870 (суддя -Каракуша С.М.) адміністративний позов Приватного підприємства "Інвест-Ресурсбуд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя за участю прокуратури Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що податковий орган не довів в процесі розгляду справи наявності в діях позивача умислу на незаконне бюджетне відшкодування, а тому -недотримання позивачем порядку, встановленого абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не може бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з придбанням товару.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2010р. у справі № 2а-213/10/0870 як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував положень п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», як і того, що позивач документально не підтвердив підстави затримки отримання податкових накладних.

Позивач надав в справу письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить залишити без змін постанову суду першої інстанції посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники прокурора. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників прокурора суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників прокурора не заважає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першоїї інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі направлення від 07.12.2009р. № 3009641, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, з 07.12.2009 по 15.12.2009 проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Інвест -Ресурсбуд" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень, жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2008 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 31.09.2009, за результатами якої складено акт № 155/23-2/32875490 від 18.12.2009.

Перевіряючими особами в ході проведення перевірки встановлено порушення підприємством п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягає в неправомірному завищенні суми бюджетного відшкодування у вересні 2009 р. у розмірі 30790 грн. 00 грн. та жовтні 2009р. у розмірі 765 989 грн. 00 коп. Так, в деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди до податкового кредиту включені суми за виписаними податковими накладними у минулих податкових періодах.

За результатами перевірки прийняті податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 № 0000132302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 796779 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 № 0000142302/0 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі основного платежу в сумі 42032 грн. 00 коп. та застосованої штрафної санкції в розмірі 21016 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги вказав, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя не доведено наявності в діях позивача умислу, направленого на незаконне отримання бюджетного відшкодування. Позивач, отримавши податкові накладні в серпні -вересні 2009 р. правомірно включив до складу валових витрат вартість придбаного товару, а тому правомірно та в межах строку, встановленого Законом України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відніс до складу податкового кредиту зазначені суми податку на додану вартість.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне погодитись з висновками суду попередньої інстанції внаслідок наступного.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі -Закон про ПДВ) із змінами та доповненнями визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Статтею 7 Закону про ПДВ визначено правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість.

Так, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

П.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ передбачає, що датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Враховуючи вимоги статті 15 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ та Закону України "Про податок на додану вартість" є правомірним висновок суду першої інстанції, що право платника податків на відображення податкового кредиту обмежується 1095 днями від дати вчинення господарської операції. Як свідчать обставини справи, даний строк позивачем не порушено.

Як свідчать матеріали справи, жодних зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" акт перевірки не містить. Інших зауважень щодо фінансово-господарської діяльності позивача відповідачем у акті перевірки не висувається. Так, в акті перевірки зазначено, що під час перевірки перевірено питання щодо опрацювання розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів ПП "Інвест-Ресурсбуд" за період січень-жовтень 2009 р. За результатами перевірки виявлені розбіжності не підтверджені. Перевіркою порушення порядку ведення податкового обліку позивачем не встановлено. Не встановлено і взаємовідносини ПП "Інвест-Ресурсбуд" з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємцями, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнано недійсними. Не встановлено укладення ПП "Інвест-Ресурсбуд" нікчемних (недійсних) правочинів.

Таким чином, позивач, отримавши належним чином оформлені податкові накладні від контрагентів в серпні -вересні 2009, вартість придбаного товару включив до складу валових витрат та правомірно відніс до податкового кредиту зазначені суми податку на додану вартість.

Посилання скаржника, що позивач, який не отримав податкову накладну, але сплатив товари (послуги) та отримав їх, мав право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, даним правом не скористався, внаслідок чого слід вважати, що позивачем прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки як вірно визначено судом першої інстанції з даного питання -п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ встановлює не обов'язок платника податку, а його право подати заяву до податкового органу на свого контрагента. Не використання даного права не можливо тлумачити як порушення обов'язку.

Слід зазначити також, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, як суб'єктом владних повноважень не доведено наявності умислу в діях позивача щодо незаконного отримання бюджетного відшкодування, внаслідок чого недотримання позивачем порядку, встановленого абзацом другим підпункту 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не може бути належною підставою для позбавлення платника податку права на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з придбанням товарів.

Окрім того, скаржником, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не доведено фактів несплати сум податку на додану вартість, що також є доводом на підтвердження позиції позивача.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2010р. у справі № 2а-213/10/0870 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2010р. у справі № 2а-213/10/0870 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко