Рішення № 4170729, 13.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2009 р. Справа № 59/118-09

вх. № 4093/4-59

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Кисіль В.В., генеральний директор, Білоус В.В., дов. б/н від 12.01.2009 р.;

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія", м. Харків

до Закритого акціонерного товариства "Агрофірма "8 Березня", Кіндрашівка

про визнання недійсною угоди, зобов"язання до виконання дій, стягнення 469 950,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

26.05.2009р. позивач ТОВ «Наша олія» звернувся до суду з позовом до відповідача ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» про визнання недійсною Додаткової угоди № 2 від 06.11.2008р. до Договору купівлі-продажу №61 від 02.06.2008 р. з моменту її укладення, зобов'язання до виконання дій, стягнення пені за прострочення виконання зобов’язання та витрат по вчиненню виконавчого напису нотаріуса. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 202, 203, 207, 215-217, 239, 241, 525, 610-612 ЦК України ст.ст. 193, 207 ГК України. Стверджує, що він перерахував відповідачеві грошові кошти у сумі 1000000,00 грн. в порядку попередньої оплати за договором купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61, а відповідач порушив прийняті на себе за цим договором зобов’язання, – обумовлений договором товар (насіння соняшнику) поставив не в повному обсязі. Обсяг недопоставленого товару, на думку позивача, становить 484,98 тон за ціною 850,00 грн. За прострочення поставки позивачем відповідачеві нарахована пеня у розмірі 53444,75 грн. Додаткова угода від 06.11.2008р. №2 до договору купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61 (яка зменшує обсяг зобов’язань відповідача) на думку позивача є недійсною, оскільки підписана неповноважною особою з порушенням п.2 ст. 203, ч.2 ст. 207 ЦК України та ст. 207 ГК України. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4273,00 грн. витрат, понесених ним під час здійснення спроб по зверненню стягнення на майно відповідача, яке було передане ним в іпотеку в забезпечення зобов’язань по договору купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61. Також позивач просить покласти судові витрати у даній справі на відповідача.

В судовому засіданні представники позивача підтримують позовні вимоги в повному обсязі, наполягають на їх задоволенні. Представниками надані додаткові докази (вх.. №18311 від 13.07.2009р.) письмові пояснення, які долучаються судом до матеріалів справи (вх.. №№18308, 7607 від 13.07.2009р.). Крім того, представники позивача наполягають на задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову (вх..№7577 13.07.2009р.). Просять накласти арешт на грошові кошти відповідача у розмірі 474962,76 грн.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та особистий підпис представника відповідача на відповідному повідомленні, яке міститься у матеріалах справи.

У відзиві на позовну заяву, наданому через канцелярію суду (вх.№6711 від 17.06.2009р.) відповідач стверджує, що повністю виконав свої зобов’язання перед позивачем у відповідності до умов договору купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61 відкоригованих додатковою угодою від 06.11.2008р. №2. При цьому зазначену додаткову угоду відповідач вважає дійсною, оскільки вона, на його думку, підписана повноважною особою. На цій підставі відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 17.06.2009р. було оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 13.07.2009р.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

27.05.2008р. зборами наглядової ради відповідача ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» було розглянуто питання щодо «надання дозволу на укладення договорів» і рішенням, оформленим протоколом № 13 від 27.05.2008 р., було постановлено: надати дозвіл генеральному директору на укладення і підписання договору з ТОВ «Наша Олія» на реалізацію насіння соняшника на суму 5,0 млн. грн.; надати дозвіл на передачу іпотеки ТОВ «Наша Олія» нерухомого майна, що належить ЗАТ «Агрофірма «8 Березня», корівника, прощею 1733,5 кв. м, інв. № 0017 Літера Б і телятника, площею 2429,7 кв. м, Літера А на 420 голів».

З зазначеною пропозицією відповідач ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» звернувся до позивача ТОВ «Наша Олія» і 28.05.2008р. року Загальними зборами учасників ТОВ «Наша Олія» було ухвалено такі рішення: укласти з ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» договір купівлі-продажу насіння соняшника орієнтовно на суму 5000000,00 грн.; укласти з ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» в забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним договором купівлі-продажу договір іпотеки нерухомого майна, що належить ЗАТ «Агрофірма «8 Березня»; підписання відповідних договорів купівлі-продажу та іпотеки, а також інших документів, пов’язаних з оформленням даного правочину, доручити Генеральному директору Киселю Владиславу Вікторовичу.

02.06.2008р. на виконання вищезазначених рішень між ЗАТ «Агрофірма «8 Березня», в особі Генерального директора Капленка Володимира Вікторовича, та ТОВ «Наша Олія», в особі Генерального директора Киселя Владислава Вікторовича, було укладено Договір купівлі-продажу № 61, у відповідності до якого ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» продало, а ТОВ «Наша Олія» купило насіння соняшника. Згідно п. 3.1 Договору ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» зобов’язалось поставити насіння соняшника (товар) в строки, кількості та за цінами, зазначеними у Додаткових угодах.

02.06.2008р. загальними зборами Учасників ТОВ «Наша Олія» було ухвалено такі рішення: укласти з ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» Додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу № 61 від 02.06.2008 р. про купівлю у ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» насіння соняшника на загальну суму 1000000,00 грн. (Один мільйон грн. 00 коп.) з урахуванням ПДВ, за умови, що зазначена партія насіння соняшника повинна бути поставлена в строк не пізніше 31 жовтня 2008 року і ціна за тону насіння соняшника повинна дорівнювати ціні, яка складеться на ринку на момент поставки за відрахуванням дисконту 15 % (П'ятнадцять відсотків) від ринкової ціни насіння соняшника. А загальна кількість насіння соняшника, що повинно бути поставлено, повинна визначатись в тонах, шляхом ділення суми 1000000,00 грн. (Один мільйон грн. 00 коп.) з урахуванням ПДВ на результат віднімання від величини ціни з урахуванням ПДВ, яка складеться на ринку на момент поставки, результату ділення ціни, яка складеться на ринку на момент поставки з урахуванням ПДВ, на 100 (Сто) і множення цього результату на 15 (П'ятнадцять). Підписання Додаткової угоди № 1 до Договору купівлі-продажу № 61 від 02.06.2008 р. доручити Генеральному директору Киселю Владиславу Вікторовичу.

Цього ж дня, 02.06.2008р. між ЗАТ «Агрофірма «8 Березня», в особі Генерального директора Капленка В.В., та ТОВ «Наша Олія», в особі Генерального директора Киселя В.В., було укладено Додаткову угоду № 1 від 02 червня 2008 року до Договору купівлі-продажу №61 від 02.06.2008 р., згідно якої ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» зобов’язалось поставити в строк не пізніше 31 жовтня 2008 року за договором купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61 партію товару орієнтовно 400,00 тон (+/- 10%) за ціною 2500,00 грн. (Дві тисячі п’ятсот грн. 00 коп.) за тону, з урахуванням ПДВ 20 %, на загальну суму 1000000,00 грн. (Один мільйон грн. 00 коп.) з врахуванням ПДВ 20 %. Остаточний розрахунок за товар здійснюється за ціною, яка склалась на ринку на момент поставки за відрахуванням дисконту 15 % (П'ятнадцять відсотків) від його ринкової вартості.

04.06.2008р. в якості забезпечення виконання зобов’язань за Договором купівлі-продажу №61 від 02.06.2008р., з Додатковою угодою № 1 від 02.06.2008р. до нього, ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» у відповідності до Іпотечного договору від 04.06.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренком Т.А., р/№3871, передало в іпотеку ТОВ «Наша Олія» нерухоме майно: молочно-товарну ферму, що складається з корівника інв. №0017, літ. «А», з/б панелі, загальною площею 1733,5 кв.м, та телятника на 420 голів, літ. «А», з/б панелі/цегл., загальною площею 2429,7 кв.м, що знаходяться за адресою: Харківська область, Куп’янський район, с/рада Кіндрашівка, об’єкти сільськогосподарського призначення, надалі – «Предмет іпотеки». Вартість предмету іпотеки за взаємною згодою сторін визначена у сумі 500000,00 грн.

На виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61 в рахунок попередньої оплати придбаного насіння ТОВ «Наша Олія» перерахувало загальну суму 1000000,00 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «СЕБ Банк» від 13.07.2009р. №2321-1673, копіями платіжних доручень та виписками по рахунку: від 03.06.2008 р. на суму 200000,00 грн.; від 06.06.2008 р. на суму 200000,00 грн.; від 10.06.2008 р. на суму 150000,00 грн.; від 17.06.2008 р. на суму 450000,00 грн.

Згідно Договору купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61, з Додатковою угодою від 02.06.2008р. №1 до нього ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» було зобов’язане виконати зобов’язання з поставки насіння соняшника за Договором купівлі-продажу № 61 від 02.06.2008р., з Додатковою угодою до нього від 02.06.2008р. №1, в строк до 31.10.2008р.

Згідно листа Харківської товарної біржі від 05.11.2008 р. №12-347 за даними Національної Асоціації Бірж України та Харківської товарної біржі станом на 31.10.2008р. максимальна ринкова ціна однієї тони насіння соняшника становила 1000,00 грн. (Одна тисяча грн. 00 коп.) з урахуванням ПДВ 20 %.

Таким чином у відповідності до п.2 додаткової угоди від 02.06.2008р. №1 до Договору купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61 ціна однієї тони насіння соняшника за відрахуванням дисконту 15% від його ринкової вартості становить 850,00 грн. (1000,00 грн./ 100 х 15 = 850,00 грн.). Отже обсяг насіння, який припадає на сплачені ТОВ «Наша Олія» кошти (1000000,00 грн.) відповідно умов додаткової угоди від 02.06.2008р. №1 становить 1176,47т. (100000,00 грн./850,00 грн./т = 1176,47 т).

06.11.2008р., між відповідачем ЗАТ «Агрофірма «8 Березня», в особі Генерального директора Капленка Володимира Вікторовича, та позивачем ТОВ «Наша Олія», в особі Генерального директора Киселя Владислава Вікторовича, було укладено Додаткову угоду №2 до Договору купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61. Відповідно її умов змінено ціну та обсяг поставки товару за договором купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61. Зокрема додатковою угодою №2 було визначено, що ціна товару, що постачається з цим договором становить 1450,00 грн. за одну тону товару, загальна вартість договору становить 1000500,00грн.

За період 06.11.2008р. по 20.11.2008р. відповідач ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» поставив ТОВ «Наша Олія» насіння соняшника 691,49т., що підтверджується накладними, які містяться у матеріалах справи: 06.11.2008р. – 21,640т; 06.11.2008р. – 21,050т; 06.11.2008р. – 22,340т; 07.11.2008р. – 21,300т; 07.11.2008р. – 21,660т; 07.11.2008р. – 21,320т; 07.11.2008р. – 20,150т; 08.11.2008р. – 21,560т; 08.11.2008р. – 22,260т; 08.11.2008р. – 22,500т; 10.11.2008р. – 21,260т; 10.11.2008р. – 21,920т; 10.11.2008р. – 21,420т; 10.11.2008р. – 22,290т; 11.11.2008р. – 16,030т; 11.11.2008р. – 22,780т; 11.11.2008р. – 23,440т; 13.11.2008р. – 21,900т; 13.11.2008р. – 22,420т; 14.11.2008р. – 20,920т; 14.11.2008р. – 22,500т; 14.11.2008р. – 20,920т; 14.11.2008р. – 21,070т; 17.11.2008р. – 21,280т; 18.11.2008р. – 22,090т; 18.11.2008р. – 21,740т; 19.11.2008р. – 22,000т; 19.11.2008р. – 21,850т; 19.11.2008р. – 21,510 т; 19.11.2008р. - 23,060т; 20.11.2008р. – 22,320т; 20.11.2008р. – 20,990т.

Різниця між обсягом 1176,47т. нарахованим на суму попередньої оплати у відповідності до умов додаткової угоди від 02.06.2008р. №1 та фактично поставленим обсягом становить 484,98 т.

Посилаючись на не передачу відповідачем позивачеві зазначеного обсягу насіння позивач звернувся за вчиненням виконавчого напису на підставі Іпотечного договору від 04.06.2008р. р/№3871. Відповідно цьому 17.12.2008р. приватним нотаріусом ХМНО Гончаренком Т.А. був вчинений відповідний виконавчий напис р/№8591, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки з метою і за рахунок отриманих коштів задовольнити вимоги ТОВ «Наша олія» на загальну суму 416506,00 грн.

23.12.2008р. постановою державного виконавця ВДВС Куп’янського МРУЮ на підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження. Втім до цього часу, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, цей виконавчий документ не виконано, звернення стягнення на майно і задоволення вимог кредитора, станом на день розгляду даної справи не здійснено.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч.1ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Зазначені положення ЦК України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Згідно ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. У відповідності до ч. 1 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Згідно ч. 1 і 2 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Повноваження Генерального директора ТОВ «Наша Олія» визначені Статутом товариства. Зокрема, у відповідності до нової редакції Статуту ТОВ «Наша Олія», зареєстрованої 08.11.2007р., яка діяла на момент укладення спірного правочину було визначено (п.4.2.4.), що Генеральний директор самостійно укладає разові договори (контракти), угоди, загальна вартість яких не перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень чи її еквівалент в іноземній валюті в перерахуванні за офіційним курсом НБУ; самостійно укладає договори (контракти), угоди з одним і тим самим контрагентом протягом одного календарного місяця на суму, що сумарно не перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень чи її еквівалент в іноземній валюті в перерахуванні за офіційним курсом НБУ.

У відповідності до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» визначено статус відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Зокрема, Законом встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Матеріали справи свідчать проте, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у відношенні позивача ТОВ «Наша олія» внесені відомості про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи. Згідно витягу з реєстру Серія АГ № 371447, який міститься в матеріалах справи від імені ТОВ «Наша олія» має право діяти Кисіль Владислав Вікторович, який самостійно укладає договори на суму не більше 100000,00 грн.

Такі обставини свідчать про те, що повноваження особи, яка підписала від імені позивача ТОВ «Наша олія» спірну додаткову угоду від 06.11.2008р. №2 генерального директора Кисіля В.В. є обмеженими статутом товариства (п.4.2.4.) ці відомості є достовірними, відкритими і тому такими, що є відомими третім особам (в.т.ч. відповідачеві) та можуть бути використані у спорі з ними. Таким чином, відповідач знав про наявність обмежень представника ТОВ «Наша олія» на укладення угод, що перевищують 100000,00 грн.

Приходячи до такого висновку суд враховує також положення абз.4 п. 9.1. Роз’яснення ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.99 р. №02-5/111 відповідно якого припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Також суд приймає до уваги, що відповідачеві було відомо про наявність обмежень генерального директора ТОВ «Наша олія» оскільки 04.06.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір. Під час посвідчення якого, як вбачається з тексту посвідчувального напису, приватним нотаріусом перевірялись повноваження представників його сторін присутніх при його підписанні.

Викладене, з урахуванням перевищення сумою угоди від 06.11.2008р. №2 межі в 100000,00 грн., означає, що спірна додаткова угода укладена із перевищенням повноважень представника, про, що було достовірно відомо відповідачу. Це означає, що до спірної додаткової угоди підлягають застосуванню норми ч.1 ст. 92, ч.3 ст.92, ч.2 ст. 203 та ч.1ст.215 ЦК України, а також положення ч.1 ст. 207 ГК України, а сама додаткова угода підлягає визнанню недійсною.

Суд відхиляє заперечення відповідача проти цього викладені у відзиві на позов. Так не може бути прийняте до уваги, те що додаткову угоду від 06.11.2008р. підписала з боку позивача та сама особа, що і власне сам договір купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61 та Додаткову угоду від 02.06.2008р. №1. Матеріали справи свідчать про те, що в першому випадку підписуючи договір купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61 та Додаткову угоду від 02.06.2008р. №1 генеральний директор діяв на підставі відповідних рішень загальних зборів від 28.05.2008р. протокол №15 та від 02.06.2008р. №15/1. Натомість в другому випадку під час підписання угоди від 06.11.2008р. №2 такого рішення не було, а навпаки було рішення загальних зборів від 07.11.2008р. протокол №15/3 про ненадання погодження щодо цієї угоди.

Посилання відповідача на те, що рішенням загальних зборів ТОВ «Наша олія» від 28.05.2008р. протокол №15 генеральному директору Киселю В.В. одночасно з правом на укладання договору купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61 надано і право й на зміну його умов також є безпідставними. В тексті протоколу від 28.05.2008р. протокол №15 йдеться саме про надання право на укладення договору, а не право на розірвання, чи зміну, як помилково вважає відповідач.

Суд також критично оцінює доводи відповідача про те, що позивач фактом прийняття від відповідача товару, передбаченого договором купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61 погодив спірну додаткову угоду. У видаткових накладних, котрі містяться у матеріалах справи, відсутні посилання на те, що відвантаження було здійснено на підставі додаткової угоди від 06.11.2008р. №2. В накладних також відсутнє зазначення ціни товару, що унеможливлює висновок про те, що постачання здійснювалось за ціною 1450,00 грн., що визначена угодою від 06.11.2008р. №2. Навпаки відсутність ціни у накладних та зазначення договору купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61 в якості підстави відвантаження в сукупності свідчить, що відвантаження здійснювалось саме за цим договором з урахуванням лише додаткової угоди від 02.06.2008р. №1, які не містять конкретної вказівки на остаточну ціну товару.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги недійсність додаткової угоди від 06.11.2008р. №2 суд приходить до висновку про те, що між сторонами склалися відносини купівлі-продажу, врегульовані договором купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61 та додатковою угодою від 02.06.2008р. №1.

Вирішуючи господарський спір в частині решти позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Також ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Відповідно ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи зважаючи на наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором поставки з поставки товару на повну суму одержаної попередньої оплати 1000000,00 грн. Недопоставленими залишились 484,98 т. насіння соняшника. Тим самим відповідач порушив умови договору купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61, вимоги ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України ст. 193 ГК України та порушив права позивача. Відповідачем доказів, які б спростовували такі висновки суду не надано – докази належної передачі в повному обсязі оплаченого товару або повернення зайво одержаної суми попередньої оплати в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про захист порушених прав позивача. Останні підлягають судовому захисту відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 20 ГК України шляхом присудження до виконання в натурі обов’язку відповідача по передачі обумовленого договором купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61 товару насіння соняшнику у кількості 484,98 т. за ціною 850,00 грн/тона. Таким чином позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. У відповідності до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до п. 7.3 договору купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61 у разі прострочення строків поставки товару продавець сплачує покупцеві пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення. Відповідно цьому сума пені нарахована відповідачеві за прострочення виконання зобов’язань з поставки товару складає 53 444,75 грн. Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у цій частині.

В частині стягнення з відповідача 4273,00 грн. витрат, понесених позивачем під час здійснення спроб по зверненню стягнення на майно відповідача, яке було передане ним в іпотеку в забезпечення зобов’язань по договору купівлі-продажу від 02.06.2008р. №61 суд відмовляє. В цій частині позов є безпідставним і необґрунтованим. Так позивачем не наведено правових підстав для стягнення цієї суми і не надано доказів здійснення цих витрат.

Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Роз’яснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову ”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі до клопотання про забезпечення позову позивачем не додано доказів того, що відповідне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а також доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини щодо відповідного майна, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи. Натомість факт здійснення відповідачем часткової поставки товару свідчить про відсутність намірів штучно ухилятись від виконання зобов’язань та чинити перешкоди виконанню рішенню суду.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що клопотання позивача про забезпечення позову є необґрунтованим, а тому правових підстав для його задоволення немає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Отже в частині матеріальних вимог державне мито покладається на відповідача в сумі 4656,78 грн., на позивача в сумі 42,73 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача 309,66 грн., на позивача 2,84 грн. В частині нематеріальних вимог державне мито у сумі 85,00 грн. підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету з подальшим покладенням його на відповідача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 92, 97 – 99, 202, 203, 207, 215 – 217, 239, 241, 525, 610 - 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 193, 207 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82–85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною з моменту укладення у повному обсязі Додаткову угоду № 2 від 06 листопада 2008 року до Договору купівлі-продажу № 61 від 02 червня 2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Агрофірма «8 Березня»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Наша Олія».

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство «Агрофірма «8 Березня» (63720, Харківська область, Куп"янський район, с. Кіндрашівка, вул. Садова, код ЄДРПОУ 32015641, р/р 26007301379, Харківська філія АТ "ВАБАНК", МФО 350620) поставити (передати) Товариству з обмеженою відповідальністю «Наша Олія» (61166, м. Харків, Дзержинський район, вул. Серпова, буд. 4, код ЄДРПОУ 32868834, п/р 2600512002091 в ХФ АКБ "Правекс-Банк", МФО 350493) насіння соняшника у кількості 484,98 тон (Чотириста вісімдесят чотири тони 980 кілограм) за ціною 850,00 грн. за одну тону на загальну суму 412233,00 грн. разом з ПДВ.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Агрофірма «8 Березня» (63720, Харківська область, Куп"янський район, с. Кіндрашівка, вул. Садова, код ЄДРПОУ 32015641, р/р 26007301379, Харківська філія АТ "ВАБАНК", МФО 350620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Олія» (61166, м. Харків, Дзержинський район, вул. Серпова, буд. 4, код ЄДРПОУ 32868834, п/р 2600512002091 в ХФ АКБ "Правекс-Банк", МФО 350493) пеню за прострочення виконання зобов’язання з поставки насіння соняшника за Договором купівлі-продажу № 61 від 02.06.2008 р. з Додатковою угодою № 1 від 02.06.2008 р. до нього у сумі 53444,75 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення витрат по вчиненню виконавчого напису нотаріуса в сумі 4273,00 грн. відмовити

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Агрофірма «8 Березня» (63720, Харківська область, Куп"янський район, с. Кіндрашівка, вул. Садова, код ЄДРПОУ 32015641, р/р 26007301379, Харківська філія АТ "ВАБАНК", МФО 350620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Олія» (61166, м. Харків, Дзержинський район, вул. Серпова, буд. 4, код ЄДРПОУ 32868834, п/р 2600512002091 в ХФ АКБ "Правекс-Банк", МФО 350493) державне мито у сумі 4656,78 грн. за позовні вимоги майнового характеру спору, 85,00 грн. за позовні вимоги немайнового характеру спору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 309,66 грн.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Олія» (61166, м. Харків, Дзержинський район, вул. Серпова, буд. 4, код ЄДРПОУ 32868834, п/р 2600512002091 в ХФ АКБ "Правекс-Банк", МФО 350493) на користь державного бюджету (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) державне мито у сумі 85,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 16.07.2009р.

Справа №59/118-09