Рішення № 41695084, 30.01.2012, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-2871/2011 (2-412-64/2012)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2012 рокуЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Башмакова Є.А.,

при секретарі Куляба Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»про визнання договору фіктивним, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2009 року позивач звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»про визнання договору фіктивним.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні посилався на те, що в 12 січня 2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ТОВ «УФА «Верус»було укладено договір поруки № 467, відповідно до якого ТОВ «УФА «Верус»взяло на себе обовязки поручителя перед кредитором (банком) за виконання позивачем як боржником обовязків за кредитним договором № 5МФ/2007 від 29 січня 2007 року в розмірі 200 грн. Проте, позивач вважає даний договір поруки №467 від 12 січня 2009 року фіктивним, у звязку із тим, що її не було повідомлено про укладення цього договору, в свою чергу, кредитним договором такий спосіб забезпечення зобовязання не передбачений, крім того, спірний договір поруки був укладений без наміру створення правових наслідків, оскільки розмір відповідальності ТОВ «УФА «Верус»значно нижчий за розмір відповідальності самого позивача. Тому, виходячи з викладеного, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить договір поруки № 467 від 12 січня 2009 року, укладений між відповідачами, визнати фіктивним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк»у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, у їх задоволенні просила відмовити.

Відповідач ТОВ «УФА «Верус»свого представника у судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлявся, про причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», найменування якого в подальшому було змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»було укладено кредитний договір № 5МФ/2007, відповідно до умов якого надання грошових коштів останнім здійснюється окремими частинами траншами кредиту, загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди складає 200000,00 доларів США, в свою чергу, позивач приймає на себе зобовязання щодо повернення отриманого кредиту, сплати процентів та винагороди у строки та у порядку, передбаченому цим договором.

Також судом встановлено, що 12 січня 2009 року між відповідачами ЗАТ КБ «Приват Банк»та ТОВ «УФА «Верус» був укладений договір поруки № 467, відповідно до положень якого ТОВ «УФА «Верус»поручився перед банком за виконання позивачем своїх зобовязань за кредитним договорам №DNTVGK00000001 від 25 квітня 2007 року в частині 200 грн. від основної суми боргу.

Відтак, зобовязання позивача за кредитним договором № 5МФ/2007 від 29 січня 2007 року забезпечено порукою в розмірі 200 грн., а саме договором поруки № 467 від 12 січня 2009 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ТОВ «УФА«Верус», у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Судом зясовано, що у даній справі було призначено судово-технічну експертизу документів, на вирішення якої було поставлено наступне питання: чи виконані договір поруки №467 від 12 січня 2009 року, що укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ТОВ УФА «Верус»та додаток №1 до договору поруки №467 від 12 січня 2009 року, що укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ УФА «Верус», в якому зазначено про ОСОБА_1, номер її кредитного договору з ЗАТ КБ «Приватбанк»та загальний розмір отриманого нею кредиту, у різний час? Проте, ухвала від 16 серпня 2011 року про призначення судово-технічної експертизи документів у даній справі було залишено без виконання.

Правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані нормами Цивільного кодексу (ЦК) України та умовами укладених між сторонами договорів.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до приписів ст. ст. 1048, 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, тобто вказані норми Цивільного кодексу України вказують на те, що виконання основного зобовязання забезпечується окремим договором між кредитором та поручителем, відповідно до якого, у випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе поручитель.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ч. 1 ст. 511 ЦК України зобовязання не створює обовязку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Вказаною нормою передбачене загальне правило участі третьої особи у зобовязанні, а саме зобовязання не створює обовязків для третьої особи. Тобто не вбачається можливим без згоди особи покласти на неї обовязок вчинити яку-небудь дію або утриматися від вчинення такої дії. Зобовязання може породжувати для третьої особи лише права щодо боржника та кредитора.

Таким чином, оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, виходячи з того, що при укладанні спірного договору поруки ПАТ КБ «Приватбанк»надав ТОВ УФА «Верус»певні права відносно позивача, а на неї, відповідно, поклав обовязок відносно поручителя ТОВ УФА «Верус»здійснити відшкодування на користь вказаного поручителя, який в майбутньому може виконати зобовязання, забезпечене порукою, приймаючи до уваги те, що позивачем не надано, а судом не встановлено належних доказів на підтвердження отримання згоди ОСОБА_1 на покладення на неї відповідних обовязків, що виникли при укладанні спірного договору поруки № 467 від 12 січня 2009 року, а також враховуючи те, що умовами кредитного договору № 5МФ/2007 від 29 січня 2007 року передбачено вичерпний перелік договорів, якими забезпечуються зобовязання за даним кредитним договором, серед яких відсутній спірний договір поруки, у звязку із чим суд доходить висновку, що договір поруки № 467 від 12 січня 2009 року, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ТОВ «УФА «Верус», є недійсним в частині забезпечення зобовязань за кредитним договором № 5МФ/2007 від 29 січня 2007 року, чим задовольняє позовні вимоги позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 16, 203, 215, 511, 525, 526, 530, 548, 1048, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-64, 80, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Визнати недійсним договір поруки № 467 від 12 січня 2009 року, укладений між закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк»та товариством з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», в частині забезпечення зобовязань за кредитним договором № 5МФ/2007 від 29 січня 2007 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя:Є.А. Башмаков