Рішення № 41693291, 01.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2235/14 01.12.14

За позовом Антимонопольного комітету України

до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

про стягнення 4 400 000,00 грн. та про зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" виконати пункт 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. № 92-р

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Ващенко Т.М.

Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача: Мазур І.О. за довіреністю № 300-122/01-1675 від 28.02.2014 р.

від відповідача: Павлік І.П. за довіреністю № 01-29-339 від 27.05.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Антимонопольний комітет України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою від 08.02.2014 р. № 300-20.3/03-1024 до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" з вимогами про:

- стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" штрафу у розмірі 2 200 000 (два мільйона двісті тисяч) гривень та пені у розмірі 2 200 000 (два мільйона двісті тисяч) гривень і зарахування зазначеної суми в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106)" (далі - вимога майнового характеру);

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" виконати пункт 2 резолютивної частини Рішення від 13.02.2013 № 92-р - припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке полягало у розташуванні понтонів біля причалів №№ 7-14, крім №№ 8,9 причалів, пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицька у місті Києві, та здачу її в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (згідно з договором від 01.04.2011 № 4411)." (далі - вимога немайнового характеру).

Позов подано на підставі ст. ст. 16 та 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. № 92-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 243-26.13/133-11. Позивач стверджує, що відповідачем не сплачено штраф у строки, передбачені вказаним рішенням Антимонопольного комітету України, разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за прострочення сплати штрафу стягується пеня, а відповідно до ч. 7 наведеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку. Також, відповідно до приписів ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України має право подавати позови до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2235/14 від 14.02.2014 р. позовні матеріали повернуто Антимонопольному комітету України без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 р. у справі № 910/2235/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 р. у справі № 910/2235/14, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2014 р. по справі № 910/2235/14 скасовано, а позовну заяву Антимонопольного комітету України до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про стягнення 4400000,00 грн. та зобов'язання виконати пункт 2 резолютивної частини Рішення від 13.02.2013 № 92-р - повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/2235/14 та призначено розгляд справи на 21.07.2014 р. об 11:40 год.

18.07.2014 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання, призначене на 21.07.2014 р.

18.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору.

21.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, відповідно до якого позивач просив суд долучити до матеріалів справи копії витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача.

В судове засідання, призначене на 21.07.2014 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 21.07.2014 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 21.07.2014 р., здійснювався розгляд клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору, поданих 18.07.2014 р. через відділ діловодства суду.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, враховуючи положення ст. 69 та ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 22.08.2014 р. о 10:00 год.

25.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли уточнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач просив суд прийняти рішення, яким стягнути з відповідача 2 200 000 грн. штрафу, 2 200 000 грн. пені та зобов'язати відповідача виконати п. 4 Рішення від 13.02.2013 р. № 92-р.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 22.08.2014 р., у зв'язку із знаходженням судді Гумеги О.В. у відпустці, справа № 910/2235/14 передана на розгляд судді Ярмак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2014 р. справа № 910/2235/14 прийнята до провадження судді Ярмак О.М. та призначено розгляд справи на 08.09.2014 р. об 11:00 год.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 р. справа № 910/2235/14 передана на розгляд судді Гумезі О.В., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 р. справу № 910/2235/14 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 08.09.2014 р. об 11:00 год.

08.09.2014 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання, призначене на 08.09.2014 р.

В судове засідання, призначене на 08.09.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.09.2014 р. подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 08.09.2014 р., представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позов підтримав з урахуванням уточнень до позовної заяви, поданих 25.07.2014 р. через відділ діловодства суду. Наведені уточнення до позовної заяви судом не прийняті до розгляду, оскільки до них не додані докази направлення їх копії на адресу відповідача (п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України).

Представник відповідача в судовому засіданні 08.09.2014 р. заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні, призначеному на 08.09.2014 р., здійснювався розгляд клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, поданого 08.09.2014 р. через відділ діловодства суду. Клопотання судом задоволене.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 08.09.2014 р. суд оголосив перерву до 29.09.2014 р. о 10:50 год.

29.09.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач надав пояснення щодо нарахування пені за прострочення сплати штрафу, визначеного рішенням позивача, в задоволенні позовних вимог просив відмовити. Відповідач також звернув увагу суду на те, що він частково сплатив штраф. На підтвердження здійснення часткової сплати штрафу, відповідач надав суду копію платіжного доручення № 403999 від 26.09.2014 р.

В судове засідання, призначене на 29.09.2014 р., представники позивача та відповідача з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 29.09.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позов підтримав з урахуванням уточнень до позовної заяви, поданих 25.07.2014 р. через відділ діловодства суду.

Представники відповідача в судовому засіданні, призначеному на 29.09.2014 р., заперечували проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 29.09.2014 р. через відділ діловодства суду, та просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи складність справи та положення ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 910/2235/14 колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. було призначено здійснювати розгляд справи № 910/2235/14 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. для здійснення колегіального розгляду справи № 910/2235/14 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Картавцева Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 р. справу № 910/2235/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М, Картавцева Ю.В. та призначено розгляд справи на 10.11.2014 р. о 12:30 год.

07.11.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/2235/14 до вирішення справи Господарського суду міста Києва № 910/7789/13 за нововиявленими обставинами. В якості додатку відповідач надав суду копію ухвали Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. у справі № 910/7789/13, якою прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі № 910/7789/13 та призначено розгляд заяви на 17.11.2014 р. о 09:40 год.

07.11.2014 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю представника бути присутнім в судовому засіданні, призначеному на 10.11.2014 р., за сімейними обставинами.

10.11.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли уточнення до позовної заяви з урахуванням викладених у позовній заяві від 08.02.2014 р. № 300-20.3/03-1024 обставин та відзиву ПАТ "Київський річковий порт" (надалі - уточнення). Відповідно до наведених уточнень позивач просив суд:

- стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" штраф у розмірі 2 199 000 (два мільйона сто дев'яносто дев'ять тисяч) гривень та пеню у розмірі 2 200 000 (два мільйона двісті тисяч) гривень і зарахувати зазначену суму в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106);

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення від 13.02.2013 № 92-р - припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 цього рішення, яке полягає у розташуванні понтонів біля причалів №№ 7-14, крім №№ 8, 9 причалів, пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицька у місті Києві, та здачу її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (згідно з договором від 01.04.2011 № 4411).

В якості додатків до уточнень позивач надав суду копію листа ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.10.2014 р. № 6461/9/26-56-20-02-06; довідку Антимонопольного комітету України від 07.11.2014 р. № 610 та докази направлення уточнень відповідачу (фіскальний чек № 9712 від 07.11.2014 р. з описом вкладення у цінний лист № 0303508568676).

В судове засідання, призначене на 10.11.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.11.2014 р., не з'явився, але повідомив суд про поважні причини неявки, подавши 07.11.2014 р. через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 10.11.2014 р., представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням уточнень до позовної заяви, поданих 10.11.2014 р. через відділ діловодства суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.

Тому, як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, виходячи зі змісту поданих позивачем уточнень до позовної заяви, а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви від 08.02.2014 р. № 300-20.3/03-1024, суд розцінює уточнення до позовної заяви, подані 10.11.2014 р. через відділ діловодства суду, як зменшення розміру позовних вимог в частині вимоги про стягнення штрафу та як зміну предмета позову в частині вимоги про зобов'язання відповідача виконати відповідний пункт резолютивної частини Рішення від 13.02.2013 № 92-р.

Судом також встановлено, що уточнення, подані 10.11.2014 р. через відділ діловодства суду, за формою і змістом узгоджується із статтею 54 ГПК України, також до цих уточнень позивачем додані докази їх направлення відповідачу у справі, крім того, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи по суті судом не здійснювався.

З урахуванням наведеного, суд прийняв до розгляду уточнення до позовної заяви, подані через відділ діловодства суду 10.11.2014 р., у зв'язку з чим вирішує спір з позовними вимогами про:

- стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" штраф у розмірі 2 199 000 (два мільйона сто дев'яносто дев'ять тисяч) гривень та пеню у розмірі 2 200 000 (два мільйона двісті тисяч) гривень і зарахувати зазначену суму в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106);

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення від 13.02.2013 № 92-р - припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 цього рішення, яке полягає у розташуванні понтонів біля причалів №№ 7-14, крім №№ 8, 9 причалів, пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицька у місті Києві, та здачу її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (згідно з договором від 01.04.2011 № 4411).

В судовому засіданні 10.11.2014 р. здійснювався розгляд клопотання відповідача, поданого 07.11.2014 р. через відділ діловодства суду, про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволене.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 01.12.2014 о 12:00 год.

В судове засідання, призначене на 01.12.2014 р., з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов відповідно до уточнень до позовної заяви, поданих 10.11.2014 р. через відділ діловодства суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.12.2014 р. не підтримав клопотання про зупинення провадження у справі № 910/2235/14, подане ним через відділ діловодства суду 07.11.2014 р., проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 01.12.2014 р. здійснювався розгляд справи по суті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.12.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2013 р. Антимонопольний комітет України (далі - Комітет) прийняв рішення № 92-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 243-26.13/133-11 (далі - Рішення АМК), яким вирішено наступне:

1. Визнати, що Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (м. Київ) у 2011 році займало монопольне (домінуюче) становище на ринку спеціалізованих послуг порту в межах причалів №№ 7-14 пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицькій у місті Києві.

2. Визнати дії Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", які полягали у розташуванні понтонів біля причалів №№ 7-14 пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицькій у місті Києві, та здачу їх в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (згідно з договором від 01.04.2011 № 4411), внаслідок чого було створено умови для недопущення Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія" на ринок перевезення пасажирів річковим транспортом, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 7 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку спеціалізованих послуг порту у вигляді створення Товариству з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія" перешкод доступу на ринок перевезення пасажирів річковим транспортом.

3. На підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, зазначене в пункті 2 цього рішення, накласти штраф на Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" у розмірі 2 200 000 (два мільйони двісті тисяч) гривень.

4. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 цього рішення.

В Рішенні АМК було зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення, що відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу необхідно надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу, а також про те, що рішення Антимонопольного комітету України може бути оскаржене до Господарського суду міста Києва повністю або частково у двомісячний строк з дня його одержання.

Антимонопольний комітет України (позивач) зазначив, що копія Рішення АМК була надіслана супровідним листом від 21.02.2013 р. № 142-29/03-1835 Публічному акціонерному товариству "Київський річковий порт" (відповідачу). ПАТ "Київський річковий порт" у позовній заяві № 1-29-185 від 01.04.2013 р. про визнання неправомірним та скасування Рішення АМК зазначило, що Рішення АМК було отримано ним 23.02.2013 р., що підтверджується копією конверту зі штампом поштового відділення.

Отже, як вважає позивач, строк сплати штрафу, накладеного Комітетом за Рішенням закінчився 23.04.2013 р.

Позивач повідомив, що ПАТ "Київський річковий порт" оскаржило Рішення АМК до Окружного адміністративного суду міста Києва та до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2013 р. порушено провадження у справі № 826/4722/13-а за позовом ПАТ "Київський річковий порт" до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 № 92-р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.13 р. у справі № 826/4722/13-а ПАТ "Київський річковий порт" в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 р. у справі № 826/4722/13-а прийнято апеляційну скаргу на зазначену постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.13.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 р. у справі № 826/4722/13-а, апеляційну скаргу ПАТ "Київський річковий порт" задоволено частково, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2013 р. скасовано та закрито провадження у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі № 910/7789/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2013 р. у справі № 910/7789/13, у задоволенні позовних вимог ПАТ "Київський річковий порт" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 № 92-р відмовлено повністю.

Отже, як зазначає позивач, Рішення АМК є законним та підлягає обов'язковому виконанню ПАТ "Київський річковий порт".

Станом на час подання позовної заяви від 08.02.2014 р. № 300-20.3/03-1024 до Господарського суду міста Києва позивач не отримав від ПАТ "Київський річковий порт" документи, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням АМК, та виконання зобов'язання, вказаного у пункті 4 Рішення АМК.

За наведених обставин, керуючись ст. ст. 16 та 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПАТ "Київський річковий порт" штрафу у розмірі 2200000,00 грн. та пені у розмірі 2200000,00 грн. за періоди з 18.06.2013 р. по 24.07.2013 р., з 08.08.2014 р. по 24.11.2013 р. та з 10.12.2013 р. по 24.12.2013 р. включно, а також про зобов'язання відповідача виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення від 13.02.2013 № 92-р.

Відповідно до поданих сторонами доказів (копія платіжного доручення № 40399 від 26.09.2014 р. на суму 1000,00 грн., копія листа ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.10.2014 р. № 6461/9/26-56-20-02-06; довідка Антимонопольного комітету України від 07.11.2014 р. № 610) підтверджується часткова сплата відповідачем штрафу, накладеного Рішенням АМК, в сумі 1000,00 грн., що фактично було відображено позивачем в уточненнях до позовної заяви (позивач просив стягнути штраф у розмірі 2199000,00 грн.), які були подані через відділ діловодства суду та прийняті судом до розгляду в судовому засіданні 10.11.2014 р.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, поданому 29.09.2014 р. через відділ діловодства суду, а саме:

- позивачем було невірно розраховано пеню за прострочення сплати штрафу, визначеного Рішенням АМК, а саме включено період, під час якого рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. по справі № 910/7789/13 не набрало законної сили, а отже, правові підстави для нарахування пені за цей період були відсутні;

- сума пені у розмірі 2 200 000,00 грн. є за своєю правовою природою адміністративно-господарською санкцією, яка може бути застосована до суб'єкта господарювання лише протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності;

- за змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пеня відноситься до способів забезпечення договірних зобов'язань, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а отже, нарахування пені позивачем виходить за межі правового поля в площині цивільного та господарського законодавства.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Згідно частини 1 статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі: про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України тощо.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

накладення штрафу.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку про накладення штрафу. Останній повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. № 92-р у справі № 243-26.13/133-11 на відповідача накладено штраф у розмірі 2200000,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку спеціалізованих послуг порту у вигляді створення Товариству з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія" перешкод доступу на ринок перевезення пасажирів річковим транспортом.

Зазначене рішення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 23.02.2013 р., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем спірного штрафу є 23.04.2013 р.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

По матеріалам справи судом встановлено, що ПАТ "Київський річковий порт" (відповідач), не погодившись з рішенням Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. № 92-р у справі № 243-26.13/133-11 та відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. № 92-р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/7789/13 за позовом ПАТ "Київський річковий порт" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 № 92-р.

За змістом частини 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Оскільки оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України приймалось у відповідності до вимог статті 48 цього Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення господарським судом провадження у справі № 910/7789/13 про визнання недійсним та скасування цього рішення, за відсутності обставин, передбачених частиною третьої статті 48 цього Закону, зупинило його виконання.

Таким чином, з 22.04.2013 р. виконання рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 № 92-р було зупинено на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

17.06.2013 р. Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 910/7789/13, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ "Київський річковий порт" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 № 92-р відмовлено повністю.

Отже, розгляд справи № 910/7789/13 у Господарському суді міста Києва тривав з 22.04.2013 р. по 17.06.2013 р.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі № 910/7789/13, ПАТ "Київський річковий порт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 р. у справі № 910/7789/13 прийнято апеляційну скаргу ПАТ "Київський річковий порт" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі № 910/7789/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 р. у справі № 910/7789/13, апеляційну скаргу ПАТ "Київський річковий порт" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі № 910/7789/13 залишено без змін.

Отже, розгляд справи № 910/7789/13 Київським апеляційним господарським судом тривав з 25.07.2013 р. по 07.08.2013 р.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 р. у справі № 910/7789/13, ПАТ "Київський річковий порт" звернулось до Вищого господарського суду України з відповідною касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2013 р. прийнято до провадження касаційну скаргу ПАТ "Київський річковий порт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 у справі №910/7789/13.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2013 р. касаційну скаргу ПАТ "Київський річковий порт" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського від 07.08.2013 р. у справі № 910/7789/13залишено без змін.

Відповідно до частини другої статті 111-11 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) постанова Вищого господарського суду України від 09.12.2013 р., набрала законної сили 09.12.2013 р.

Отже, розгляд справи № 910/7789/13 Вищим господарським судом України тривав з 25.09.2013 р. по 09.12.2013 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. За наведених обставин, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/7789/13 набрало законної сили 07.08.2013 р. (дата винесення постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/7789/13).

В свою чергу, рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. № 92-р у справі № 243-26.13/133-11 станом на час розгляду даної справи є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

У відповідності до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 17.04.2014 р. № 1226-VII) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки у рішенні Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі № 910/7789/13, яке набрало законної сили, було встановлено та належним чином доведено обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. № 92-р у справі № 243-26.13/133-11, то зазначені обставини не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

З огляду на наведене, а також зібрані у даній справі докази, підтверджується, що відповідач ухилився від сплати штрафу в розмірі 2200000,00 грн., накладеного на нього рішенням Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. № 92-р у справі № 243-26.13/133-11, у двомісячний строк з дня одержання ним рішення про накладення штрафу, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з урахуванням при цьому зупинення виконання даного рішення на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Станом на час розгляду спору по суті, розмір штрафу, накладеного Рішенням АМК, що залишається не сплаченим відповідачем, становить 2199000,00 грн. (2200000,00 грн., розмір штрафу, накладеного Рішенням АМК -1000,00 грн., розмір часткової сплати штрафу відповідачем = 2199000,00 грн.), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2199000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати відповідачем штрафу за періоди з 18.06.2013 р. по 24.07.2013 р., з 08.08.2014 р. по 24.11.2013 р. та з 10.12.2013 р. по 24.12.2013 р. включно (всього 160 днів) в розмірі 2200000,00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Абзацами третім-п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Згідно підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Судом вище було встановлено наступне:

- з 22.04.2013 р. виконання рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 № 92-р було зупинено на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- з 22.04.2013 р. по 17.06.2013 р. тривав розгляд справи № 910/7789/13 у Господарському суді міста Києва;

- з 25.07.2013 р. по 07.08.2013 р. тривав розгляд справи № 910/7789/13 Київським апеляційним господарським судом;

- з 25.09.2013 р. по 09.12.2013 р. тривав розгляд справи № 910/7789/13 Вищим господарським судом України.

Враховуючи наведене, а також приписи частини другої, абзаців першого, третього - п'ятого частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", роз'яснення підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", суд прийшов до висновку про те, що періоди, за які можливе нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, є наступними:

- з 18.06.2013 р. по 24.07.2013 р. включно (37 днів);

- з 08.08.2013 р. по 24.09.2013 р. включно (48 днів);

- з 10.12.2013 р. по 24.12.2013 р. включно (15 днів).

Натомість, позивач не вірно визначив період нарахування пені з 08.08.2013 р. по 24.11.2013 р., так як 25.09.2013 р. винесено ухвалу Вищого господарського суду України у справі № 910/7789/13 про прийняття касаційної скарги ПАТ "Київський річковий порт" до провадження, а отже з цієї дати нарахування пені зупинялось на час перегляду рішення суду в касаційному порядку в силу приписів абз. 3 частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

За вищенаведених обставин, суд здійснив перерахунок суми пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням АМК, за періоди з 18.06.2013 р. по 24.07.2013 р., з 08.08.2013 р. по 24.09.2013 р., з 10.12.2013 р. по 24.12.2013 р. включно (всього за 100 днів).

Так, сума штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, становить 2200000,00 грн.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 33000,00 грн. (2200000,00 грн. : 100 х 1,5 = 33000,00 грн.), а за 100 днів - 3300000,00 грн. (33000,00 грн. х 100 днів = 3300000,00 грн.).

Відповідно ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Отже, розмір пені в спірному випадку не може перевищувати 2200000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2200000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, втім із зазначенням періодів стягнення пені з 18.06.2013 р. по 24.07.2013 р., з 08.08.2013 р. по 24.09.2013 р., з 10.12.2013 р. по 24.12.2013 р.

При цьому доводи відповідача щодо безпідставності нарахування позивачем пені, які викладені у відзиві на позовну заяву, поданому через відділ діловодства суду 29.09.2014 р. (позивачем невірно розраховано пеню за прострочення сплати штрафу, оскільки при її розрахунку включено період, під час якого рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. по справі № 910/7789/13 не набрало законної сили; пеня у розмірі 2 200 000,00 грн. за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією, строк застосування якої визначений статтею 250 Господарського кодексу України; нарахування пені позивачем виходить за межі правового поля в площині цивільного та господарського законодавства (ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань")), суд відхиляє як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства та обставинам даної справи, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 частини п'ятої статті 56 Закону за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Відповідно до абз. 3-5 частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Таким чином, період нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням АМК, повинен розраховуватись відповідно до вимог частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", якою, визначено подію, з настанням якої законодавець пов'язує, зокрема, зупинення нарахування пені, а саме: час розгляду справи в господарському суді, який повинен визначатися за правилами статті 69 Господарського процесуального кодексу України. При цьому будь-які застереження щодо набрання рішенням господарського суду законної сили у статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відсутні. Наведена правова позиція викладена в п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 № 01-06/1666/14.

Крім того, відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" господарським судам роз'яснено, що нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу.

Таким чином, під час нарахування та стягнення пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням органів Антимонопольного комітету України не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 ГК України, а також не застосовуються норми ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно з частиною першою статті 5 закону України "Про Антимонопольний комітет України" Комітет здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Отже, стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені, у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, здійснюється на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки таке стягнення здійснюється у зв'язку з невиконанням рішення органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.

Судом також розглянуто вимогу позивача про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення від 13.02.2013 № 92-р - припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 цього рішення, яке полягає у розташуванні понтонів біля причалів №№ 7-14, крім №№ 8, 9 причалів, пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицька у місті Києві, та здачу її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (згідно з договором від 01.04.2011 № 4411).

Станом на час розгляду спору по суті позивач не отримав від відповідача документи, що підтверджують виконання ним зобов'язання, вказаного у пункті 4 Рішення АМК, також відповідач не подав відповідні докази для залучення до матеріалів справи.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Комітет, територіальні відділення Комітету у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Таким чином, враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі № 910/7789/13, яке набрало законної сили, встановлено законність та обґрунтованість рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. № 92-р у справі № 243-26.13/133-11, то вимоги позивача про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення від 13.02.2013 № 92-р - припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 цього рішення, яке полягає у розташуванні понтонів біля причалів №№ 7-14, крім №№ 8, 9 причалів, пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицька у місті Києві, та здачу її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (згідно з договором від 01.04.2011 № 4411) визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" № 719-VII від 16.01.2014 р. станом на 01.01.2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080,00 грн.), а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (1218,00 грн.).

Позивач звернувся до суду з вимогами майнового характеру - про стягнення штрафу та пені в загальній сумі 4400000,00 грн., та з вимогою немайнового характеру - про зобов'язання відповідача виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення від 13.02.2013 № 92-р, а отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 74298,00 грн., з яких: 73080,00 грн. (60 розмірів мінімальних заробітних плат) за вимоги майнового характеру та 1218,00 грн.(1 розмір мінімальної заробітної плати) за вимогу немайнового характеру.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

Враховуючи наведені норми, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 74298,00 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85, 105, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (04071, м. Київ, вул. Верхній вал, буд. 70; ідентифікаційний код 03150071), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, штраф у розмірі 2 199 000,00 грн. (два мільйона сто дев'яносто дев'ять тисяч гривень 00 коп.) та пеню у розмірі 2 200 000,00 грн. (два мільйона двісті тисяч гривень 00 коп.), зарахувавши зазначені суми в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106);

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (04071, м. Київ, вул. Верхній вал, буд. 70; ідентифікаційний код 03150071) виконати пункт 4 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 № 92-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 243-26.13/133-11, а саме: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 вказаного рішення, яке полягає у розташуванні понтонів біля причалів №№ 7-14, крім №№ 8, 9 причалів, пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицька у місті Києві, та здачу її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (згідно з договором від 01.04.2011 № 4411).

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (04071, м. Київ, вул. Верхній вал, буд. 70; ідентифікаційний код 03150071), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 74298,00 грн. (сімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто вісім гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Ващенко Т.М.

Картавцева Ю.В