Рішення № 41706145, 02.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.14р. Справа № 904/8358/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровського радіоприладобудівного коледжу, м. Дніпропетровськ

про стягнення 158 784,60 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Духневич Т.С. - представник (дов. № 97 юр. від 30.09.2014)

від відповідача: Желізняк О.В. - представник (дов. № 424 від 31.07.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОГАЗ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського радіоприладобудівного коледжу про стягнення 158784,60 грн. за договором № 1458/21/129039 від 29.02.2012 на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладеним за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються з держаного та місцевого бюджетів), з яких: 128014,70 грн. - основний борг, 21894,69 грн. - інфляційні втрати, 8875,21 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.11.2014.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 11.11.2014 було оголошено перерву до 02.12.2014.

02.12.2014 через канцелярію господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 21894,69 грн. та три відсотки річних у розмірі 8875,21 грн.

Також, в даній заяві позивач зазначає, що на підставі листів від 26.11.2014 № 91 та від 28.11.2014 № 92 ПАТ "Дніпрогаз" було проведено коригування боргу за договором №1458/21/129039 від 29.02.2012 у сумі 128000,34 грн., 4,41 грн. та 19,03 грн., разом на суму 128023,78 грн. в рахунок погашення існуючої заборгованості.

Відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Щодо поданої позивачем уточненої позовної заяви, то судом враховано п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, де зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог, розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог та, оскільки дана заява не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

02.12.2014 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить суд відмовити у задоволені позову в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, обґрунтовуючи це тим, що відповідач є державним навчальним закладом, який від котельні постачає теплову енергію Дніпропетровському обласному військовому комісаріату, приміщення Союзу художників Дніпропетровської області споживають значну кількість теплової енергії. Сам коледж споживає - 41,53% від усієї виробленої теплової енергії. Неодноразові звернення до субабонентів, попередження про відключення, результатів не надавали. Відповідач клопотав перед ПАТ «Дніпрогаз» про надання дозволу на подачу газу в котельню та початку опалювального сезону 2013 року. Отже, після гарантованих листів ДРПБК перед ПАТ «Дніпрогаз» подача природного газу до котельної коледжу поновлена, розрахунки також були проведені. Тобто, претензія ПАТ «Дніпрогаз» від 25.09.2013 № 839/17 - 20 по основному боргу була виконана вчасно. Напередодні початку опалювального сезону 2014 року, а саме місяць потому, знов виникло питання розрахунків за спожитий природний газ. Котельню нещодавно запустили, боргів перед ПАТ «Дніпрогаз» за 2013 - 2014 роки не існує, але 2012 рік, з його несвоєчасними проплатами субабонентів тягнув за собою не погашену заборгованість. Дніпропетровський радіоприладобудівний коледж був поставлений перед фактом про термінову оплату, або припинення газопостачання, де завдяки прикладеним зусиллям керівництва коледжу та порозумінню постачальника по договору, оплата була проведена 27 жовтня 2014 року.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.02.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (постачальник) та Дніпропетровським радіоприладбудівним коледжем (споживач) було укладено типовий договір № 1458/21/129039 на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладеним за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються з держаного та місцевого бюджетів).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 2.9 договору акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

На виконання умов договору, позивачем здійснено поставку природного газу відповідачу за період з 01.11.2012 по 25.11.2012 на суму 214748, 80 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 24.12.2012. підписаним обома сторонами (а.с. 15).

Пунктом 4.1 договору погоджено ціну 1000 кубічних метрів природного газу без урахування збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, тарифів на постачання та транспортування природного газу, податку на додану вартість становить 3459,0000 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору до ціни на природний газ додаються:

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у розмірі 2 відсотків, що складає 70,1800 грн., крім того ПДВ - 20 % - 14,0360 грн., загалом - 84,2160 грн.;

- тариф на послуги транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі 156,70 грн./1000 м. куб., крім того ПДВ- 20% - 31,34 грн., загалом - 188,04 грн.;

- тариф на послуги транспортування газу розподільними трубопроводами в розмірі 148,90 грн./1000 м. куб., крім того ПДВ- 20% - 29,78 грн., загалом - 178, 68 грн.;

- тариф на постачання газу за регульованим тарифом у розмірі 22,50 грн./1000 м. куб., крім того ПДВ- 20% - 4,50 грн., загалом - 27,00 грн.;

Податок на додану вартість за ставкою 20% складає 691,80000 грн.

Пунктами 4.1. 4.2. (в редакції додаткової угоди від 20.01.2014), погоджено ціна 1 000 кубічних метрів природного газу без урахування збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, тарифів на постачання та транспортування природного газу, податку на додану вартість становить 2 448,0000 грн., крім того ПДВ - 20% - 489,6000 грн.

До ціни на природний газ додаються:

- тариф на послуги транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі 135,00 грн./1000 м. куб., крім того ПДВ- 20% - 27,00 грн., загалом - 162,00 грн.;

- тариф на послуги транспортування газу розподільними трубопроводами в розмірі 152,00 грн./1000 м. куб., крім того ПДВ- 20% - 30,40 грн., загалом - 182,40 грн.;

тариф на постачання газу за регульованим тарифом у розмірі 22,50 грн./1000 м. куб., крім того ПДВ- 20% - 4,50 грн., загалом - 27,00 грн.;

ПДВ за ставкою 20% складає 489,60000 грн.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору. Розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8:00 години першого дня місяця до 8:00 години першого дня наступного місяця включно. Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу (пункт 4.5 договору).

Відповідно до пункту 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого природного газу, у зв'язку з чим несплаченою залишилось вартість постачання природного газу у сумі 128014, 70 грн., відповідач суму заборгованості, на момент звернення позивача із позовом до суду, у розмірі 128014, 70 грн. не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.6 договору, строк оплати поставленого природного газу є таким, що настав.

Після порушення провадження у справі (27.10.2014), відповідач звернувся до позивача з листами від 26.11.2014 № 91 та від 27.11.2014 № 92, в яких просив позивача провести перекидання коштів у сумі 128023,78 грн. з договору № 2014/ТП-Б-1458/162555 від 26.03.2014, у сумі 4,41 грн. з договору №1458/21/131529 від 01.08.2012 та у сумі 19,03 грн. з договору від 14.02.2013 №2013/ТП-Б-1458/144705 на договір від 29.02.2012 №1458/21/129039 (а.с. 37-38).

На підставі вищенаведених листів між сторонами було проведено коригування боргу в рахунок погашення основної заборгованості за договором №1458/21/129039 від 29.02.2012, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог на суму основної заборгованості у розмірі 128014,70 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 04.12.2012 по 21.10.2014 у сумі 8875, 21 грн. та інфляційні втрати у сумі 21894,69 грн. за період з 04.12.2012 по 21.10.2014.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.8), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 496,86 грн. та інфляційних втрат у сумі 21894,69 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на наступне.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафною санкцією), тому у суду відсутнє право їх зменшувати.

Відповідно до п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дніпропетровського радіоприладобудівного коледжу (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 18, ідентифікаційний код 21910232) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5, ідентифікаційний код 20262860) 3% річних у розмірі 8875,21 грн., інфляційні втрати у сумі 21894,69 грн. та 3175,69 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2014

Суддя Я.С. Золотарьова