Постанова № 41708542, 25.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року справа № 813/6785/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Крутько О.В.,

судді Братичак У.В.,

судді Дем'яновського Г.С.,

з участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Курило С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Державної фіскальної служби України,

третя особа Державна казначейська служба України

про визнання протиправною бездіяльності, стягнення страхової суми

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом у якому просить визнати протиправною та такою, що порушує його права бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не укладення договору на страхування посадових осіб контролюючих органів; стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України належну йому страхову суму у розмірі 52509,60 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що згідно з довідкою Сихівської міжрайонної МСЕК серії 10 ААБ № 141871 від 14.03.2013 р., довідкою серії 10 ААБ № 690983 від 13.03.2014 р. йому до 13.03.2016 року встановлена 3 група інвалідності загального захворювання; довідкою Сихівської міжрайонної МСЕК від 14.03.2013 р. (серія ЛВА-2 № 027138) про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40%. У відповідності до ст. 347 Податкового кодексу України і Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, позивач звернувся у Головне управління Міндоходів у Львівській області із заявою на виплату страхової суми, а 15.04.2014 р. звернувся до Міністерства доходів і зборів України з проханням повідомити, яка страхова компанія є страховиком посадових осіб Міндоходів України, 15.05.2014 р. йому надано відповідь про те, що договір страхування посадових осіб контролюючих органів Міндоходів України та будь-якою страховою компанією у 2013 та 2014 роках не укладався.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав наведених в письмовому запереченні, зазначила, що згідно ст.347 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності). Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про страхування» страхувальником виступає контролюючий орган, а застрахованою особою виступає посадова особа контролюючого органу. Відповідно до Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби виплата страхових сум провадиться у семиденний термін з дня одержання страховиком всіх необхідних документів від застрахованого або його спадкоємців. Страхувальником виступає контролюючий орган, який не може бути одночасно і страховиком. Крім цього, представник відповідача вказала, що обов'язки посадових осіб контролюючих органів визначені у ст. 21 Податкового кодексу України та не містять у собі обов'язку укладати з страховиками договір страхування. Цього обов'язку не містить і Порядок та умови обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби. За таких обставин, вимога позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не укладення договору на страхування посадових осіб контролюючих органів є безпідставною в силу Закону та фактичних обставин справи і не підлягає задоволенню. З наданих позивачем документів не вбачається, що встановлена позивачу інвалідність відбулась у зв'язку із виконанням ним службових обов'язків. З урахуванням вказаного, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, оцінивши докази, суд виходив з наступного.

З 11.04.1995 року ОСОБА_3 зарахований у Державну податкову службу, з 31.01.2012 р. в Державній податковій службі у Львівській області (довідка від 08.08.2013 р. № 7281/10/05-0042/237 ГУ Міндоходів у Львівській області).

Згідно з довідкою Сихівської міжрайонної МСЕК серії 10 ААБ № 141871 від 14.03.13 р., довідкою серії 10 ААБ № 690983 від 13.03.2014 р. йому до 13.03.2016 року встановлена 3 група інвалідності загального захворювання.

Довідкою Сихівської міжрайонної МСЕК від 14.03.2013 р. (серія ЛВА-2 № 027138) про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ОСОБА_3. встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40%.

Позивач звернувся у Головне управління Міндоходів у Львівській області із заявою на виплату страхової суми.

На звернення ОСОБА_3 від 15.04.2014 р. Міністерство доходів та зборів України направило відповідь від 15.05.2014 р. № 3124/3/99-99-03-03-02/14, якою позивача повідомлено, що договір страхування між Міндоходів та будь-якою страховою компанією у 2013 та 2014 р. не укладався.

Відносини у сфері страхування врегульовані Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР "Про страхування" (надалі Закон № 85/96).

Згідно ст. 1 вказаного Закону страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 5 Закону № 85/96 визначає форми страхування - добровільне та обов'язкове, встановлює, що обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

Види обов'язкового страхування передбачено у ст. 7 Закону № 85/96. Вказана норма не передбачає такого виду обов'язкового страхування як обов'язкове державне особисте страхування посадових осіб контролюючих органів на випадок загибелі або смерті, в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності.

Стаття 347 Податкового кодексу України у якій було зазначено, що посадові особи контролюючих органів підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету… була виключена з Податкового кодексу України Законом України від 10.04.2014 р. N 1200-VII.

Слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 р. № 349 було затверджено Порядок та умови обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби (надалі Порядок).

У п. 3 Порядку передбачено, що проведення обов'язкового страхування здійснюється страховиком, який одержав відповідну ліцензію в Нацкомфінпослуг і визначений за погодженням з страхувальником. Страхові платежі сплачуються Державною податковою службою (далі - страхувальник) до 25 числа кожного місяця у розмірі 0,25 відсотків фонду оплати праці, включаючи встановлені чинним законодавством доплати та надбавки застрахованих минулого місяця. Облік надходжень страхових платежів і виплат страхових сум повинен вестися окремо від надходжень і виплат за іншими видами страхування. Витрати страховика на здійснення страхування становлять не більше 6 відсотків платежів.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 983 Цивільного кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не є застрахованою особою, не має права на отримання страхових сум у зв'язку з тим, що обов'язкове державне особисте страхування на випадок загибелі або смерті, в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності не було здійснено, страховик не був визначений, відповідний договір не був укладений, страхові платежі до 25 числа кожного місяця у розмірі 0,25 відсотків фонду оплати праці Державною податковою службою не сплачувались.

Позивачем у позові в обґрунтування вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не укладення договору страхування не зазначено норму закону чи підзаконного акту, яким би надавалось право чи передбачався обов'язок суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби (Державної податкової служби) укладати відповідні договори страхування. Відповідач стверджує, що законодавцем дане право не прописано, а відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі закону. Судом не встановлено, що бездіяльність відповідача є протиправною.

Слід звернути увагу, що позивачем заявлено у п.1 позову вимоги, які зачіпають права та інтереси усіх посадових осіб контролюючих органів, при тому, що позивачем згідно Кодексу адміністративного судочинства України можуть заявлятись вимоги на захист своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що ОСОБА_3 втратив працездатність у результаті інвалідності, що сталася під час виконання службових обов'язків. Позивачу встановлено третю групу інвалідності загального захворювання з рекомендованими заходами його відновлення працездатності - лікування в невропатолога.

Позивачем у позовній заяві не зазначено на якій підставі він просить стягнути страхову суму з відповідача - Державної фіскальної служби України. Відповідач не є страховою організацією, не брав на себе зобов'язань сплачувати страхові виплати. Тому вимоги позивача про стягнення страхової суми у розмірі 52509,60 грн. з Державної фіскальної служби України є безпідставними та необґрунтованими.

З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Крутько О.В.

Суддя Братичак У.В.

Суддя Дем'яновський Г.С.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01.12.2014 року.