Постанова № 41708728, 27.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року 08:25 № 826/16130/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Саніна Б.В. при суддях - Кобилянському К.М., Скочок Т.О., секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомМіністерства внутрішніх справ УкраїнидоДержавної виконавчої служби Українипровизнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчих провадженьВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Міністерства внутрішніх справ України (надалі - Позивач / МВС України) до Державної виконавчої служби України (надалі - Відповідач / ДВС України), в якому просить суд:

1. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Юхименко О.С. від 02.10.2014 р., винесену у виконавчому провадженні №42037836, про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України витрат на провадження виконавчих дій у сумі 220 грн. 13 коп.

Після усунення Позивачем недоліків адміністративного позову, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2014 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити з підстав, що були зазначені в позовній заяві, зокрема Позивач вказав на порушення Відповідачем положень Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закону №606), а саме в частині суми витрат на проведення виконавчих дій, які підлягають до стягнення відповідно до постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 02.10.2014 р.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, просить суд в задоволені адміністративного позову відмовити з огляду на те що постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 02.10.2014 р. винесена відповідно до чинного законодавства, а витрати зазначені в даній постанові є підтвердженими актом про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В судовому засіданні 29.10.2014 р., відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд перейшов до письмового провадження по справі за згодою сторін.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

14.02.2014 р. Відповідачем відносно Позивача було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №42037836 з виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси №2а-437/08 від 05.02.2014 р.

05.05.2014р. Відповідачем відносно Позивача було винесено постанову про стягнення з останнього виконавчого збору у розмірі 1360 грн.

Водночас, 02.10.2014 р. державним виконавцем ДВС України Юхименко О.С, було винесено постанову про стягення з МВС України витрат на проведення виконавчих дій у сумі 220 грн. 13 коп.

Разом з тим, 02.10.2014 р. Відповідачем постановою про закриття виконавчого провадження, було закрите виконавче провадження №42037836.

Водночас, не погоджуючись із діями Відповідача щодо винесення постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та з сумою витрат зазначеною в постанові, Позивач оскаржив зазначену постанову до адміністративного суду.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень преамбули Закону №606, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

В ст.1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.17 Закону №606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема такими документами є виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно ч. ст.27 Закону №606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Крім того, в ч.1 та ч.5 ст.41 Закону №606 витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону №606 до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Водночас, згідно положень абз.2 п.3.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р. (надалі - Інструкція №512/5) про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду в десятиденний строк.

При цьому, відповідно до абз.3 п.3.13.1 Інструкції №512/5 про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як вбачається з матеріалів справи, Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №42037836 від 02.10.2014 р. була винесена на підставі Акту державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 02.10.2014 р. (надалі - Акт від 02.10.2014 р.)

Відповідно до Акту від 02.10.2014 р. під час проведення виконавчих дій у виконавчому проваджені №42037836 державним виконавцем було здійснено наступні витрати: папір А4 у кількості 211 арк. на загальну суму 14,77 грн.; тонер використаний на 343 арк. на загальну суму 17,15 грн.; картридж з розрахунку на 343 арк. на загальну суму 37,73 грн.; заправка картриджа з розрахунку на 343 арк. на загальну суму 48,02 грн.; обкладинка «Виконавче провадження» на суму 2,46 грн.; оплата користування ЄДРВП у розмірі 12,72 грн.; маркувальна машина (22 листи) на загальну суму 58, 56 грн.; конверти 22 шт. на загальну суму 8,80 грн.

Водночас, Відповідачем, 14.11.2014 р. були надані суду додаткові пояснення (вх.№01-5/86257/14 від 14.11.2014 р.) в яких останнім було надано детальний розрахунок витрат на папір А4., що був використаний під час проведення виконавчих дій у виконавчому проваджені №42037836, відповідно до яких державним виконавцем було використано 214 арк. паперу, замість 211 арк. зазначених в Акті від 02.10.2014 р.

Таким чином, суд погоджується з позицією Відповідача, що витрати на папір А4 у кількості 211 арк. є підтвердженими, а отже зазначена в Акті від 02.10.2014 р. сума у розмірі 14,77 грн. підлягає до сплати Позивачем.

Разом з тим, суд погоджується із позицією Позивача, щодо не обґрунтованості нарахування витрат на тонер, картридж, та заправку картриджа із розрахунку на 343 арк., з огляду на те що Відповідачем підтверджено використання лише 214 арк. паперу.

Таким чином, сплаті підлягає підтверджена Відповідачем частина витрат, а саме: за використання тонера у сумі 10,70 (214 арк. по 0,05 грн. за 1 арк.); за використання картриджа у сумі 23,54 (214 арк. по 0,11 грн. за 1 арк.) та за заправку картриджу у сумі 29,96 грн. (214 арк. по 0,14 грн. за 1 арк.).

Також, суд погоджується з твердженням Позивача, щодо необґрунтованості витрат на використання 22 конвертів, так як в матеріали справи Відповідачем надано підтвердження використання лише 9 конвертів, в той же час факт використання ще 13 конвертів Відповідачем підтверджено не було. Тобто, сума витрат яка підлягає сплаті за використання конвертів становить 3,60 грн. (9 конвертів по 0,40 грн. за 1 конверт), замість 8,80 грн., що були нараховані в Акті від 02.10.2014 р.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем було направлено 4 рекомендованих листи з повідомленнями про вручення, та 5 листів простою кореспонденцією, таким чином Відповідачем також не підтверджено суму витрат використання маркувальної машини на 13 листів простої кореспонденції.

Так, витрати за використання маркувальної машини для 3 рекомендованих листів з повідомленнями що становлять 29,88 грн. є підтвердженими та підлягають сплаті. Водночас, як вбачається з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, Відповідачем було направлено 3 прості листи до 20 г. витрати на які складають 7,20 грн. (3 листи по 2,40 грн.) та 2 прості листи 20-50 г., витрати на які складають 6 грн. (2 листи по 3,00 грн.).

Таким чином, витрати за використання маркувальної машини, що підлягають до сплати Позивачем складають 43,08 грн.

В той же час, з Акту від 02.10.2014 р. вбачається, що до витрат були включені витрати за користування ЄДРВП у сумі 12,72 грн.

Водночас, суд акцентує увагу, що з положень Наказу Міністерства юстиції України №1293/5 від 25.07.2008 р. «Про встановлення розмірів плати за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень» вбачається вичерпний перелік послуг які є оплатними, а саме: плата за розміщення на веб-сайті з питань реалізації арештованого державними виконавцями майна повідомлень про прилюдні торги (аукціони) з реалізації арештованого державними виконавцями майна, інформації про майно, що реалізується, та результати проведених прилюдних торгів (аукціону) у розмірі 60,00 грн. за кожне повідомлення про прилюдні торги (аукціон); плата за отримання повного витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень у розмірі 35,00 грн.; плата за отримання скороченого витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень у розмірі 25,00 грн.

Більше того, позиція «оплата за користування ЄДРВП» відсутня в примірній калькуляції вартості витрат на проведення виконавчих дій від 06.05.2014 р., що була надана Відповідачем.

Таким чином, суд погоджується з твердженням Позивача, щодо необґрунтованості нарахування витрат у сумі 12,72 грн. за користування ЄДРВП.

Так, з огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість розрахунку витрат зазначених в Акті від 02.10.2014 р., а як наслідок і небгрунтованості Постанови №42037836 від 02.10.2014 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, що була винесена Відповідачем на підставі Акту від 02.10.2014 р. в частині витрат у розмірі 92,02 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до положень ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При цьому, згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, ставки сплати судового збору встановлено ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими Позивач звернувся до суду, складає 220,13 грн., то ставка судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 1 827,00 грн.

Таким чином з огляду на те що позовні вимоги були задоволені частково, судовій збір стягується з Позивача та Відповідача в рівних частинах по 913,50 грн.

Водночас, відповідно до платіжного доручення №4373 від 29.10.2014 р. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-ст.163, ст.167, ст.254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Міністерства внутрішніх справ України до Державної виконавчої служби України задовольнити частково.

2. Визнати незаконною та скасувати Постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №42037836 від 02.10.2014 р. в частині витрат на суму 92 (дев'яносто дві) грн. 02 коп.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ: 00032684) за рахунок бюджетних асигнувань.

5. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної виконавчої служби України (адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, 73) за рахунок бюджетних асигнувань.

6. Стягнути на користь Міністерства внутрішніх справ України частину судових витрат що були сплачені, в розмірі 50,00 (п'ятдесят) грн. із Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Державної виконавчої служби України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Головуючий суддя Б. В. Санін

Судді К. М. Кобилянський

Т. О. Скочок