Рішення № 41706210, 17.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/12522/14 17.11.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до 1. Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія"

2. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Баланчук В.В.

про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 12 519,12 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача Парапан Л.П. дов. №3391/18 від 24.12.2013р.

Від відповідача-1 не з'явилися

Від відповідача-2 не з'явилися

Від третьої особи не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 12 519,12 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно пошкодження транспортному засобу, який є предметом Договору добровільного страхування наземного транспорту №188072Га/12в віж 06.12.2012, укладеного між позивачем і страхувальником. Позивачем на підставі вказаного Договору було оплачено вартість відновлювального ремонту у розмірі 13 519,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2014 порушено провадження у справі №910/12522/14 та призначено розгляд справи на 16.07.2014.

15.07.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив з додатками №6247 від 14.07.2014, відповідно до якого просили повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 розгляд справи відкладався на 06.08.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/12522/14 до свого провадження та призначив судове засідання на 08.09.2014.

У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 справу №910/12522/14 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/12522/14 до свого провадження та призначила останню до розгляду на 08.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 розгляд справи відкладався на 17.09.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні 17.09.2014 оголошувалась перерва до 22.09.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 залучено до участі у справі №910/12522/14, як співвідповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт", третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів- Баланчука Віталія Володимировича та відкладено розгляд справи на 15.10.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва ід 15.10.2014 розгляд справи відкладено до 22.10.2014.

Відповідно до наказу Голови Господарського суду міста Києва №415-К від 16.10.2014 прізвище судді Митрохіної А.В. змінено на Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 розгляд справи №910/12522/14 відкладено до 29.10.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 розгляд справи №910/12522/14 відкладено до 17.11.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

31.10.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив з додатками №2540 від 27.10.2014, відповідно до якого просили повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання 17.11.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи та додаткові документи, повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів у судове засідання 17.11.2014 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач-1, відповідач-2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач-1, відповідач-2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/12522/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.11.2014 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

06.12.2012 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - Позивач, Страховик) та п. Кульоміним Дмитром Юрійовичем (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №188072Га/12в (далі - Договір).

Відповідно до укладеного Договору Страховик застрахував майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «Renault Fluence» (далі - застрахований ТЗ), державний реєстраційний номер АВ8572ВК.

23.09.2013 на перехресті вулиць Привокзальна та Островського у м. Вінниця відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ, під керуванням п. Кульоміна Дмитра Юрійовича та транспортного засобу «ГАЗ-31029», із державним реєстраційним номером 13650ВТ, під керуванням п. Баланчука Віталія Володимировича.

Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 15.11.2013 у справі №152/2344/13-п встановлено, що ДТП трапилося внаслідок порушень Правил дорожнього руху України водієм п. Баланчуком Віталієм Володимировичем у зв'язку з чим вказану фізичну особу притягнуто до адміністративної відповідальності, на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом накладення штрафу в сумі 340,00 грн.

Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до рахунку №СФВ-К-0038835 від 26.09.2013 та рахунку №ФВ-002703 від 29.10.2013, наданих ТОВ «Фаворит Авто Вінниця», вартість відновлюваного ремонту застрахованого ТЗ в результаті його пошкодження при ДТП складає 14 434,12 грн.

Виходячи з приписів ст. 20 Закону України "Про страхування" Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Позивач на підставі Договору добровільного страхування №188072Га/12в від 06.12.2012, заяви про виплату страхового відшкодування №б/н від 26.09.2013, страхових актів №1.002.13.11665/VESKO36184 від 14.10.2013 та №1.002.13.11665/VESKO39086 від 15.11.2013, розрахунку страхового відшкодування від 11.10.2013 та розрахунку доплати страхового відшкодування від 04.11.2013 здійснив перерахування коштів на рахунок ТОВ «Фаворит Авто Вінниця» для здійснення ремонту у розмірі 13 519,12 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №64620 від 15.10.2013 та №71879 від 18.11.2013.

За правилами, встановленими ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, Позивач є саме тією особою, до якої перейшло право вимоги страхового відшкодування, виплаченого Страхувальникові на підставі Договору добровільного страхування.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, пов'язану з експлуатацією наземного транспортного засобу «ГАЗ-31029», із державним реєстраційним номером 13650ВТ, на момент скоєння ДТП застрахована одночасно Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно - страхова компанія" (відповідач-1 у справі) за полісом Серія АС №6726834, та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» за Полісом Серія АВ №8196096.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Відповідач 1 зауважує, що укладений 02.09.2013 Поліс Серія АС №6726834 є нікчемним, оскільки станом на момент укладання даного Полісу, транспортний засіб «ГАЗ-31029», із державним реєстраційним номером 13650ВТ», був застрахований у Відповідача-2 за Полісом Серія АВ №8196096.

У свою чергу, Відповідач-2 указує на те, що Позивач не звертався до нього із заявою на виплату страхового відшкодування, у порушення положень ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», у зв'язку із чим, просить відмовити суд у задоволенні позову.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб «ГАЗ-31029», із державним реєстраційним номером 13650ВТ був забезпечений Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» за Полісом №АВ8196096, виданим 09.10.2012, в період з 10.10.2012 по 09.10.2013.

Разом з тим, 03.09.2013 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту із Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно - страхова компанія", який посвідчено полісом Серія АС №6726834 із терміном дії до 02.09.2014 та забезпечено транспортний засіб «ГАЗ-31029», із державним реєстраційним номером 13650ВТ, тобто указаний транспортний засіб у період з 03.09.2013 по 09.10.2013 забезпечений за двома договорами.

Стаття 989 ЦК України встановлює обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

Як передбачено частиною 1 ст.989 ЦК України, якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладення, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін. (ст.216 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи страхувальник (п. Баланчук В.В.) не повідомив під час укладання Договору страхування ПрАТ «Українська охоронно - страхова компанія» про наявність іншого діяючого Полісу Серія АВ №8196096 від 09.10.2012, а матеріали справи не містять доказів визнання Полісу Серія АС №6726834 дійсним у судовому порядку, що в силу наведених положень законодавства свідчить про нікчемність такого правочину в розумінні згідно ст. 215 ЦК України, і як наслідок неможливість породження ним будь-яких зобов'язань за виключенням тих, що пов'язані з його недійсністю (наприклад, відшкодування збитків, повернення отриманого за недійсним правочином).

Підстави для застосування принципу презумпції правомірності правочину згідно положень ст. 204 ЦК України у зв'язку із відсутністю рішення про визнання його недійсним відсутні, оскільки в даному випадку його недійсність прямо встановлена законом.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 216 ЦК України та те, що правовою підставою позову Позивачем визначено відшкодування шкоди в порядку зворотньої вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, застрахована в тому числі Відповідачем-1 за Полісом Серія АС №6726834, який є нікчемним, то в задоволенні позовних вимог до Відповідача-1 з наведених у позові правових підстав необхідно відмовити.

Судом встановлено, що станом на момент настання ДТП, Поліс №АВ8196096, виданий Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" був дійсним, а Відповідач-2 є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу «Renault Fluence», державний реєстраційний номер АВ8572ВК.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Із матеріалів справи вбачається, що страхувальником транспортного засобу «ГАЗ-31029», із державним реєстраційним номером 13650ВТ» за Полісом Серія АВ №8196096 від 09.10.2012 є п. Левицький Микола Іванович, а на момент виникнення ДПТ указаним транспортним засобом керував п. Баланчук Віталій Володимирович.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт неправомірного заволодіння транспортним засобом ««ГАЗ-31029», із державним реєстраційним номером 13650ВТ, п. Баланчуком Віталієм Володимировичем, а тому підстава для цивільно-правової відповідальності настала.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України до Позивача перейшли всі права потерпілого, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та Страховиком за полісом АВ №8196096 (Відповідач-2) регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до Полісу добровільного страхування Серія АВ №8196096 франшиза становить 500,00 грн., а за змістом ч.1 ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, Позивач набув право на відшкодування суми страхового відшкодування у розмірі 13 019,12 грн. (13 519,12 грн. - 500,00 грн.).

Разом з тим, Позивачем заявлено до суду вимогу про відшкодування суми страхового відшкодудвання у порядку зворотньої вимоги у розмірі 12 519,12 грн., враховуючи п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, за таких обставин у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, а тому позовні вимоги до Відповідача-2 підлягають задоволенню у розмірі 12 519,12 грн.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по виплаті особі страхового відшкодування, яка має право на отримання такого відшкодування, становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.

Відповідачем-2 подану до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначав, що Позивач не звернувся до нього протягом строку, передбаченого п.п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортих засобів», із заявою про страхове відшкодування.

Стосовно аргументів Відповідача-2 з приводу незвернення Позивача із заявою про сплату страхового відшкодування у порядку суброгації суд зазначає наступне.

Право на судовий захист гарантується Конституцію України та Законами України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Указана правова позиція була висловлена у Рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002.

Крім того, відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що згідно статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, і не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування (постанова від 28.08.2012 (Постанова №3-38гс12) №23/279).

Таким чином, аргументи Відповідача-2 не приймаються судом як такі, що не відповідають чинному законодавству, а заявлені вимоги про відмову у задоволенні позовних вимог - не підлягають задоволенню.

Крім того, Відповідачем-2 не надано доказів на спростування твердження Позивача, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" не здійснило відшкодування шкоди, а відтак строк виконання Відповідачем-2 зобов'язання по страховому відшкодуванню шкоди, завданої транспортному засобу «Renault Fluence», державний реєстраційний номер АВ8572ВК, станом на день звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до суду за захистом своїх прав настав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача до Відповідача-2 про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 12 519,12 грн. є обґрунтованими та законними, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої прийнято рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, а також витрати, пов'язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача-2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відносно Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" відмовити.

2. Позовні вимоги відносно Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, провулок Балтійський, буд. 20; код ЄДРПОУ 22229921) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги, виплаченої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 12 519,12 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 28.11.2014.

Cуддя А.В.Яковенко