Рішення № 4170717, 07.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.09 р. Справа № 9/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс”, м. Донецьк

про: стягнення 1 264 664грн.19коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Шищенко І.В. – юрисконсульт (за довіреністю б/н від 06.07.2009р.);

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 1 264 664грн.19коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1 000 000грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 30 500грн.00коп., 3% річних в розмірі 6 082грн.19коп., збитків у вигляді недоотриманого прибутку в розмірі 198 000грн.00коп. та збитків у вигляді відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 30 082грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №11/09 від 11.09.2008р., додаток №1 до даного договору, додаткові угоди від 13.10.2008р., від 18.11.2008р. до договору купівлі-продажу №11/09 від 11.09.2008р., лист №399 від 18.11.2008р., платіжні доручення №451 від 11.09.2008р., №452 від 11.09.2008р., лист-вимогу №1/7 від 10.03.2009р., претензії б/н від 20.03.2009р., №1/17 від 23.04.2009р., кредитний договір №15-93/19-4958/07 від 08.11.2007р., договір №9 від 19.11.2008р. про внесення змін до кредитного договору №15-93/19-4958/07 від 08.11.2007р., договір поставки б/н від 03.02.2009р., лист б/ від 26.02.2009р., договір купівлі-продажу б/н від 15.02.2009р., лист б/н від 30.04.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 26.05.2009р., 25.06.2009р., заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з`явився, тому згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

06.07.2009р. позивачем надане клопотання б/н від 28.05.2009р., відповідно з яким останній просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також на розрахунковий рахунок відповідача.

Крім того, 07.07.2009р. позивачем надана заява про зміну та уточнення позовних вимог б/н від 06.07.2009р., відповідно з якою останній збільшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 1 294 222грн.69коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1 000 000грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 59 964грн.29коп., 3% річних в розмірі 6 176грн.40коп., збитків у вигляді недоотриманого прибутку в розмірі 198 000грн.00коп. та збитків у вигляді відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 30 082грн.00коп

Частина 2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України містить вимогу про те, що у випадку збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита оплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

Згідно до частини 3 зазначеної статті, якщо позивач на підставі ч.4 ст.22 ГПК України подає заяву про збільшення розміру позовних вимог, він повинен до цієї заяви додати документи, що підтверджують сплату державного мита в установленому порядку і розмірі.

Оскільки позивачем не надані документи, що підтверджують сплату державного мита в установленому порядку і розмірі, суд, на підставі п.4 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, не приймає збільшені позовні вимоги.

Також 07.07.2009р. через канцелярію господарського суду позивачем надана заява б/н та дати, відповідно з якою останній зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 036 582грн.19коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1 000 000грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 30 500грн.00коп. та 3% річних в розмірі 6 082грн.19коп.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

11.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу”, м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс”, м. Донецьк укладений договір купівлі-продажу №11/09, відповідно з яким продавець (відповідач) зобов`язується передати у власність покупця, а покупець (позивач) зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору полу причеп стальний Бодекс, надалі – товар, згідно додатку №1 (специфікація із зазначенням комплектації) відповідно, яка є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором купівлі-продажу №11/09 від 11.09.2008р.

Згідно п.3.2 договору (з урахуванням додаткової угоди від 13.10.2008р.) сторони узгодили, що загальна сума договору складає 1 450 185грн.85коп., в т.ч. ПДВ – 20% в сумі 241 697грн.64коп.

Пунктом 4.1 договору встановлено умови розрахунку: передоплата або оплата за фактом поставки.

Так, оскільки п.4.1 договору не передбачено здійснення обов`язкової 100% передоплати, тому на виконання умов договору купівлі-продажу №11/09 позивач здійснив передоплату продукції на суму в розмірі 1 000 000грн.00коп., що підтверджується платіжним дорученням №452 від 11.09.2008р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з зазначеного платіжного доручення, призначенням платежу є оплата за полупричепи за договором №11/09 від 11.09.2008р.

З наведеного вбачається, що позивач добросовісно виконав свої зобов`язання за договором, здійснивши часткову передоплату за належний до поставки товар.

Відповідно до п.5.2 договору, строк поставки – 22.09.2008р., за умови своєчасного виконання покупцем умов п.4.1 даного договору.

Одночасно, п.7.4 договору встановлено, що в разі, якщо продавець порушить строки поставки, вказані в даному договорі, він повинен повернути отриману передоплату у повному обсязі не пізніше 11.10.2008р.

Позивачем зазначено, що у встановлені договором строки відповідач не здійснив поставку товару та не повернув отримані грошові кошти, проте, додатковою угодою від 13.10.2008р. за взаємною згодою сторін внесені зміни до договору купівлі-продажу №11/09, а саме в п.3 продовжено строк поставки техніки до 27.11.2008р. Крім того, внесені зміни до п.7.4 договору, відповідно до якого продавець зобов`язується повернути отриману передоплату в повному обсязі не пізніше 01.12.2008р. в разі порушення строку поставки, обумовленого в п.3 додаткової угоди до договору купівлі-продажу №11/09.

Крім того, позивач посилається на те, що 18.11.2008р. за взаємною згодою сторін внесені додаткові зміни до договору купівлі-продажу №11/09, а саме в п.2 продовжено строк поставки техніки до 28.01.2009р. та внесені зміни до п.7.4 договору, відповідно до якого продавець зобов`язується повернути отриману передоплату в повному обсязі не пізніше 15.02.2009р. в разі порушення строку поставки, обумовленого в п.2 додаткової угоди до договору купівлі-продажу №11/09.

Однак суд не приймає до уваги посилання позивача на додаткову угоду від 18.11.2008р., оскільки насправді зміненими датами поставки та повернення передоплати вказано 28.01.2008р. та 15.02.2008р. відповідно.

На ряду з зазначеним, суд вважає, що зобов`язання відповідача щодо поставки техніки виникає з 28.01.2009р., а грошове зобов`язання щодо повернення отриманої передоплати - з 15.02.2009р., оскільки згідно листа №399 від 18.11.2008р. відповідач звернувся до позивача з пропозицією щодо продовження строку поставки до 28.02.2009р., а позивач, в свою чергу, претензією №1/17 від 23.04.2009р. погодився із тим, що строком поставки техніки є 28.01.2009р. та одночасно повідомив відповідачу про його обов`язок щодо повернення отриманої передоплати в повному обсязі не пізніше 15.02.2009р. в разі порушення строку поставки (докази відправки вказаної претензії залучені до матеріалів справи). Інших узгоджених сторонами строків поставки або повернення передоплати сторонами не представлено, судом не встановлено.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, відповідач повинен був поставити оплачену продукцію в строк до 28.01.2009р. або повернути передоплату до 15.02.2009р.

За твердженням позивача, незважаючи на попередню оплату товару, відповідач до теперішнього часу не здійснив поставку товару, обумовленого договором, у зв`язку з чим на момент винесення рішення сума основного боргу становить 1 000 000грн.00коп.

Відповідних доказів того, що відповідач поставив вищевказану продукцію позивачу, незважаючи на часткову попередню оплату останнім його вартості, суду не надано.

За приписом ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В розумінні зазначеної норми, в разі невиконання продавцем своїх договірних зобов`язань, у покупця виникає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог – або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати повернення сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, здійснивши передоплату за належний до поставки товар, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач всупереч вимогам договору та закону своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки оплаченого товару не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 1 000 000грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача передоплати за договором купівлі-продажу №11/09 від 11.09.2008р. в розмірі 1 000 000грн.00коп., суд робить висновок, що дана сума не перерахована до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу”, м. Донецьк в частині стягнення заборгованості в розмірі 1 000 000грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належними чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 30 500грн.00коп. та 3% річних в розмірі 6 082грн.19коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума інфляційних витрат становить 30 500грн.00коп. за період прострочення з 15.02.2009р. по 01.05.2009р. та 3% річних становлять суму в розмірі 6 082грн.19коп. (за період прострочення з 15.02.2009р. по 01.05.2009р.).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд зазначає, що розмір вказаних ним сум не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 30 500грн.00коп. та 3% річних в розмірі 6 082грн.19коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем було заявлено клопотання б/н від 28.05.2009р. про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також на розрахунковий рахунок відповідача.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказане клопотання, вважає його таким, що не підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на зазначеному у клопотанні рахунку в банку, крім того вказане клопотання засноване лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Що стосується клопотання про накладення арешту на майно, суд вважає, що оскільки позовні вимоги по цій справі пов’язані зі стягненням коштів, тому відсутній зв’язок між цим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Крім того, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В контексті зазначених роз’яснень суд вважає, що задоволення клопотання про забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.

За таких обставин, клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також на розрахунковий рахунок відповідача є необґрунтованим, недоведеним, а тому підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.22, 23, 509, 525, 526, 530, 623, 625, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.174, 193, 224, 225, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу”, м. Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 1 036 582грн.19коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1 000 000грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 30 500грн.00коп. та 3% річних в розмірі 6 082грн.19коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-Транс” (за адресою: вул. Свєтлова, б. 1 а, м. Донецьк, 83007, р/р 260010101926 в ЗАТ „ПроКредитБанк”, МФО 320984, код ЄДРПОУ 307112705649, ІПН 307112705649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу” (за адресою: вул. Сєченова, б. 2, м. Донецьк, 83059, р/р 260081142980 в АБ УкрБізнесБанк, м. Донецьк, МФО 334969, код ЄДРПОУ 25324896, ІПН 253248905638) суму основного боргу в розмірі 1 000 000грн.00коп., інфляційні витрати в розмірі 30 500грн.00коп. та 3% річних в розмірі 6 082грн.19коп., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 10 365грн.82коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 256грн.14коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 07.07.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя