Постанова № 41696662, 02.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа № 922/3072/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Карпової Н.А.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (вх. №3515Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.10.14 року у справі № 922/3072/14

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", смт. Золочів

про стягнення 127 227,38 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення 127 227,38 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.14 року по справі №922/3072/14 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю.

Відповідач - СТОВ "Відродження", смт. Золочів не погодилось з ухваленим рішенням в частині стягнення невідшкодованої частини вартості техніки, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті.

Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.10.14 року по справі №922/3072/14 та прийняти нове, яким частково відмовити Державному публічному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в частині відшкодування вартості об'єкту лізингу, яке залишилось у власності позивача у розмірі 87 671,43 грн.

Як зазначає відповідач (скаржник) у своїй скарзі, за своєю правовою природою вказаний договір містить елементи як договору найму (оренди) - щодо комісії за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних, так і договору купівлі-продажу, щодо відшкодування вартості предмету лізингу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( стаття 655 ЦК України), а відтак, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу права власності на товар.

З положень Договору вбачається, що предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю Лізингодавця. А в разі належного виконання протягом усього строку дії Договору зобов'язань щодо сплати всіх лізингових платежів, та інших зобов'язань, визначених Договором, Лізингоодержувач має право набути у власність Предмет лізингу, який передається останньому на підставі Акту із зазначенням остаточних розрахунків виконання умов Договору.(п.п. 5.2, 5.6)

Крім того, умови Договору містять положення, відповідно до яких Лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору та вимагати повернення простроченої заборгованості і Предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів. (п. 3.1.6.)

Предмет лізингу повернутий Позивачу, що підтверджується актом повернення сільськогосподарської техніки.

Згідно з ч. І ст. 651 ЦК України, - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки розірвання договору визначає ст. 653 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У зв'язку з поверненням предмету лізингу Позивачу, право власності на предмет лізингу до Відповідача не перейшло.

Враховуючи той факт, що право власності на предмет лізингу від Позивача до Відповідача не перейшло, то вимоги Позивача про стягнення з Відповідача відшкодування вартості об'єкту лізингу, яке залишилось у власності Позивача - є неправомірними.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач свого представника в засідання судової колегії не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 16 жовтня 2012 року між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження", було укладено договір фінансового лізингу №20-12-131стс-фл/501, згідно якого Позивач передав Відповідачу у користування техніку - сівалку "НОRSH АГРО-СОЮЗ" АТD 11.35, зав. №433800388, №433800389 у кількості 2 од. (далі - Предмет лізингу) загальною вартістю 2888000,00 грн. строком на 7 років, а останній зобов'язався сплачувати за це лізингові платежі на умовах Договору.

Факт отримання техніки Відповідачем підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки №2 від 29.11.2012 р.

Відповідно до п. 4.3. Договору з моменту підписання Акта Лізингоодержувач за користування Предметом лізингу сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу; комісію за супроводження Договору у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного Договору; комісію за організацію поставки Предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом 4.1. даного Договору, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів" наступним чином: 90% сплачуються разом зі сплатою першого чергового платежу, 10 % сплачуються разом зі сплатою другого чергового лізингового платежу.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводження Договору кратна 3 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через 3 місяці з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожні три місяці.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів" (п. 4.4. Договору).

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджено матеріалами справи, Акт приймання-передачі був підписаний Сторонами 29.11.2012 р. Відповідач повинен був сплатити черговий лізинговий платіж в сумі 122959,18 грн. не пізніше 29.05.2014 р. згідно графіку сплати лізингових платежів (тобто, через кожні три місяці з дати підписання акта приймання-передачі).

Проте, всупереч умовам Договору, Відповідачем в повному обсязі (29.05.2014 р.) не сплачено 6-ий лізинговий платіж за користування Предметом лізингу в сумі 122959,18 грн.

Відповідно до п. 3.4.3. Договору. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

В порушення умов Договору, Відповідачем неналежно виконувалися зобов'язання в частині сплати лізингового платежу, в результаті чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 122 959 (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гри. 18 коп.

Відповідно до п. 7.1. Договору за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з розрахунком заборгованості розмір пені за період з 30.05.2014 р. по 09.07.2014 р. становить 2624,25 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з тим, що Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед Позивачем, його борг підлягає індексації, сума якої згідно із розрахунком заборгованості становить 1229,59 грн.

У зв'язку з тим, що Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед Позивачем, Відповідач зобов'язаний сплатити З % річних від простроченої суми, яка згідно із розрахунком заборгованості становить 414, 36 грн.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Керуючись ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу Лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 2 зазначеного вище закону, відносини, що виникають у зв'язку з Договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно п. 3.4.3 Договору та п. З ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", Лізингоодержувач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Лізинговий платіж є єдиним платежем, який сплачується згідно договору, що включає в себе суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу. Аналогічну правову позицію підтверджує і Вищий господарській суд України в своїй постанові від 27.09.2012 р. у справі №5011-18/1670-2012.

Крім того, як правомірно зазначив Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, Законом України "Про фінансовий лізинг", який є спеціальним законом, що регулює лізингові відносини в Україні, не встановлено, що правовими наслідками дострокового розірвання договору лізингу є несплата лізингових платежів, які включають суму, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу, і лізингоодержувач звільняється від виконання зобов'язання, що виникло до розірвання договору, навпаки, згідно норм цього Закону лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість, в тому числі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису (п. 5 ст. 10, п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону). Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (п. 1 ст. 33 ГПК України).

Тому, судова колегія вважає, що висновки Відповідача, викладені останнім в апеляційній скарзі, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 07.10.14 року у справі №922/3072/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 611, 626, 629, 631 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського суду України, ст.ст. 32, 33, 49, 99,101, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 07.10.14 року у справі №922/3072/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 03.12.14

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.